
- •Міністерство освіти і науки україни
- •«Проект геодезичних робіт при будівництві шістнадцятиповерхового
- •1. 2. Види інженерно-геодезичних робіт в будівництві.
- •1. 3. Завдання геодезичного забезпечення будівництва.
- •1. 4. Топографічні плани для вишукувань і проектування інженерних споруд.
- •1. 5. Технічна документація для проведення інженерно-геодезичних робіт.
- •1. 6. Система допусків у будівництві.
- •1. 7. Планова та висотна основа геодезичних розбивних робіт.
- •1. 8. Винос головних вісей.
- •1. 9. Розмічування фундаменту.
- •1. 10. Геодезичні роботи при влаштуванні котлованів.
- •1. 11. Розмічування підземної частини до нульового горизонту.
- •1. 12. Геодезичні роботи при винесенні на місцевість проекту вертикального планування.
- •2.1. Завдання й зміст геодезичних розмічувальних робіт.
- •2. 2. Геодезична підготовка до винесення на місцевість проекту споруди.
- •2. 5. Перенос вісей з нульового горизонту на поверх.
- •2. 6. Вертикальне проектування вісей.
- •2. 7. Винос проекту в натуру.
- •2. 8. Розрахунок просторового розмірного ланцюга.
- •2. 9. Розрахунок точності базової фігури.
- •2. 10. Детальні розмічувальні роботи.
- •2. 11. Передача вісей на поверхи.
- •2.12. Побудова базисної фігури.
- •2.13. Передача висоти на монтажний горизонт.
- •2. 14. Винесення горизонтального кута.
- •2.15. Винесення довжин ліній.
- •2.16. Винесення точки із заданою позначкою.
- •2.17. Системи координат:
- •3. 1 Розрахунок вартості робіт.
- •3. 2. Техніка безпеки
- •3.3Охорона праці
- •3.3.1 Безпечні умови праці при розробленні дипломної роботи “Проект геодезичних робіт при будівництві висотної споруди”
- •3.3.2. Заходи профілактики щодо безпечних умов праці
- •3.3.3. Інженерні рішення
- •3.3.4. Пожежна безпека
2. 11. Передача вісей на поверхи.
При передачі позначок на високі споруди або в глибокий котлован користуються підвісними рулетками або дротами (мал. 2.7.1). Для цього рулетку нулем униз підвішують на споруді або біля краю котловану, як показано на рисунку. До рулетки підвішують тягар, масою до 10 кг i опускають у відро з водою, перемішаною з тирсою.
Спостереження ведуть з двох станцій. Відліки беруть за рулеткою i рейками, встановленими на вихідному репері і точкою, що визначається (мал. 2.7.1.). Тоді шукана позначка точки В обчислюється за формулою
Нв = НRp + а - (d -c)- b (2.11.1)
Якщо необхідно встановити точку В на задану проектну висоту, то отриману позначку порівнюють з проектною. Точку підіймають або опускають на величину різниці позначок (див. формулу (2.7.1.)).
У результаті вимірювань (d-c) за рулеткою вводить поправки за компарування, температуру i розтяг під дією маси тягаря. Поправка за розтяг
Δ lh = (Pl)/(Eω) (2.11.2.)
де P - маса тягаря, l =d-c, E- модуль пружності (для сталі Е = 2*106 кг/см2), ω - площа поперечного перерізу рулетки або іншого застосованого і приладу.
Мал. 2.11.1. Передача позначки на висоту та в котлован
Середня квадратична похибка визначення позначки точки В
______________
тВ =√ та2+ тв2+ тс2 (2.11.3.)
тв - похибки відліків; тс - похибки визначення довжини метки.
При передачі позначок можна використовувати лазерний нівелір. Передачу позначок на велику висоту або у глибокий котлован виконувати методом тригонометричного нівелювання (мал. 2.11.1). Його над вихідним репером встановлюють теодоліт i приводить робоче положення. В точці В встановлюють вixy. Точно визначають вертикальний кут V при двох положеннях (КП i КЛ) вертикального круга кількома прийомами.
Додатково з підвищеною точністю вимірюють рулеткою відстань d, висоту наведення візирної вісі на вixy l i висоту приладу i . Тодi позначка точки В
Hв = НRp + dtgV – i - l (2.10.4)
Мал. 2.11.2. Передача позначки методом тригонометричного нівелювання.
Дослідженнями встановлено, що при добре розробленій методиці вимірювань точність тригонометричного способу характеризується середньою квадратичною похибкою тh ≤ 3…5 мм висоту до кількох десятків метрів.
Схема та методика передачі позначки у котлован аналогічні.
2.12. Побудова базисної фігури.
Методика проведення геодезичних розбивних робіт при монтажі фундаментів залежить від конструкції фундаментів. Розрізняють стрічкові та суцільні фундаменти (фундаментні плити).
Найширше застосовуються cтpiчковi фундаменти. За конструкцію вони поділяються на два типи: фундаменти (стрічки) для спирання суцільних несучих стін та фундаменти (стакани) для спирання ряду колон. За обладнанням їх підрозділяють на збірні та монолітні.
Монтаж збірних стрічкових фундаментів. Збірні стрічкові фундаменти під нecyчі стіни складаються з блоків зовнішніх стін 1, cтін 2 і блокiв-подушок 3 (мал. 2. 11. 1).
Мал. 2.12.1. Блоки стрічкового фундаменту
Після остаточного зачищення дна котловану або траншеї під блоки-подушки 3 засипають шар пicкy. За допомогою візирок його вирівнюють та утрамбовують.
У житлово-цивільному будівництві фундаменти монтують з використанням струнного способу. Для цього спочатку вздовж основних вісей по обносках будинку натягують дроти 2 (мал. 2.12. 2.). Підвішують до дротів ниткові виски i передають осі у котлован. Монтаж блоків фундаментів 3 виконують за нанесений на блоки монтажними рисками, суміщаючи їх з вістрями тягала висків 4.
Спочатку вкладають блоки на кутах будинку. Діж ними через 15...20 м встановлюють маячні блоки. Одночасно з встановленням блоків у плані нівелюють їх поверхню. Рейку встановлюють на кожному блоці на осьовій лінії. Відхилення окремих блоків у плані i за висотою не повинні перевищувати - 10 мм.
Мал. 2.12. 2. Монтаж блоків стрічкового фундаменту
Між кутовими та маячними блоками по лiнiї фундаментів на-відстані 5 мм від його гpaнi натягують дріт. Оpieнтуючись по дроту (шнуру) розміщують усі промені блоки. Після вкладання ряду блоків вертикальні шви між ними заповнюють бетоном. Так само монтують наступний ряд блоків - спочатку кутові та маячні, а потім проміжні. Водночас перевіряють вертикальність за допомогою звичайного ниткового виска, утримуючи його поблизу вертикальної площини фундаменту. Горизонтальність кожного блоку можна перевірити звичайним рівнем-ватерпасом.
При монтажі блоків для введення підземних інженерних мереж (каналізації, водопроводу та інших) залишають необхідні отвори. Висотне положення введення визначається нівелюванням від робочих реперів, а при готовому фундаменту - від його верхнього o6piзy (грані).
При глибоких котлованах, сильному вітрі або підвищеній точності монтажу блоків фундаменту в плані застосовують оптичний спосіб. Для встановлення блоків фундаменту за висотою на дні глибоких котлованів встановлюють тимчасові репери.
Розбивка стрічкових фундаментів з монолітного залізобетону. Влаштування стрічкових фундаментів з монолітного залізобетону виконується в опалубці. Опалубкою називають дощаті огорожі у вигляді коробів, внутрішні розміри й форма яких відповідає проектним розмірам i формі фундаменту.
Геодезичні розбивні роботи при влаштуванні фундаментів з монолітного залізобетону полягають у встановленні в проектне положення в плані і за висотою конструкцій опалубки.
Аналогічно монтажу блочних фундаментів вздовж вісей опалубки і натягують дроти 2. Підвісивши виски 3, передають вісі фундаменту в котлован. Відносно висків встановлюють у плановому положенні нижні щити опалубки 4 i закріплюють розпорами 5. Одночасно від робочих репepiв встановлюють опалубку за висотою (Мал. 2.10. 3). Встановлення опалубки вздовж вісей в плані i за висотою виконується окремими секціями (блоками). У деяких місцях передбачаються отвори для введення підземних інженерних мереж.
Положення опалубки потім контролюється. Зміщення вісей опалубки від проектного положення не повинно перевищувати 15 мм. Зміщення опалубки стін, колон, балок i прогонів допускається до 10 мм. Зменшення внутрішнього розмиру в поперечних секціях опалубки не допускається. Збільшення не повинно перевищувати + 5 мм.
Передачу вісей на опалубку можна виконувати способом оптичного візування. Вертикальність опалубки перевіряться нитковим виском, допускається відхилення від вертикалі - 5 мм на 1 м висоти, але не більш як 20 мм на всю висоту конструкції.
Мал. 2.12. 3. Монтаж опалубки стрічкового фундаменту: I - опалубка; 2 - дроти-віci; З - виски; 4 - опалубка; 5 - кріплення; 6 - рейки; 7 - нівелір; 8 - репер будівельного нуля.
Верхній o6piз фундаменту виноситься геометричним нівелюванням i фіксуеться цвяхом. Під час укладання бетону між цвяхами натягують шнур (дріт).
Для надання фундаменту гладкої горизонтальної поверхні за допомогою нiвелipу встановлюють обрізки арматури, занурюючи їх у бетон, який ще не затвердів. Потім по верхніх кінцях арматури "затирають" бетонну суміш.
Після зняття опалубки поверхню фундаменту нівелюють у точках перетину вісей і через 5...10 м у проміжку між вісями. За допомогою висків виносять положення вісей на поверхню фундаменту. В результаті i вимірювань складають виконавчу схему, де вказують відхилення від проектних даних.
Розбивка при влаштуванні фундаментів під колони. Залізобетонні фундаменти під колони бувають монолітні та збірні. Фундаменти висотою понад 35 см споруджують сходинками.
Котловани для влаштування фундаменту під кожну колону, як правило, неглибокі. До початку монтажу фундаментів під кожну колону способом оптичного візування біля краю кожного котловану виносять вісі симетрії колон (фундаменту) i закріплюють їх кілками (мал. 2.10. 4). При невеликих poзмipax будинку по всіх осях натягують по обноске дроти.
Встановлення збірних фундаментів. Найпоширенішим збірним фундаментом під колону є блок стаканного типу.
Мал. 2. 12. 4. Розбивка вісей фундаменту під колони: 1 обноска; 2 - знаки кріплення вісей; 3 - котловани під фундаменту 4 - точки кріплення вісей фундаментів
Встановлення фундаментів з монолітного бетону. Технологія виконання геодезичних робіт така сама. Спочатку виносять вісі на дно котловану. Потім влаштовують опалубку. У плановому положенні короба опалубки встановлюють по висках, які опущені з дротів i фіксують вісi будинку. Остаточно встановлену опалубку закріплюють. На стінки короба виносять проектні позначки, встановлюючи їх трохи нижче. До проектної позначки потім підливають бетонну cyміщ або влаштовують металеві прокладки під колони (мал. 2. 12. 5).
Якщо фундамент призначений для монтажу металевих колон, то в тіло фундаменту забетоновують анкерні болти. Місце положення болтів у плані 1 за висотою повинно точно відповідати розміщенню отворів на башмаку металевої колони.
Анкерні болти встановлюють до бетонування фундаменту й ретельно перевіряють після вкладання бетонної cyміші до її твердіння.
Точного встановлення анкерних болтів відносно розбивних вісей АА і II досягають за допомогою кондукторів (мал. 2.10.6). Останній являе собою жорстку металеву або дерев`яну раму з отворами 1, 2,... для анкерних болтів. При будівництві фундаменту кондуктор встановлюється горизонтально на проектній позначці. Віci його суміщуються з розбивними вісями i кондуктор закріплюеться. В отвори кондуктора вставляють анкерні болти і опалубку заповнюють бетоном
Мал. 2.12.5. Встановлення опалубки під колони Мал. 2.12.6. Кондуктор
На фундаментах для монтажу технологічного обладнання біля кожного анкерного болта в бетоні роблять невеликі поглиблення (колодязі). Це дає можливість при монтажі трохи відгинати і отже зміщувати його положення.
Після закінчення poбiт складають виконавчу схему, де в міліметрах вказують розміри: від вісей до анкерних болтів, між ними, між вісями суміжних фундаментів. До схеми додають таблицю позначок болтів i верху бетону.
Для виконавчої схеми на бетонну поверхню фундаменту методом оптичного візування (мал. 3.10.4) виносять ocновні віci будинку. Допоміжні вісі визначають промірами рулеткою від основних вісей. Якщо на місцевості закріплені допоміжні вісі, то їх оптичним способом виносять на кожний фундамент. Вісі на фундаменти виносять в одному напрямі, а потім у другому (перпендикулярному) напрямі. На поверхні фундаменту вісь прокреслюють гострим інструментом та фарбують масляною фарбою.
Biдстані до закладних частин і позначки визначаються і точністю до 1 мм. Розміри фундаменту і його частин вимірюють до 1 см.