2. 5. Перенос вісей з нульового горизонту на поверх.

Планова розбивочна мережа на вихідному горизонту. Площина, що проходить через блоки фундаменту, бетонну підготовку або перекриття нульового циклу (останні на висоті несучі конструкції підземної частини будинку або спорудження) зветься умовної площини горизонту. Планову розбивочною мережа створюються у вигляді сторін, що повторюють загальну конфігурацію будинку або спорудження, так, щоб розбивку встановлених вісей можна було виконувати безпосередньо лінійним промірам уздовж сторін ходу або за допомогою створу.

Планову розбивочну мережу на вихідному горизонту створюють зі знаком розбивки основних вісей будинку або спорудження методами полярних і прямокутних координат, а також за допомогою створів.

Вимірюючи основний хід по вихідних точках, можна переконатися в надійності координат цих знаків.

Після виміру вихідних точок основного ходу редукують основні точки планової розбивочної мережі, будують проміжні точки мережі та прокладають контрольний хід.

Точність побудови планової розбивочної мережі на вихідному горизонту повинна бути на один розряд вище точності на монтажу горизонту.

Основні точки закріплюють тимчасовими знаками, якщо можна забезпечити їхня схоронність і нерухомість на період виконання робіт зі створення мережі або тимчасових оцінок на постійних знаках.

При побудові планової розбивочної мережі на перекриттях нульового циклу багатоповерхових будинків при споруджень підземної частини будинку обов'язково роблять приймання геодезичних робіт.

Число опорних точок розбивочної мережі на вихідному горизонту визначають при ППГР, і воно залежить від розмірів і призначенні будинків і споруджень, схеми технології будівельно-монтажних робіт та інших умов.

Планову мережу на вихідному горизонту закріплюють дюбелями, креном на закладних деталях, у спеціальних турах у підземній частині будинку, у фундаментах і плитах перекриття та ін.

По кутах (основним) закріпленим точкам прокладають полігонометричний хід або одержують координати цих точок за допомогою точних вимірів (микротрілатерации). У таблиці 2.1.1 та 2.1.2 наведені допуски по розрядах точності планових розбивочних мереж на вихідному й монтажному горизонту будинку або спорудження.

Для визначення величини редукції обчислюють координати точок, отриманих після зрівняння полігонометричного ходу або микротрилатерации в умовній системі координат. Знайдені координати рівняються з теоретичними й наносять їх на редукційні аркуші, відзначаючи порядковий номер точки та напрямок не менш чим на два пункти мережі. Порівнюють значення кутових і лінійних елементів редукції з отриманими в результаті обчислень.

Переносять теоретичні координати з дійсного (фактичного) положення точки в натурі в такий спосіб: фактичну точку на скороченому аркуші сполучають із точок в натурі та орієнтують по одному напрямку. Теоретичне положення точки на скороченому аркуші перекладають на пластину. Винесену теоретичну точку контролюють по лінійній та кутовій величинах елементів редукції, після чого її надійно закріплюють на весь період будівництва будинку або спорудження.

Якщо лінійний елемент редукції більш 10 см, то переносять теоретичну точку методом полярних координат, користуючись транспортиром та масштабною лінійкою. Лінійний елемент редукції понад 20 см для I-Д і II-Д класів точності планових не допускається.

Висотна основа на вихідному горизонту. Таку основу створюють методом геометричного нівелювання від реперів, установлюваних на будівельному майданчику. Відмітки на будівельних реперів передають від реперів міської нівелірної мережі або від реперів головної висотної основи.

Планова розбивочна мережа на монтажному горизонту. Монтажний горизонт створюються на кожному поверсі будинку для забезпечення необхідної точності зборки конструкції у вузли в багатоповерхових будинках та багатоярусних спорудженнях; він являє собою умовну площину, що проходить через опорні площадки зведених несучі конструкції певного поверху наземної частини будинку або ярусу спорудження.

Число необхідних опорних точок, що підлягають передачі на монтажний горизонт, залежить від розмірів будинку, спорудження в плані та повинне бути не менш трьох.

Опорні точки на монтажний горизонту проектують теодолітом методом вертикальної площини від знаків локальної осьової сітки або методом стрімкої прямої за допомогою зеніт-приладів, надирів-приладів або лазерних приладів від точок вихідного горизонту.

Вибір методу проектування та розрахунок точності визначають при складанні ППГР із обліком припустимих середніх квадратичних погрішностей передачі розбивочних вісей, наведені в табл. 2.1.1. Проектовані точки на розбивочних вісях вибирають із умови забезпечення видимості з вихідного горизонту на всі поверхи (яруси) будинку, спорудження, залежно від форми локально вісьової сітки або вихідний планової мережі залежно від можливості побудови із цих точок робочої (планової) мережі на монтажному горизонту й технології будівельно-монтажних робіт.