Ситуації, при яких слід утримуватися застосовувати зброю

Зброя може бути використана тільки в разі необхідності припинення нападу на працівника міліції, а не інших правопорушень проти нього (злісна непокора законному розпорядженню або вимогам, ненасильницького опору тощо).

Не буде правомірним застосування вогнепальної зброї у випадках:

1. Коли можливе спричинення шкоди явно нерозмірної з небезпекою нападу або обставинами захисту.

2. Нападу на працівника міліції з боку старої тяжкохворої людини або особи, яка знаходиться у стані сильного сп'яніння, що робить нереальним здійснення загроз.

3. Проти особи, якщо їй не оголошено поста­нову, протокол або інші документи, в яких зафік­совано рішення уповноважених на те органів, посадових осіб щодо її затримання або взяття під варту, якщо для цього немає підстав.

4. До транспортних засобів:

- на гірських шляхах, ділянках шляхів з обмеженою видимістю;

- залізничних переїздах, мостах;

- шляхопроводах, естакадах, у тунелях;

- які належать дипломатичним, консульсь­ким та іншим представництвам іноземних держав;

- мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів;

- які здійснюють перевезення людей (в тому числі вантажних автомобілів);

- якщо працівник міліції не впевнений, що зможе це зробити без нанесення вогнепального поранення людям, які знаходяться у транспортному засобі, що переслідується та оточуючим.

Працівник міліції, який зупиняє за допомогою зброї транспортний засіб і влучив у водія буде нести відповідальність за необережний злочин. (Науково-практичний коментар до Закону України "Про міліцію").

Окремі умови, коли доцільно застосовувати вогнепальну зброю

Як правило, вогнепальну зброю застосовують у випадках, коли правопорушник вчиняє збройний опір або ставить під загрозу життя та здоров'я людей, коли інші заходи, що мають менш виключний характер, недостатні для припинення правопорушення або затримання підозрюваного правопорушника.

У судовій практиці загрозливим для життя та здоров'я визнається напад, який призвів чи міг призвести до смерті, тяжких, середньої тяжкості або легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, втрату працездатності.

Застосування вогнепальної зброї допускається тільки проти тих осіб, які безпосередньо беруть участь у захопленні заручників, які своїми діями будь-яким способом негативно впливають на стан здоров'я заручників.

Зброя під час припинення втечі з-під варти може бути застосована лише у тому випадку, коли особі, яка здійснює втечу, відомо про взяття її під варту в передбаченому законом порядку. Не можна застосовувати зброю проти особи, якщо їй не було оголошено постанови, протоколу, або іншого документу, в яких зафіксовано рішення уповноваженого органу чи посадової особи про її затримання або взяття під варту, якщо для цього не має інших підстав.

Закон надає працівникам міліції право застосовувати зброю під час припинення тільки такої втечі, яка відбувається у них на очах. У дано­му випадку зброю можна застосовувати з початку втечі до того моменту, коли особа буде затримана, або, навпаки, буде втрачена з поля зору працівника міліції (на це прямо вказано в нормі Закону: "для затримання особи, яка... намагається втекти з-під варти", а не "втекла з-під варти").

Стрільба по транспортному засобу ведеться, як правило, з близької відстані по задніх колесах, щоб умови застосування зброї гарантували особисту безпеку водієві та пасажирам.

Найбільш оптимальними умовами застосування зброї по транспортному засобу можуть бути:

- рівна пряма ділянка дороги;

- відсутність зустрічного транспорту та пішоходів;

- можливість безпечного з'їзду на узбіччя.

Працівники міліції мають право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров'ю громадян або працівника міліції.

Стаття 15.1 Гарантії особистої безпеки озброєного працівника міліції"

Працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникну­ти підстави для її застосування. При затриманні злочинців, чи правопоруш­ників, або осіб, яких працівник міліції запідозрив у скоєні злочинів чи правопорушень, а також при перевірці документів у підозрілих осіб праців­ник міліції може привести у готовність вогнепальну зброю, що є поперед­женням про можливість її застосування.

Спроба особи, яка затримується працівником міліції із вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутись до зброї, дає працівникові міліції право за­стосовувати вогнепальну зброю.

Введення нової статті до Закону «Про міліцію» свідчить про тенденцію посилення правового захисту співробітників міліції з боку держави.

Частина Гаданої статті дозволяє співробітнику міліції вчасно підготуватися до припинення злочинних дій у випадках, коли обстановка яка скла­лася, свідчить про те, що можуть виникнути обставини до застосування вогнепальної зброї.

Приведення вогнепальної зброї у готовність — не послідовне виконання комплексу дій, після яких можна вести вогонь без перешкод. Оголення зброї — це таке положення зброї, коли вона знаходиться в руці співробітника міліції її бачать оточуючі.

Приведення вогнепальної зброї у готовність є попередженням про застосування зброї.

Злочинець — це особа, яка визнана судом винною у скоєні злочину. Правопорушник — це особа, яка скоїла правопорушення.

Особа може бути запідозрена у скоєні злочину на підставі достовірних даних. Такими визнаються обставини, роли:

- цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

- очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

- коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому, або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

При наявності інших даних про винність особи у скоєні злочину допустимо оголити зброю та привести її в готовність, коли особа, яку затри­мують, намагається втекти.

Затримання правопорушників, злочинців, осіб, що запідозрені у скоєні злочину, може перерости у відкрите протистояння, до якого співробітник, міліції повинен бути готовим (наприклад, у випадках перевірки доку­ментів, які характеризуються невизначеністю). Після того, як співробітник міліції оголить зброю, він повинен контролювати ситуацію, не допус­кати здійснення спроб заволодіти зброєю.

Частина 2. ст. 15¹ надає право працівникові міліції встановлювати так звану “зону безпеки”, тобто утримувати особу, щодо якої можуть виник­нути підстави застосування зброї, на певній відстані на період її затри­мання, перевірки документів та доставлення особи, яка Затримана, в підрозділ міліції. Це обумовлено тим, що перебування співробітника міліції на малій відстані не може гарантувати йому особистої безпеки в разі стрім­кого нападу правопорушника.

У законі не вказано, на якій відстані працівник міліції має утримувати правопорушника. Аналіз ситуацій затримання правопорушників дозволяє зробити висновок про те, що треба утримувати особу, яка затримується, на відстані 5—7 метрів (дистанція повинна бути більша за ту, з якої мож­на провести атаку). В умовах - обмеженого простору працівник міліції повинен контролювати ситуацію за допомогою фізичного контролю або спеці­альних засобів, тому що оголена вогнепальна зброя на малій відстані мо­же бути відібрана правопорушником за допомогою прийомів.

Спроба особи, що затримується працівником міліції з оголеною вогне­пальною, зброєю, наблизитись до нього, скоротивши при цьому вказану ним відстань або доторкнутись до зброї, дає працівнику міліції право засто­сувати вогнепальну зброю.

Для того, щоб у даних випадках застосування зброї було законним, особа, яка затримується, повинна бачити або знати (з попередження пра­цівника або з інших джерел), що затримується працівником міліції під, за­грозою застосування зброї. Вимоги працівника міліції про те, щоб особа, яка затримується, залишалась на місці і не наближалась, скоротивши при цьому зазначену працівником міліції відстань, повинні бути чіткими, яс­ними, зрозумілими особі, яка затримується. Ця особа попереджається про те; що в разі невиконання цих вимог проти неї буде застосовано вогне­пальну зброю.

Наближення особи, яка затримується, до працівника міліції після по­передження, не може бути не розцінене як напад, небезпечний для життя і здоров'я співробітника міліції. Це не може бути незрозумілим і особі, яка затримується. Тому закон переносить весь ризик непоправних наслідків