ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ МВС УКРАЇНИ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник _____________________

ГУМВС України в Одеській області

_______________________________

___________________

___.___. 20___

П Л А Н - К О Н С П Е К Т

з вогневої підготовки

для проведення занять з особовим складом __________________________________________________ГУМВС в області

Тема 1: «Правові підстави і порядок застосування та використання вогнепальної зброї. Гарантії особистої безпеки озброєного працівника міліції. Обов’язки працівника міліції після застосування зброї. Відповідальність за неправомірне застосування зброї»

Дата проведення: ___.___.20__ р.

___.___.20__ р.

Одеса – 2012

Заняття № 1

Мета : Вивчити з особовим складом правові підстави і порядок застосування та використання вогнепальної зброї. Гарантії особистої безпеки озброєного працівника міліції. Обов’язки працівника міліції після застосування зброї. Відповідальність за неправомірне застосування зброї.

Кількість годин: 1

Місце проведення: приміщення для проведення занять зі службової підготовки

Форма проведення заняття: лекція

1. Підготовча частина – 5 хв.

Організаційний момент (доповідь керівника

про готовність працівників до заняття, привітання,

перевірка присутності)

2. Основна частина - 50 хв.

3. Підведення підсумків заняття - 5 хв.

Навчальні питання:

1. Умови і межі застосування вогнепальної зброї.

2. Нормативно-правові основи застосування вогнепальної зброї працівником міліції.

3. Кримінальна відповідальність співробітника міліції яка настає у випадках неправомірного застосування зброї.

4. Обов’язки працівника міліції після застосування зброї.

Література

1. Закон України “Про міліцію”.

2. Кримінальний кодекс України.

3. Статут ППСМ України.

4. Науково-практичний коментар до Закону України "Про міліцію ".

5. Службова підготовка працівників органів внутрішніх справ. Київ - 2003 М.І. Ануфрієв.

6. Працівнику міліції про підстави та порядок застосування табельної вогнепальної зброї. Пам'ятка /А. С. Васильєв, І. І. Виговський - К.: 2004.-16с.

7. Наказ ГУМВС від 15.08.2012 № 1616. Ст.12-15.1 ЗУ «Про міліцію» в схемах.

1. Умови і межі застосування вогнепальної зброї

Відповідно до статті 12 Закону України “Про міліцію”, міліція має право застосовувати вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених Законом.

Застосуванню вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини.

Без попередження зброя може застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції.

Забороняється застосовувати вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.

За неможливості уникнути застосування сили, вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків і має зводитися до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян.

При завданні шкоди міліція забезпечує надання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк.

Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, а також про будь-які ушкодження або смерть, які спричинені особі внаслідок застосування працівником міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, працівник міліції негайно та письмово доводить до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві.

Перевищення повноважень із застосування зброї, тягне за собою відповідаль­ність, встановлену законом.

Співробітник міліції попереджує особу, проти якої має намір застосувати силу, коли вважає, що обстановка дозволяє це зробити без шкоди для досягнення мети застосування сили.

Попередження про намір застосування сили подається голосом.

Приведення вогнепальної зброї в готовність є попередженням про застосу­вання її на ураження правопорушника (ст. 15¹ Закону України "Про міліцію”) і не вимагає будь-якого додаткового попередження (пострілом угору, голосом).

Попереджаючи про застосування сили, працівник міліції повинен, якщо дозво­ляють обставини, дати особі, яка посягає, час для виконання його вимог.

У випадку безпосередньої загрози життю та здоров'ю громадян (тобто такої, яка може негайно перерости в посягання на їхнє життя та здоров'я) сила застосовується без попередження.

Згідно зі статтею 219 Статуту ППСМ, без попередження зброя може бути застосована при раптовому або збройному нападі, нападі з використанням бойової техніки, транспортних засобів, літальних апаратів, при втечі з-під варти зі зброєю або з використанням транспортних засобів, а також для визволення заручників.

Попередження не робиться і тоді, коли внаслідок невчасного застосування або незастосування сили можуть настати тяжкі наслідки (загибель людей, вибух, пожежа, катастрофа на залізничному транспорті). У таких випадках злочинець не і може не усвідомлювати, що його злочинні дії можуть бути припинені із спричиненням йому шкоди аж до заподіяння смерті.

Норма, що закріплена в ч. 3 ст. 12. забороняє працівникам міліції застосовувати силу проти окремих категорій осіб, крім випадків групового або озброєного нападу з їх боку.

До таких осіб Закон відносить:

1. жінок з явними ознаками вагітності;

2. осіб похилого віку;

3. осіб з явними ознаками інвалідності;

4. малолітніх.

До першої категорії слід відносити осіб жіночої статі, які за об'єктивними озна­ками сприймаються працівником міліції як вагітні.

До осіб похилого віку належать особи, які сприймаються працівником міліції такими, що внаслідок вікових змін неспроможні створювати небезпеку для життя та здоров'я громадян і працівників міліції.

Особами з явними ознаками інвалідності є такі, які внаслідок відсутності або ушкодження будь-якого органу, втрати його функцій не можуть створювати не­безпеку для життя і здоров'я громадян.

Закон не роз'яснює, яких громадян слід вважати малолітніми. Враховуючи про­цеси, що прискорюють розвиток молоді, особами, що через малолітній вік не мо­жуть створювати небезпеку для життя і здоров'я, вважаються такі, що сприйма­ються працівником міліції як особи, які не досягли 14-річного віку.

Застосування сили до цих осіб може бути здійснено в таких випадках:

1. вчинення нападу із застосуванням зброї або групового нападу (тобто коли нападаючих не менше, як двоє) загрожуючого життю та здоров’ю громадян або працівника міліції;

2. вчинення збройного опору.

Виконання покладених на міліцію обов'язків із застосуванням сили допускається тільки в тих випадках, коли ненасильницькі заходи вичерпані і не принесли пози­тивного результату або коли обставини свідчать про те, що ненасильницькі мето­ди не дадуть позитивного результату.

Спричинення тілесних ушкоджень та заподіяння смерті не є метою застосу­вання сили. Метою її застосування повинно бути припинення злочинного пося­гання, затримання особи, яка його вчинила, або попередження шкідливих наслідків, що загрожують життю та здоров'ю громадян.

У випадках, коли ситуація все ж таки примушує працівника міліції діяти сило­вими методами, він повинен прагнути по можливості припинити посягання або провести затримання шляхом спричинення майнової, а не фізичної шкоди.

Коли працівник міліції змушений стріляти по людині, він повинен прагнути збе­регти їй життя.

У той самий час при наявності підстав застосування сили допускається спричинення особі, яка затримується, будь-якої шкоди, аж до позбавлення її життя.

Тому працівник міліції, який застосував, наприклад, вогнепальну зброю (з дотриманням усіх інших вимог закону) і прагнув, але не зміг уникнути смерті особи (наприклад, стріляв по ногах, але попав у життєво важливий орган), не несе за це юридичної відповідальності.

Мінімум можливості спричинення шкоди — це така мінімальна шкода, без якої виконання покладених на міліцію завдань є неможливим. У деяких випадках спри­чинення смерті і буде тією мінімальною шкодою, яка може запобігти більш серй­озним наслідкам, Так працівник міліції не буде нести відповідальності за вбивство з табельної зброї злочинця, який погрожує розправою заручнику або вибухом гранати, що є в його руці.

2. Нормативно-правові основи застосування

вогнепальної зброї працівником міліції

Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне се­редовище, інтереси суспільства і держави від про­типравних посягань.

Відповідно до статті 15, 15' Закону України "Про міліцію " працівники міліції як крайній за­хід мають право застосовувати вогнепальну зброю у таких випадках:

п. 1 для захисту громадян від нападу, що загро­жує їхньому життю і здоров'ю, а також звільнення заложників;

п. 2 для відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім'ї, якщо їхньому життю або здоров'ю загрожує небезпека;