• Соціальний захист –«організаційно-правове поле» для соціальної роботи

Система соціального захисту, насамперед, на мікрорівні є своєрідним «організаційно-правовим полем»для соціальної роботи. У свою чергу, за допомогою засобів соціальної роботи реалізуються функції соціального захисту. Прихід в соціальну роботу підготовлених фахівців підвищує ефективність заходів щодо соціального захисту. В даний час у країнах з ринковою економікою використовуються різноманітні організаційно-правові форми соціального захисту населення. Ведучими, як було зазначено вище, в даний час є соціальне страхування та соціальна допомога, що включають у себе різні виплати та послуги. У різних країнах ці зазначені форми складалася в залежності від історичних умов і тому, незважаючи на однотипність задач, мають відмінності в підходах і методах.

Особливості виникнення систем соціального захисту населення в США і країнах Західної Європи

• Великобританія, як зачинатель системи соціального захисту

1531:Реєстрація бідних і жебраків-спроба перейти від благодійності до системи

1607: Закон Єлизавети про бідних проіснував дуже довго

ХХ ст.: нові виклики і нові закони

• Розвиток соціального захисту на материковій Європі

Розвиток системи соціального захисту населення на європейському континенті має більш тривалу історію. Так, наприклад, у Великобританії перші укази, що стосуються соціальних проблем, появи- лись ще в 16 столітті за часів правління Генріха Y111 (1531г). Вони наказували робити реєстрацію осіб, що живуть милостинею, і зобов'язували місцеві влади, включаючи церковних деяте- лей, робити відрахування у фонди для бідних. Це була перша спроба перейти від церков- ної неконтрольованої благодійності до централізованої системи. Вже тоді влада при йшли до висновку, що шляхом деякого перерозподілу ресурсів суспільства на користь тих чи інших осіб можна усунути або хоча б полегшити соціальні проблеми (Швейніц «England s road Social Security "). У 1607 році королева Єлизавета звела всі закони і укази в один "Закон про бідних",

яка від- рий проіснував дуже довго, часто переглядався, з плином часу в нього вносилися численні зміни, що додавали соціальної допомоги все більш гуманний характер. На- приклад, в середині 19 століття в Англії вже були впроваджені адресні програми допомоги конкрет- вим соціальним групам, причому це коло осіб, які мають право на соціальну допомогу, посто- янно розширювався.

Нові виклики-нові закони

Однак, індустріальна революція поставила нові проблеми, які вимагали ради- кальним реформи англійської соціального законодавства. Велику роль у цьому напрямку зіграли Сідней і Беатріс Веббс, які виклали у своїй доповіді на парламентській комісії з справах бідних нові принципи соціальної допомоги, такі як загальність, обов'язковість і орієнтація на усунення соціальних проблем. З 1909 року у Великобританії було прийнято багато нових законів, які відображали пе- ремени, що відбулися в масовій свідомості і зміни в соціальній політиці. У 1911 році був прийнятий Закон про національне страхування, що вводив обов'язкове страхування на випадок хвороби та безробіття. У 1925 - закони про пенсії по старості і доплати вдовам і сиротам. У Відповідно до Закону про місцеву адміністрації, прийнятим в 1929 році, були створені комітети соціальної допомоги, що підкоряються місцевої адміністрації (радам графств) і здійснюю- щие соціальну роботу на місцях. У 1934 році вийшов Закон про безробітних, який затвердив рада з безробітним у загальнонаціональному масштабі, і відповідно до яким надавалась допомогу особам, які не мають страховки, виплачувалися додаткові допомоги пенсіонерам та вдовам. Таким чином, в 30-і рр.. у Великобританії централізовану допомогу отримували безро- ботной, вдови, сироти та інваліди війни. Інші категорії населення отримували соціальну по- міць від місцевих адміністрацій (рад графств).