Тема 2 Провідні тенденції інформатизації системи освіти в Україні Питання для обговорення та самостійного вивчення

1. Які фінансово-економічні чинники інформатизації системи освіти в Україні?

2. Які основні укази, постанови, положення державних органів влади ви знаєте у контексті інформатизації системи освіти в Україні?

3. Що можна розглядати як інформаційно-технологічне забезпечення ВНЗ України?

4. У чому полягає науково-методична тенденція інформатизації системи освіти в Україні?

Література: [2], [3, c. 12–89], [4].

Інформатизація системи освіти на сучасному історичному етапі має стратегічне значення для нашої країни. У наш час виробництво інформаційного продукту через його високу товарну вартість   є важливим чинником економічного розвитку країни. Інформаційні технології, проникаючи в усі галузі діяльності людини, змінюють характер праці як у виробничій, так і в невиробничій сфері, впливають на структуру національної економіки, підвищують рівень інформування широких верств населення і таким чином сприяють демократизації суспільства. Ці тенденції, що в усьому світі визначаються як процес інформатизації, позначаються на житті суспільства. Порівняно з традиційними індустріальними методами їх застосування дає можливість забезпечити підвищення рівня матеріалізації інтелектуальної праці і якості виробів. Саме через це найбільш розвинуті країни світу отримують на міжнародних ринках значні переваги. Для укріплення своїх позицій такі держави підтримують розроблення різноманітних національних і міжнародних програм, серед яких японський проект створення комп’ютерів п’ятого покоління (проект «SIGMA»), північноамериканський проект SCI («Strategic Computer Initiative»), західноєвропейські міжнаціональні програми EURECA та ESPRINT, британська національна програма AIT («Advanced Information Technology»), французька «La Filiere Electronique» та інші.

Фінансово-економічна тенденція інформатизації системи освіти в Україні зумовлена умовами переходу до ринкових відносин, які значно змінили структуру вітчизняної економіки – пройшла її реструктуризація, перепрофілювання виробництва та система його управління. Скоротилися одні виробництва, виникла необхідність створення нових на більш високому технологічному рівні, що, звичайно, вплинуло на структуру як виробничого, так і управлінського персоналу. Тому на сучасному етапі завдання цілеспрямованого та неперервного навчання персоналу стало першочерговим. В умовах обмежених фінансових ресурсів та можливостей щодо навчання із відривом від виробництва отримати хорошу освіту, змінити професію та підвищити свою кваліфікацію можна за дистанційною формою навчання.

Водночас важливо відзначити переваги дистанційної освіти для роботодавців, а саме: за відносно короткий період часу велика кількість виробничого персоналу здобуває або вдосконалює знання; забезпечується узгодженість стандартів освіти в країні та відповідність міжнародним стандартам; задовольняються вузькі спеціальні потреби, які не можуть бути враховані в загальних навчальних програмах; вирішується проблема віддаленості студентів, які працюють; ефективніше витрачаються фінансові ресурси. Більш професійний рівень підготовки персоналу забезпечить вищий рівень ефективності будь-якого підприємства та установи і покращить їх імідж.

Упровадження дистанційної форми навчання в навчальному закладі дає йому можливість використати нові джерела фінансування, забезпечити навчання для більшої кількості студентів без відповідного збільшення витрат, скоротити обсяг аудиторних годин на існуючих курсах, покращити імідж навчального закладу завдяки міжнародному визнанню кваліфікації його випускників.

Основним джерелом фінансування європейських закладів дистанційного навчання залишається держава, а у США, крім держави, – комерційні структури, що прагнуть підвищити рівень кваліфікації своїх співробітників. Ще одним джерелом фінансування таких закладів є кошти від плати за навчання та ґранти. Більшість ж ВНЗ України самостійно організовують ДН із залученням державних і спонсорських коштів, ґрантів, плати за навчання студентів, що негативно впливає на темпи впровадження дистанційної форми навчання.

Нормативно-законодавчу база інформатизації системи освіти в Україні можна прослідкувати у контексті указів, постанов, положень державних органів влади, які є обов’язковими для виконання всіма навчальними закладами. У нашій країні інформатизація суспільства стала державною політикою вже на початку 90-х рр. На законодавчому рівні це було підтверджено у 1993–1994 рр. Указом Президента України «Про державну політику інформатизації України» і постановою Кабінету Міністрів України «Питання інформатизації».

У лютому 2002 р. прийнято Закон України «Про вищу освіту». У 42 статті 7 розділу Закону «Організація навчально-виховного процесу» вказано, що поряд із заочною формою офіційно дозволяється впроваджувати дистанційну форму освіти в Україні.

Закон України «Про Національну програму інформатизації» (м. Київ, 4 лютого 1998) року визначає загальні засади формування, виконання та коригування Національної програми інформатизації. Кабінет Міністрів України щорічно разом з проектом Закону України про Державний бюджет України на наступний рік подає на розгляд Верховної Ради України доповідь про стан інформатизації в Україні; завдання Національної програми інформатизації на наступні три роки; програму завдань (робіт) з інформатизації на наступний бюджетний рік із визначенням джерел фінансування. Завдання Національної програми інформатизації на наступні три роки та обсяги їх бюджетного фінансування на наступний рік щорічно затверджуються Верховною Радою України.

Наступним кроком до інформатизації системи освіти в Україні стала Постанова Кабінету Міністрів «Про затвердження Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004–2006 рр.». Основними завданнями Програми було «здійснення нормативно-правового, організаційного, науково-методичного, інформаційно-телекомунікаційного, матеріально-технічного, кадрового, економічного та фінансового забезпечення системи дистанційного навчання; забезпечення професійної підготовки та психологічної підтримки окремих груп населення, зокрема безробітних, громадян з особливими потребами, військовослужбовців строкової служби, осіб, що знаходяться в місцях позбавлення волі тощо.

Важливе значення у інформатизації вітчизняної системи освіти має Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки», Постанова Кабінету Міністрів України №1153 від 07.12.05. про затвердження Державної програми «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці» на 2006–2010 роки, розробка «Проекту ліцензійних умов надання освітніх послуг у сфері вищої освіти за дистанційною формою навчання», прийнятого за основу на засіданні ДАК 21.06.2005 року і проекту «Програма розвитку дистанційної освіти на 2008–2013 роки».

Інформаційно-технологічне забезпечення ВНЗ України. Більшість комп’ютерів, що використовуються у вітчизняних вищих навчаль­них закладах, під’єднані до комп’ютерної мережі вищих навчальних закладів (65 724 із 76 622, або 87,9 %), з них у навчальних корпусах – 54 322, у гуртожитках – 12 800. Середня кількість користувачів на один комп’ютер становить 14 осіб, кількість комп’ютерів, безпосередньо задіяних для забезпечення дистанційного навчання, – 8 509, або 6,9 ПК на одного викладача. Показники програмно-технічного забезпечення дистанційного навчання в українських ВНЗ свідчать про наявність технічної бази для впровадження дистанційної форми навчання у вітчизняні ВНЗ.

  Комунікаційне забезпечення дистанційного навчання. Усі вищі навчальні заклади, що запроваджують дистанційне навчання, мають доступ до ме­режі Інтернет, з них постійно під’єднані – 94,2 %, користуються електронною поштою в серед­ньому 800 користувачів на один вищий навчальний заклад, 97,1 % з них мають представ­ницькі Веб-сайти, а також сайти структурних підрозділів.

Більшість вищих навчальних закладів мають канали з’єднання з мережею Інтернет (в середньому 2 канали провайдера з пропускною здатністю від 128 Кб/с до 2 Гб/с). Загальна пропускна здатність каналів, якими володіють опитані ВНЗ, становить 14956,2 Мбіт/с, що становить в середньому 145,2 Мбіт/с на вищий навчальний заклад або 13,8 Мбіт/с на одного користувача, що свідчить про можливості впровадження новітніх мультимедійних технологій дистанційного навчання і вдосконалення існуючих технологій забезпечення дистанційної форми навчання у вітчизняних ВНЗ.

В Україні вже також вжито перші заходи щодо створення великих об’єднань навчальних закладів для організації ДН в межах України та на міжнародному рівні, наприклад, Український інститут інформаційних технологій в освіті, Академія дистанційної освіти, Українська система дистанційного навчання та ін. Головний навчальний центр при Укртелекомі, Національний банк України організували дистанційне навчання на корпоративному рівні.

У травні 2000 року Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» запропонував Меморандум про створення інформаційної освітньої мережі «Українська дистанційна освіта». Основна мета мережі: формування інформаційного освітнього простору для вільного користування інформацією суб’єктами мережі; підготовка викладачів для дистанційного навчання; науково-методична робота. Офіційне відкриття у березні 2001 року Українського центру дистанційної освіти (УЦДО) певним чином легалізувало ДН та стало черговим поштовхом до впровадження нової форми навчання в Україні. Зараз УЦДО (теперішня назва Український інститут інформаційних технологій в освіті) має угоди про співпрацю з 45 ВНЗ і фірмами України, проводить курси для менеджерів, координаторів дистанційного навчання та розробників дистанційних курсів, має на своїй Веб-сторінці понад 140 дистанційних курсів і з жовтня 2000 р. організує дистанційне навчання для отримання другої вищої освіти.

Основними вітчизняними центрами підготовки та перепідготовки тьюторів є Український інститут інформаційних технологій в освіті, Проблемна лабораторія дистанційної освіти при Національному технічному університеті «ХПІ», Українська система дистанційного навчання, Центр дистанційної освіти освітньої програми Світового банку Національної академії державного управління при Президентові України, Факультет дистанційного навчання Хмельницького національного університету та ін.

Науково-методичну тенденцію інформатизації СО в Україні можна прослідкувати у контексті друкованих та електронних журналів, постійно діючих вітчизняних конференцій, семінарів, діяльності Української асоціації дистанційної освіти як бази для вироблення та обговорення критеріїв, категорій, принципів і форм оцінювання навчальних матеріалів, розроблених у нашій країні.

З 1997 року в Україні регулярно проводяться Всеукраїнські конференції «Інтернет-технології в інформаційному просторі держави». В 1998 році науковці України організували та провели національну конференцію в Одесі, на якій відбулося підписання меморандуму про співробітництво між 27 ВНЗ України. Спільною постановою Президії Національної Академії наук України і Колегії Міністерства освіти України 1997 року було створено Асоціацію користувачів телекомунікаційною мережею закладів освіти і науки України з координуючим «Центром Європейської інтеграції» у місті Києві, який у подальшому отримав офіційну назву Українська науково-освітня телекомунікаційна мережа «УРАН».

Корпорацiя Microsoft допомагає країнам, що розвиваються, пiдвищувати свою конкурентоспроможнiсть на свiтовому ринку, підтримувати економiку держави та впроваджувати технологічні iнновацiї. Програма корпорації Microsoft «Партнерство в навчанні» має на меті допомогти освітянам та школярам реалізувати свій потенціал повною мірою шляхом доступу до найсучасніших інформаційних технологій. Використання інформаційних технологій допомагає освітянам здобути необхідні навички для більш якісного та сучасного навчального процесу, а школярам дає більше можливостей проявити свої таланти в різних сферах.

В Україні програму «Партнерство в навчанні» було започатковано у 2003 році. В травні 2008 року Міністерство освіти і науки України та корпорація Microsoft підписали Меморандум про взаєморозуміння, в якому домовились про співробітництво щодо розвитку освіти та науки в Україні та співпрацю в реалізації програми «Партнерство в навчанні» на подальші 5 років.

2010 року компанія «Майкрософт Україна» за підтримки Міністерства освіти і науки України в рамках проекту «Партнерство у навчанні» провела перше щорічне онлайн-дослідження «Інновації в навчанні» (Innovative Teaching and Learning, ITL), метою якого був вимір ступеня проникнення інновацій в українську систему освіти та рівня використання сучасних технологій учителями та учнями.

2010 року в опитуванні взяли участь 3864 українських педагогів. За результатами дослідження, 83% респондентів вважають недостатню кількість комп’ютерів головною перешкодою на шляху поширення інформаційних технологій у навчальному процесі, хоча офіційна статистика говорить про понад 93 % комп’ютеризацію українських шкіл. Відповіді вчителів свідчать про те, що хоча комп’ютери у школах і наявні, але часто вони є застарілими і не відповідають сучасним вимогам. Крім того, існує проблема слабкої інтеграції інформаційних технологій в навчальний процес.

Дослідження також виявило, що за межами школи учні як і педагоги мають більше можливостей для використання ІКТ, в тому числі – і для навчання. У зв’язку з цим освітянам варто було б розробляти та впроваджувати спеціальні позакласні програми для використання навчального потенціалу ІКТ.

Серед позитивних висновків особливо варто відзначити той факт, що слабка ІКТ-підготовка вчителів вже не є найсерйознішою перешкодою для використання інформаційних технологій у навчанні, про що зазначили 67 % опитаних. Тобто рівень комп’ютерної грамотності вчителів істотно виріс, що створює передумови для більш інтенсивного впровадження інновацій в навчальний процес.

Повний звіт за результатами дослідження «Інновації в навчанні» доступний на сайті Мережі «Партнерство в навчанні». Одна з основних соцiально-освiтнiх програм Microsoft — «Свiт безмежних можливостей» — нацiлена на пiдвищення доступностi iнформацiйних технологiй через формування у людей навичок роботи з комп’ютером. Цi знання i навички допомагають людям реалiзувати свiй потенцiал: змiнити життя на краще, вiдкрити новi горизонти i поринути у свiт нових безмежних можливостей!

Проект «Відкритий світ інформаційних технологій» IDEA (Information Disseminationand Equal Access) створений для розвитку інформаційної грамотності і культури населення регіонів України, підвищення якості освіти і рівня соціального і культурного розвитку, а також поліпшення якості життя людей, які перебувають в непривабливому соціально-економічному становищі.