4.2. Колектив як соціальна група

Ознака

Види колективів

Характеристика

1. За статусом

офіційні

є юридично оформленими утвореннями, що діють у рамках правового простору, як наприклад, персонал підприємства або його підрозділу

неофіційні

базуються на ніде не зафіксованому (в деяких випадках, і не оголошеному) бажанні людей співробітничати один з одним і реальній практиці такого співробітництва

2. За характером внутрішніх зв 'язків

формальні

представляють відносини між посадами, їм властива ієрархічність

неформальні

існують між особистостями, незалежно від того, яке місце вони займають на офіційних службових рівнях

3. За механізмами формування

стихійно сформовані колективи

наприклад, студентський колектив

свідомо організовані колективи

наприклад, викладацький колектив

4. За часом існування

тимчасові

призначений для рішення певної разової задачі

постійні

функціонує тривалий проміжок часу

5. За функціями

колективи, які орієнтовані на досягнення певної мети

досягнення як офіційної, так і неофіційної мети: політична партія, персонал підприємства

колективи, які орієнтовані на реалізацію спільного інтересу

наприклад, товариство філателістів, собаківників, порятунку на воді і т. д.

колективи, які орієнтовані на спілкування

клуби по інтересах

6. За розмірами

малі

поєднують найбільш активних членів, що виконують значну частину справ, одержали назву первинних; включають від двох до п'яти осіб, що об'єднані особистими інтересами, зв'язки між якими мають переваж­но неформальний характер

великі

контакти, в основному, є предметними, опосередкованими, а не особистими

№ етапу

Назва етапу

Характерні риси етапу

І

Формування колективу

- наявність групи малопов'язаних між собою людей,

відсутність соціального контролю, традицій;

- формуються усі види відносини, норми поведінки,

правила регулювання внутрішньоколективних зв'язків;

- зміцнюються усі види дисципліни;

- затверджується певний стиль роботи;

- формальний характер колективу визначає

автократичний стиль керівництва;

- переважають організаційно-розпорядницькі методи управління.

ІІ

Становлення колективу

- формується актив, що поєднує більшість членів колективу;

- починають складатися традиції, громадська думка, яка спрямована на підтримку вимог керівника більшістю робітників;

- рішення все частіше приймаються колегіально;

- стиль керівника стає більш демократичним;

- задача керівника визначити позиції, цілі і мотиви діяльності кожного члена трудового колективу.

ІІІ

Зрілість колективу

- демократичний стиль керівництва;

- колегіальне прийняття рішень;

- переважне застосування соціально-психологічних методів впливу;

- притаманні високі економічні показники діяльності підприємства;

- найбільш повний збіг особистих інтересів з інтересами колективу;

- сприятливий морально-психологічний клімат.

ІV

Старіння колективу

- колектив перестає розвиватися;

- втрачає здатність до адаптації;

- соціальний контроль набуває консервативного характеру і визначає статику колективу;

- роль керівника полягає у підтримці колективу в стані відкритості, поповненні колективу новими членами, орієнтуванні персоналу на інновації.