Постімпресіонізм

Головні риси імперс. Надалі розвинулсь в постімпрес. Його вперше увів до наук. Обігу англ..критик Роджер Фрай. Ствердж., що постімпрес. Виник,як реакція на принципи імпрес. Вперше вник.у Франції (1880-1905),у подальшому трансформував.в модерн. Естетич. Принципи постімпрес.: 1.худож. постімпрес.шукали нові,більш співзвучні емоції,виразні засоби.2.закономірності кольор.сполучень і форм. 3.саме ці митці ввели до мист.поняття «синтез».4.більшість полотен постімпресіоністів побудовані в яскравій колірній гамі,мало виразний малюнок,вільні композ.рішення. Найвизнач представники: Поль Сезан(1839-1890) Вінсент Ван-Гог(1853-1890)Поль Гоген(1848-1903).Едвард Мунк(1863-1944). Поль Сезан –розпоч.свою творч. Як імпрес. Але в 70-х.рр. склад. Власна живописна система майстра,яка досяг.розвит. напри. 80-хрр.(він відходить від імперсі.). Митець скрупульозно займ.вивч. стійкості кольорів, надавав перевагу зеленому,блакитному,жовтому кольор.,працював у всіх напрямках живопису, його рисунок сміливий та лаконічний. Поль Гоген- його творч. Близька до символізму та стилю модерн. Саме він вводить до живопису синтетичне поєдн.кольору та ліній(синтетизм).Основні теми картин: побут та легенди народу Осканії(Гаїті), поетичний світ,гармонії людини і природи.Його карт.притаман. декоративні,сповнені символізму,насичені,чисті кольори.Малюнки надзвич. спрощені,форми площинні,фарби чисті,яскраві. Вінсент Ван-Гог-творч. цього митця –вершина постімпрес..його творчість поділ.на 2 преіоди: 80рр.ХХст. і останні 3 роки його життя,коли він був важко хворим.Творчість неоднозначна та має: то песимістичний,тривожний характер, то захоплення життям,світлом і знову відчуття самотності та глибокого суму на картинах.Враження напруги усіх творів пояснюється особ. накладанням фарб, різними зигзаговидними або паралел.мазками.Всі картини насич.яскравими кольорами.

Дивізіонізм(поділ.Подрібнення)

Живописний метод,при якому робота над картиною ведеться дрібними роздільними мазками,крапками чистих кольорів. Основоположником вважається Ж.Сірка(1859-1891рр). Виникає у Франц.80-х рр. 19ст.

Жорж Сірка розпочинав як імпресіоніст,а згодом винайшов і впровадив дивіонізм.Техніка дивізіонізму: Техніка:мазки фарби різних кольорів повинні були змішуватися оптично при сприйнятті карт.глядачем з далекої відстані,а не механічно на палітрі худ-ка. Використовував нову теорію «поєднання додаткових кольорів і одночасного контрасту».

Ампір(імпере)-термін,що застос.в мист.до зах-євр.кл.часів імпрес.Наполеона 1,переваж.в арх.портрет.жив.,декор.ужитков.мист.

Термін також застос.до рос.мист.,укр.кл.1пол.19ст.

Загальні естетич.риси ампіру: 1-звернення до мист.традицій імператорського Риму з його прагненням до строгої величі та помпезності,холодної елегантності,прагнення звелич.абсолют.владу військ.монархій. 2-в декор.оформ.арх.споруд,меблів,зброя часів Середн.

Загальні власт.існуван.ампіру:

1-ампір як стиль короткий за терміном існування,не широкий за обсягом прийнявши цого країн.У Фр.його існ.обмежили 1799-1815,до кінця правл.Директорії та крахом кар’єри Наполеона.

2-в Євр.того часу стиль ампір тісно пов'язаний з військ.авантюр.Наполеона.Не сприйм.мешканцями захоплених держав,бо був стилем загарбників.

3-ампір фактично був прийнятий в Напол.Франції та Росії. У Фр.-звелич.Напол.,у Рос.-царя, уславлення армії за перемогу над фр.

Естетичні риси фран.ампіру:

1.Напол.ампір-стиль жорстокий,пафосний,історичний,офіційний і більш символічний. Політично відрізн від класиц.

2-Наполеон був диктатором тому було наказано рівнятися на мист.доби імператорів Старод.Риму.

3-ампір не став вищим щаблем розвитку класицизму у Фр.,після поразки Напол.,ампір втрачає свою цінність.Повертається класицизм-переродж.в академізм.

Х-ні арх.. пам’ятки у Фр:

-церква Мадлен(арх.Віньйон,1807).

-тріумфальні арки на пл.Зірки(арх.Шальгрен,1806-1837), та на пл.Карусель(арх.Персьє та Фонтен,1806)

-Вандомська колона(арх.Лепер та Гондуен,1810).

Ампір в фр.живописі:

-Ф.Жерар(1770-1837),-Анн Луі Жіроде(1767-1824).

Анн Луі Жіроде - колористичні здібності.-етюди серйозні,яскрава палітра,святковий настрій «Головка жінки в тюрбані»

Ф.Жерар –придворний худ.Напол..-жив.холодний,суха подоба образів, емалева поверхня картин в офіційних портретах.Обрав Напол.для ств. портрета у повний зріст.

Естетичні риси рос.ампіру:-існ.1830-1840.-поділ.на Петербурзький, Провінціальний.

Притаманні: регламентованість, пафос,орієн.на звелич.військ.еліти, декорат.і поверхневий х-р. –поверхневість стилю відбул.в одноманітності декоративних елементів, елем.були пишні,важкі,запозичені з мист.Старод.Риму.

Х-ні арх.памятки ампіру в Росії:

1.Петербург:-забудова Палацевої пл.(будівля Ген штабу,арх.Россі)

-Величезний Олександрієвський стовп(арх..Огюст Монферрон)

-Олександрівський театр(Россі).

2.Москва:-Тріумфальна арка(Йосип Бове 1834)

-будівля провінціанських складів(Стасов.1769-1848).

-російські садиби.

3.В Києві:-бідівля Старого Арсеналу(Йоган Міллер,поч.19ст-склад для зброї).

Моде́рн (від фр. moderne — новітній, сучасний) — стильовий напрям в мистецтві (переважно в архітектурі, образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві) кінця XIX — початку ХХ століття. У Бельгії й Франції — «ар-нуво» (фр. L'Art Nouveau), у Німеччині — «югендштиль» (нім. Jugendstil), в Італії — стиль ліберті, в Великобританії — modern style, у США — стиль Тифера, в Україні — «сецесія». Основними його елементами є використання синусоїдальних ліній, стилізованих квітів, язиків полум'я, хвилястих ліній, запозичених в природи.

Модерн постав на противагу домінуючому на той час історицизмові як мистецтво молодих людей. Звідси походить німецький варіант назви — Jugendstil, що означає стиль молоді. Архітектурні пам'ятники, створені у стилі ар-нуво, внесені до світової спадщини ЮНЕСКО

Прагнучи створити новий стиль, представники модерну відмовлялися від історичних запозичень стилю еклектики, використовували умисно примхливі, мінливі форми, вигадливі лінії, принципи асиметрії і вільного планування, нові технічні та конструктивні засоби для створення незвичайних, підкреслено індивідуалізованих будівель, де всі рішення підпорядковані єдиному образно-символічному задумі й орнаментальному ритмові.

Головні представникиАвстрія: художник Густав Клімт

Англія: художник-ілюстратор Обрі Бердслі

Бельгія : архітектор Віктор Орта (або Хорта, 1861–1947), скло Рене Лалі

Іспанія: архітектор Антоніо Ґауді

Франція: архітектор Ектор Гімар

Російська імперія : архітектори Федір Шехтель, Петро Бойцов, Кекушев Лев Миколайович (1859–1919 ?)

США: лампи і вироби з металу Тіффані Луїс Комфорт

Україна: архітектори Городецький Владислав Владиславович, Артинов Григорій Григорович, Тадеуш Обмінський, архітектор-будівничийЛевинський Іван Іванович, скульптор зі Львова Юліан Марковський, художники Модест Сосенко, Юліан Буцманюк, Олена Кульчицька

Чехія: ілюстрації Альфонса Мухи

Швейцарія: художник Фердинанд Годлер

Шотландія: дизайн інтер'єрів і екстер'єрів Чарльза Ренні Макінтоша

Архітектура в стилі модерн (ар нуво)

Виникнення та розповсюдження стилю модерн (сецесія) збіглося з широким використанням призабутих будівельних технологій та відновленням ремесел, широким використанням промислових технологій в будівництві суспільно значущих об'єктів (виставкові комплекси, вокзали, буржуазні театри тощо). Важливу роль в популяризації та розповсюдженні стилю сецесії зіграли саме міжнародні виставки та будівництво виставкових павільйонів в нових формах. Декоративно-ужиткове мистецтво доби сецесії

Намагання створити повноцінний стиль призвело до навернення митців різних країн до декоративно-ужиткового мистецтва. Справжній розквіт пережили:

вироби зі скла та вітраж

меблі

дрібна металева пластика

ковальство

ювелірство

книжковий декор

театральна афіша

дизайн інтер'єрів.

Масова забудова деяких вулиць чи районів створила нове архітектурне середовище в історичних містах, серед яких —

Париж,Мілан,

Барселна,Манаус,Відень,Петербург,Берлін,МоскваЛьвів,Рига,Київ,Прага,Харків,Вінниця

Чернігів тощо

Звернення до хвилястих, природніх форм стало найхарактернішою ознакою стилю, хоча повної відмови від прямокутних об'ємів в архітектурі досягти не вдалося. Мали місце компромісні варіанти, що не погіршило образну та функціональну складові стилю. В архітектурі модерну широко використовували як дерево (дерев'яний модерн), так і звичайну та глазуровану цеглу, бетон, металеві конструкції, скло, їх комбінації. Дерев'яний модерн переважав в будівництві заміських помешкань та дач. Одним з перших, хто почав працювати в стилі сецесія, був архітектор Віктор Орта. Дещо компромісні позиції займав архітектор Федір Шехтель, який широко використовував як елементи історичних стилів(готики, класицизму), так і елементи стилю сецесії та нові будівельні матеріали.

Найбільш незвичні, сміливі зразки стилю сецесія створив каталонський архітектор Антоніо Гауді в місті Барселона, що став відомим буржуазним центром в Іспанії.