41.Дайте поняття виробничого пилу ,промислових отрут . Розкрийте вплив на людину шкідливих речовин у робочій зоні і шляхи нормалізації їх параметрів .

Пил виробничий ( рос. пыль производственная, англ. process dust, occupational dust, нім. Betriebsstaub m) – дисперсна система, яка складається з частинок твердих речовин різноманітної форми, розміру і фіз.-хімічних властивостей, що утворюються внаслідок виробничої діяльності.

За розмірами частинки П.в. поділяються на грубі (10-100 мкм); мікроскопічні (0,25-10 мкм) і субмікроскопічні (менше 0,25 мкм). Дисперсні системи з частинками твердих речовин розміром менше 0,1 мкм називають димами. П.в. утворюється внаслідок дроблення порід, вугілля, розпилення пилоподібного палива і його згоряння, при переробці к.к., транспортуванні і пересипанні матеріалів тощо. П.в. руйнує обладнання, знижує якість продукції, викликає проф. захворювання, погіршує санітарно-гігієнічні умови праці, утворює вибухонебезпечне і пожежонебезпечне середовище.

Виробнича отрута (шкідлива речовина) - це речовина, яка внаслідок порушення вимог безпеки при контакті з організмом може викликати захворювання або відхилення у стані здоров’я людини як під час впливу речовини, так і у віддалені періоди життя сучасного й наступних поколінь.

З даного визначення видно, що майже всі хімічні сполуки потенційно є шкідливими речовинами. У виробничих умовах вони можуть перебувати у різному агрегатному стані у вигляді пари, газів, туману, диму. За класифікацією М. О. Фукса до диму належать аерозолі конденсації з твердою дисперсною фазою, до туману — всі аерозолі, що мають рідку дисперсну фазу.

Як класифікуються виробничі отрути? Найчастіше застосовується класифікація виробничих отрут за:

характером дії на організм людини (загальнотоксичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, що впливають на репродуктивну функцію);

шляхами проникнення в організм (дія через дихальні шляхи, шлунково-кишкову систему, шкіряні покрови);

хімічною сутністю (органічні, неорганічні, змішані і інші);

ступенем токсичності: надзвичайно токсичні (ГДК у повітрі становить до 0,1 мг/м3), високотоксичні (ГДК від 0,1 до 1мг/м3), помірно токсичні (ГДК від 1,1 до 10,0 мг/м3), малотоксичні (ГДК у повітрі понад 10,0 мг/м3);

ступенем впливу на організм (надзвичайно небезпечні, високонебезпечні, помірно небезпечні і малонебезпечні).

Патологічні процеси, що розвиваються під дією виробничих отрут, спричиняють в організмі людини до порушення функціонального і структурного стану, необхідного для його нормальної життєдіяльності.

Характер і ступінь таких змін під дією отрути обумовлений їх концентрацією (дозою), часом дії і періодом виведення (елюмінації) з організму. Токсичний ефект хімічних речовин залежить від індивідуальних властивостей особистості, що визначається станом здоров’я людини.

Промислові отрути можуть чинити на організм людини як місцеву, так і загальну дію.

Захист від шкідливої дії речовин на виробництві

До загальних заходів та засобів попередження забруднення повітряного середовища на виробництві та захисту працюючих належать:

- вилучення шкідливих речовин у технологічних процесах, заміна шкідливих речовин менш шкідливими і т. ін. Наприклад, свинцеві білила замінені на цинкові; метиловий спирт - іншими спиртами; органічні розчинники для знежирювання - мийними розчинами на основі води;

- удосконалення технологічних процесів та устаткування (застосовування замкнутих технологічних циклів, неперервних технологічних процесів, мокрих способів переробки пиломатеріалів тощо);

- автоматизація і дистанційне керування технологічними процесами, за яких можливий безпосередній контакт працюючих з шкідливими речовинами;

- герметизація виробничого устаткування, робота технологічного устаткування під розрідженням, локалізація шкідливих виділень за рахунок місцевої вентиляції, аспіраційних укрить;

- нормальне функціонування систем опалення, загальнообмінної вентиляції, кондиціонування повітря, очищення викидів у атмосферу;

- попередні та періодичні медичні огляди робітників, які працюють у шкідливих умовах, профілактичне харчування, дотримання правил особистої гігієни;

- контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони;

- використання засобів індивідуального захисту

42. Глобальна злочинність – ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до споєння злочинів.

Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов’язаних з насильством.

Яка ж існує зброя для самозахисту? Найдешевшим і доступним способом самозахисту є газовий (аерозольний) балончик. Для його придбання не потрібно ніякого дозволу.

Серйознішим засобом самооборони є пістолет. Для придбання, зберігання і носіння газових пістолетів і револьверів, а також патронів до них необхідно мати спеціальний дозвіл органів внутрішніх справ. Він видається громадянам, які досягли 18-річного віку і мають довідку медичного закладу встановленої форми про те, що власник цього документу є психічно нормальним і за станом здоров’я може володіти указаним засобом оборони.

Засобом самозахисту може стати і пневматична зброя.

Досить ефективним засобом самозахисту є автономні сигнальні пристрої.

Порадами на кожний день щодо особистої безпеки:

гроші та цінні речі тримайте при собі; портфелі, сумочки не залишайте без догляду;

в кафе або барі, перші ніж повісити пальто на вішак або спинку крісла, заберіть з нього гроші і документи;

не відчиняйте дверей незнайомій людині (або тримайте двері на ланцюжку); пам’ятайте, грабіжники можуть приходити під виглядом сантехніків, службовців газопостачання, електромережі і навіть працівників міліції; посадові особи зобов’язані самі пред’явити посвідчення;

якщо Ви маєте при собі кишенькові гроші, то по можливості, беріть їх стільки, скільки думаєте витратити; не показуйте відкрито, що у Вас з собою багато грошей;

гаманець з грошима ніколи не слід класти в зовнішню кишеню одягу чи сумки, особливо в переповнену харчами;

нападаючи на жінок, злочинці часто намагаються вирвати з їхніх рук сумочку, тому безпечніше носити сумку на ремені через плече, притискуючи її до себе;

ніколи не носіть разом гроші і документи;

повертаючись додому пізно ввечері, намагайтесь йти по освітленій та жвавій вулиці, уникаючи темних провулків та парків, хоча це й забере більше часу; у вечірній час треба бути напоготові на вулиці, в транспорті, в під’їзді будинку, у ліфті;

уникайте ситуацій, які загрожують насильством (суперечка з п’яними), краще виглядати боягузом в очах злодіїв, ніж бути побитим до смерті;

уникайте повертатись додому вночі на самоті; ніколи не сідайте в автомобіль до незнайомих людей;

якщо на Вас напали, кричіть якомога голосніше або розбийте скло найбільшого помешкання чи магазина; чи спробуйте поговорити з нападником і зверніться до його почуттів.

43.

Виробнича санітарія - система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів запобігання впливу шкідливих виробничих чинників на працівника.

До шкідливих виробничих факторів відносяться:

- підвищені запорошеність й загазованість повітря;

- підвищена чи занижена температура поверхонь техніки, обладнання й матеріалів;

- підвищена чи занижена температура, вологість і рухомість повітря;

- підвищений рівень шуму, вібрації, ультра- та інфразвука;

- підвищена напруга в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися через тіло людини;

- підвищений рівень статичної електрики;

- гострі кромки, задирки й шорсткість на поверхнях обладнання й інструментів;

- відсутність чи нестача природного світла;

- недостатня освітленість робочої зони;

- знижена контрастність об'єктів в порівнянні з фоном;

- пряма блискість (прожекторне освітлення територій виробництв, світло фар автотранспорту) і відбита блискість (від розлитої води й інших рідин на поверхні територій виробництв);

- підвищена пульсація світлового потоку;

- підвищений рівень ультрафіолетової й інфрачервоної радіації;

- хімічні речовини (токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, що впливають на репродуктивну функцію людини);

- хімічні речовини, що проникають в організм через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкірні покриви і слизові оболонки;

- патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, гриби, найпростіші) і продукти їхньої життєдіяльності;

- перевантаження (статичні й динамічні) і нервово-психічні (емоційні, розумові перевантаження, перенапруга аналізаторів, монотонність праці).

Виробнича санітарія розглядає питання впливу основних виробничих факторів на стан здоров'я працюючих. Це такі фактори, як мікроклімат, випромінювання, освітлення, шум, вібрація, забруднення виробничого повітря тощо.

Основну роль в оздоровленні умов праці відіграють правиль­на організація виробництва, будівництво промислових підприємств з врахуванням всіх санітарно-гігієнічних вимог. Ці норми встановлюють санітарні зони, вимоги до розташування виробничих будівель та наявності в них всіх необхідних санітарно-побутових приміщень, забезпечення як питною водою, так і водою для технічних цілей, улаштування робочих приміщень із урахуванням необхідної виробничої площі, освітлення, опалення та вентиляції.

Оптимальні параметри мікроклімату повинні бути:

- температура у виробничих приміщеннях залежно від категорії робіт від 16 °С до 24 "С у холодний період та від 18 "С до 25 "С у теплий період;

- відносна вологість повітря, залежно від температури, у межах 40-75%;

- швидкість руху повітря у межах 0,1-0,5 м/с;

- інтенсивність теплового опромінювання працюючих в межах 35-100 Вт/м2, залежно від величини поверхні тіла, яке опромінюється.

При цьому обсяг виробничого приміщення на одного працюючого повинен бути не менше як 15 м3, а площа - не. менше ніж 4,5 м2. Для ряду робіт, що виконуються працівниками різних професій, ця площа повинна бути не менше ніж 6 м2.

Відповідно до вимог чинного законодавства працівники повинні забезпечуватись гардеробними, умивальниками, душовими, приміщеннями для особистої гігієни жінок, туалетами.

У разі можливості забруднення спецодягу шкідливими речовинами шафи для спецодягу повинні бути обладнані витяжною вентиляцією.

При виконанні робіт на відкритому повітрі або в умовах, що призводять до зволоження спецодягу, повинні бути обладнані приміщення для сушіння спецодягу.

У зв'язку з тим, що стан виробничого повітря в значній мірі залежить від ефективності його обміну, значна увага приділяється вентиляції приміщення.

За принципом дії вона поділяється на природну (аерація) та штучну (механічну).

Під природною вентиляцією мається на увазі такий обмін повітря в приміщенні, що виникає за рахунок різниці температури повітря ззовні та у приміщенні або під впливом вітру. При механічній вентиляції приміщення обмін повітря здійснюється із застосуванням спеціальних механізмів (вентиляторів, ежекторів). За ознакою дії вентиляція розподіляється на місцеву та загальну.

Для виключення протягів за наявності витяжної вентиляції повинна бути також і припливна. Повітря, що надається припливною вентиляцією, не повинно містити в собі шкідливих речовин, для чого на припливних вентиляційних системах встановлюються фільтри.

Освітлення

Воно є одним із важливих факторів умов та безпеки праці, Його недостатність або нераціональність у використанні може призвести до виникнення професійного захворювання або нещасного випадку.

Освітлення поділяється на природне, штучне та комбіноване.

Природне освітлення забезпечується проникненням сонячних променів через дахові ліхтарі, вікна.

Штучне освітлення забезпечується джерелами світла, які побудовані на принципах теплового випромінювання або люмінесценції. Штучні світильники можуть забезпечувати загальне чи місцеве освітлення або використовуватись разом.

Відрізняють два види штучного освітлення:

— робоче

— аварійне.

Робоче освітлення повинно забезпечувати вимоги чинних норм до освітлення робочої поверхні та у допоміжних приміщеннях. Вибір мінімальних величин освітлення для кожного виробничого процесу здійснюється на підставі основних даних: точності зорової роботи; коефіцієнту відображення від робочої поверхні; величини контрасту деталі та фону.

Аварійне освітлення повинно забезпечити необхідний рівень освітлення для продовження роботи або евакуації людей із приміщення.

Санітарними нормами встановлено, що розміщення виробничих приміщень на дільницях, які мають недостатнє по біологічному впливу природне освітлення (коефіцієнт природного освітлення менше 0,1%), з постійними робочими місцями допускається передбачати тільки за наявності спеціального обґрунтування лише в тих випадках, коли це необхідно за технологічних умов.

44. Контрацепція - запобігання непланованій вагітності

Сучасна медицина дає можливість підібрати спосіб оберігання від вагітності відповідно до вимог практично будь-якої пари. Метод або препарат контрацепції повиннен призначати лікар-гінеколог. Бути в курсі переваг і недоліків того або іншого способу контрацепції повинна кожна жінка, яка веде або яка готується до статевого життя.

Вибираючи контрацептиви треба враховувати:

- ефективність способу контрацепції;

- нешкідливість контрацептивів для здоров'я;

- легкість початку і припинення використання;

- вартість;

- зручність у використанні.

Найкращий кращий метод контрацепції - повне утримується від статевого життя. У решті випадків навіть найнадійніший контрацептив не може дати 100% гарантії.

Методи контрацепції.

На сьогоднішній день є такі способи контрацепції:

Температурний і календарний методи. Він підходять тільки здоровим жінкам із стабільним менструальним циклом, ці методи попередження вагітності не зовсім надійні. Жінки нерідко помиляються в своїх розрахунках. Суть температурного способу, способу вимірювання базальної температури полягає у виявленні періоду, коли зачаття з фізіологічних причин неможливе. Протягом всього менструального циклу жінка кожен ранок ще знаходячись в ліжку повинна вимірювати температуру, вводячи термометр в пряму кишку. Коли температура збільшується на 0,4-0,5 градуса, наступає овуляція. Через 2-3 дні наступають негативні для зачаття дні.

Здатність, що запліднення, з'являється за 3-4 дні до наступної овуляції. При календарному способі контрацепції жінка протягом року повинна реєструвати дату початку менструацій, щоб розрахувати неблагополучні для зачаття дні.

Презервативи. Уникнути небажаної вагітності можливо і за допомогою презерватива - бар'єрний спосіб. Перевага цього способу контрацепції полягає в тому, що він, дозволяє уникнути багатьох захворювань, що передаються статевим шляхом (СНІД, сифіліс, гонорея, вірусна інфекція). До бар'єрного способу відноситься введення ковпачків з металу і гуми, які перешкоджають проникненню сперматозоїдів в матку.

Внутрішньоматкова контрацепція. При внутрішньоматковій контрацепції в матку жінки вводиться спіраль з пластика і міді, яка перешкоджає процесу запліднення. Сучасні спіралі виділяють гормони, які перешкоджають процесам запліднення яйцеклітини.

Оральні контрацептиви - один з найвідоміших методів оберігання від вагітності. Після перевірки гормонального фону жінки і з урахуванням її фізіологічних особливостей та існуючих захворювань їй індивідуально підбираються ці засоби. Оральні контрацептиви практично повною мірою повторюють нормальний менструальний цикл і майже не володіють побічними ефектами.

Ін'єкційні контрацептиви або імплантати, які вводяться підшкірно. Вони весь час виділяють невеликі дози спеціально підібраних гормональних засобів, які володіють протизаплідною дією. Але можливі побічні ефекти при використанні подібних засобів контрацепції.

Хірургічна контрацепція. До хірургічної контрацепції або стерилізації вдаються подружні пари, які більше не планують дітей. Це ніяк не позначається на сексуальній функції і дає стовідсотковий результат, оскільки запліднення стає неможливим.

Екстрена контрацепція - поняття, яке об'єднує різноманітні способи контрацепції, застосування яких в перші 1-3 діб після статевого акту запобігає настанню небажаної вагітності. Екстрену контрацепцію як вимушену міру оберігання від небажаної вагітності доцільно призначати жінкам, які зазнали зґвалтування, за наявності сумнівів в цілісності презерватива, його розриві. Спринцювання, термічні дії (гарячі ванни), фізичні навантаження і інші способи, практично неефективні, враховуючи той факт, що сперматозоїди знаходяться в порожнині матки вже через 90-100 секунд після еакуляції.

Найефективнішим методом є призначення гормональних препаратів або введення внутрішньоматкового контрацептиву, також так звана «індукція менструації», яка полягає в аспірації ендометріального вмісту впродовж двох тижнів після затримки менструації . Спосіб «аспірації

ендометріального вмісту» навряд чи слід вважати прийнятним, оскільки він аналогічний операції переривання вагітності малого терміну (міні-аборт).

Введення внутршньоматкових контрацептивів може бути використане як спосіб екстреної контрацепції і є відповідним способом для деяких жінок. Якщо внутрішньо матковий контрацептив вводиться протягом 5 днів після незахищеного статевого акту, це є результативним методом невідкладної контрацепції. Введення внутрішньо маткових контрацептивів може бути складним для реалізації (відсутність умов для введення, наявність протипоказань - запальні захворювання геніталій і хвороби, що передаються статевим шляхом). Цей метод мало поширений у всьому світі.

Найбільш прийнятні методами невідкладної контрацепції є пероральні препарати, зрідка звані ТНК (пігулки невідкладної контрацепції). Загроза при застосуванні різноманітних способів екстреної контрацепції значно менше загрози виникнення ускладнень від подальшого штучного аборту, але ускладнення все-таки можуть бути.

Проведення екстреної контрацепції найефективніше протягом перших 24-72 годин після статевого контакту, оскільки при можливому настанні запліднення з 7-го дня зачаття збільшується продукування хор іонічного гонадотропіна, стимулюючого функцію жовтого тіла вагітності.

Застосування різних засобів для екстреної контрацепції нерідко викликає різні зміни менструального циклу, тому після чергової менструації слід рекомендувати гормональну контрацепцію в постійному режимі за відсутності протипоказань.

Способи екстреної контрацепції є одиничними і не повинні застосовуватися впродовж декількох менструальних циклів. Раціональним є перехід з екстреною на постійну гормональну контрацепцію за відсутності протипоказань.

Оберігання від зачаття в першу чергу лежить на жінці. Практично кожна друга протягом певного періоду свого життя хоч раз, але приймала протизаплідні пігулки — так як гормональний метод є найпоширенішим. Таблетки надійні та зручні в застосуванні, тільки от не всі жінки можуть їх застосовувати. До таких винятків належать: жінки з високим тиск крові, високим вміст жиру в крові, при хворобах печінки і так далі. Тому необхідно спочатку проконсультуватися з лікарем.

Так само надійно діють тримісячні уколи і призначаються вони тільки гінекологом кожні три місяці. При цьому часто менструація повністю припиняється. Після завершення прийому уколів ви можете, не турбуватися протягом року про можливість завагітніти. Призначаються вони в основному жінкам, які в найближчі роки не планують дітей або взагалі не хочуть більше їх.

Спіраль являє собою літеру «Т», вводиться в матку, замінюється кожні 3-5 років і не допускає зачаття. Як бачите, терміни щоб не завагітніти, тут збільшені.

Ще є бар’єрний метод , він перекриває доступ до яйцеклітини механічним або хімічним способом. На жаль, він не підходить для тривалого запобігання. До нього відносяться: діафрагма, жіночий презерватив, ковпачок на шийку матки, чоловічий презерватив. Слідкуйте, щоб на чоловічому презервативі стояв знак контролю і дата придатності. А надягати його потрібно так, щоб залишалося небагато місця для сперматозоїдів, і щоб не було повітря (з повітрям презерватив може лопнути). Жінки дуже рідко користуються жіночими презервативами. Схожі вони на чоловічі, тільки більше, мають два кільця, які вкладаються в зів матки і у вхід у піхву. Їх можна самостійно застосовувати. Ковпачок для шийки матки зроблений з латексної гуми, маленький за розмірами, але і жорсткий. Він закриває підсмоктують дією зів матки. Діафрагма представляє собою півсферу зі спіральним кільцем в потовщенні на кромці. Вона застосовується разом з препаратом, який вбиває сперматозоїди. А після статевого акту протягом 6 годин повинна ще знаходиться у піхві. Ковпачки для шийки матки і діафрагми підбираються для кожної жінки індивідуально разом з лікарем, тому їх і не можна самим купити.

Якщо ви вирішили оберігатися природними засобами , то повинні щоранку вимірювати базальну температуру (при розриві яєчника температура підвищується). Крім цього потрібно щодня досліджувати властивості слизу в шийці матки (по ній можна визначити дні зачаття).

Деякі пари переривають статевий акт вийманням члена з піхви перед виверженням сімені. Але, на жаль, цей спосіб мало, чим оберігає від небажаної вагітності. Так як ще до виливу насіння вже виділяються сперматозоїди.

Але якщо так сталося, що ви займалися любов’ю, без якої або захисту, а передчасна вагітність у ваші плани не входить або випадково порвався презерватив, тоді можете прийняти гормональний препарат з високим дозуванням (тільки протягом 48 годин після статевих зносин). Може з’явитися нудота, блювота, але це скоро пройде.

Залишається тільки вибрати правильний спосіб оберігання. Погодьтеся, адже краще, щоб дитина з’явилася запланований і довгоочікуваний, ніж випадковий і не улюблений.

45.

Класифікація та систематизація явищ, процесів, об’єктів, які здатні завдати шкоду людині (таксономія небезпек), повністю не розроблена. Прикладом таксономії небезпек може бути такий поділ:

– за походженням (природна, техногенна, екологічна);

– за локалізацією (космос, атмосфера, літосфера, гідросфера);

– за наслідками (захворювання, травми, загибель, пожежі);

– за шкодою (соціальна, технічна, екологічна);

– за сферою прояву (побутова, виробнича, спортивна, дорожньо-транспортна).

Найбільш вдалою класифікацією небезпек є класифікація за джерелами походження, згідно з якою всі небезпеки поділяються на 4 групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані.

Природні джерела небезпеки – це природні об’єкти, явища природи та стихійні лиха, які можуть спричинити шкоду людині або ж становлять загрозу для життя чи здоров’я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні тварини, рослини, риби, комахи, гриби, бактерії, віруси, заразні хвороби).

Техногенні небезпеки – це небезпеки, пов’язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, з використанням горючих легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, процесів, що відбуваються при підвищених температурі й тиску, електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, віброакустичного). Джерелами техногенних небезпек є відповідні об’єкти, що породжують їх.

Соціальні небезпеки – це небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем (бродяжництво, проституція, пияцтво, алкоголізм, тютюнопаління). Джерелами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному ґрунті.

Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівні, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні та збройні конфлікти, війни.

Найбільшу кількість становлять комбіновані небезпеки – природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні.

Природно-техногенні небезпеки: смог, кислотні дощі, пилові бурі, ерозія ґрунтів, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель, зсуви, селі, землетруси та інші тектонічні явища, які спонукала людська діяльність.

Природно-соціальні небезпеки: наркоманія, епідемія інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД.

Соціально-техногенні небезпеки: професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю, масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія.

53. охарактеризуйте джерела забруднення біосфери та заходи що спрямовані на охорону навколишнього середовища

Втручання людини в природні процеси в біосфері, маючи на увазі небажані для екосистем антропогенні зміни, можна згрупувати за такими видами забруднень:

— інгредієнтне забруднення як сукупність речовин, кількісно чи якісно ворожих природним біогеоценозам (інгредієнт — складова частина складної сполуки або суміші);

— параметричне забруднення, пов'язане зі зміною якісних параметрів навколишнього середовища (параметр навколишнього середовища — одна з його властивостей, наприклад, рівень шуму, радіації, освітленості тощо);

— біоценотичне забруднення, що полягає у впливі на склад та структуру популяції живих організмів;

— стаціально-деструкційне забруднення (стація — місце існування популяції, деструкція — руйнування) являє собою зміну ландшафтів та екологічних систем в процесі природокористування. До 60-х років нашого століття під охороною природи розуміли переважно захист тваринного та рослинного світу від знищення. Відповідно і формами цього захисту було створення територій, котрі охоронялися, обмеження промислу окремих тварин тощо. Вчених та громадськість турбували, перш за все, біоценотичний та частково стадіально-деструкційний вплив на біосферу. Інгредієнтне та параметричне забруднення існувало також, але воно не було настільки багатогранним та масовим, як тепер, практично не містило штучно створених сполук, котрі не підлягають природному розкладанню, тому природа з таким забрудненням справлялася самостійно. Наприклад, в річках з непорушеним біоценозом та з нормальною швидкістю течії, котра не сповільнювалася гідротехнічними спорудами, під впливом перемішування, окислення, осадження, поглинання та розкладання редуцен-тами, дезинфекції сонячним випромінюванням забруднена вода повністю відновлювала свої властивості на віддалі ЗО км від джерел забруднення. До середини XX століття темпи інгредієнтного та параметричного забруднень зросли і їхній якісний склад змінився настільки різко, що на значних територіях здатність природи до самоочищення була втрачена. Здатність ґрунту самоочищатися підривається різким зменшенням у ньому кількості редуцентів, що відбувається під впливом нестримного застосування пестицидів та мінеральних добрив, вирощування монокультур, повного прибирання з полів всіх частин вирощених рослин тощо. А відтак новим змістом наповнилося і поняття охорони природи. Основні зусилля тепер скеровано на зниження рівня її матеріального та енергетичного забруднення. Схеми обміну речовинами промислових та сільськогосподарських підприємств з навколишнім середовищем, внаслідок котрого відбувається забруднення довкілля

Вплив шкідливих хімічних, фізичних, біологічних факторів на біоценоз характеризується чотирма рівнями:

І рівень — забруднення природного середовища не викликає змін в біоценозі

II рівень — забруднення природного середовища викликає навантаження на біоценоз в межах його пристосувальних можливостей:

III рівень — забруднення природного середовища викликає в біоценозі незворотні зміни, його види хворіють, скорочується термін їхнього життя

IV рівень — забруднення природного середовища викликає загибель та зникнення окремих видів біоценозу

З метою захисту біоценозу від хімічних, фізичних та біологічних факторів забруднення необхідно встановлювати норми допустимих забруднень.

Вилучення з природного середовища відновлюваних ресурсів або видів біоценозу також має чотири рівні впливу на флору та фауну:

І рівень — вилучення з природи ресурсів або видів біоценозу менше за рівень їхньої відновлювальної здатності — природа не зазнає змін

II рівень — вилучення з природи ресурсів або видів біоценозу на рівні їх відновлювальної здатності — природне середовище знаходиться в умовах нестійкої рівноваги.

III рівень — вилучення з природи ресурсів або видів біоценозів перевищує її природні відновлювальні здатності — природне середовище починає деградувати, окремі види біоценозу можуть зникнути, ресурси починають вичерпуватис

IV рівень — вилучення з природи ресурсів або видів біоценозу призводить до порушення рівноваги в природі, її деградації, до кризових явищ, екологічної небезпеки і навіть катастрофи.

При нормуванні якості навколишнього середовища передбачено гранично допустимі норми впливу на навколишнє середовище, що гарантує екологічну безпеку населення та збереження генетичного фонду. До цих норм належать:

— гранично допустимі або тимчасово погоджені норми викидів в атмосферу шкідливих речовин (ГДВ, ТПВ);

— гранично допустимі або тимчасово погоджені норми стоків у водоймища (ГДС, ТПС);

— гранично допустимі навантаження відходів виробництва на землі та ґрунти (ГДВ) тощо;

— гранично допустимі норми та ліміти щодо вилучення та відновлення природних ресурсів, що випливають з необхідності підтримання рівноваги в природному середовищі;

— граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі, воді, ґрунтах (ГДК), орієнтовно безпечні рівні впливу їх на людей (ОБРВ) або гранично допустимі дози впливу шкідливих речовин на людей (ГДД);

— норми гранично допустимої кількості мікроорганізмів та інших біологічних факторів в атмосфері, воді, ґрунті;

— норми гранично допустимих або орієнтовно допустимих рівнів (ГДР, ОДР), гранично допустимих доз (ГДД) для шуму, вібрації, електричних та електромагнітних полів та інших фізичних факторів, котрі можуть справляти вплив на здоров'я людей та їхню працездатність;

— норми гранично допустимих залишкових кількостей хімічних речовин у продуктах харчування, котрі встановлюють мінімально допустимі дози (МДД), нешкідливі для людини за кожною використовуваною хімічною речовиною і при їх сумарному впливі;

— норми гранично допустимого рівня або гранично допустимої дози безпечного вмісту радіоактивних речовин у навколишньому середовищі та в продуктах харчування, а також ГДР та ГДД радіаційного опромінення людей;

— нормативи на санітарно-захисні зони та смуги.

В основі нормування впливу різних факторів на людей та живу природу лежать гігієнічні, санітарні, ветеринарні підходи, сутність яких полягає в тому, що на основі експериментів з тваринами встановлюються межі, котрі протягом всього життя людей не будуть негативно позначатися на стані їхнього здоров'я.

За станом навколишнього середовища повинен здійснюватися постійний контроль, котрий реалізується такими методами: органолептичним (використання органів відчуття людини); аналітичним (розрахункові та балансові); соціологічним; експертним; хімічним аналізом; приладометричним; біотестуванням та їхнім поєднанням.

Для оцінки якості природного середовища використовуються хроматографи, полярографи, кондуктометри, рефрактометри, кулонометри, потенціометри, іонометри, калориметри, люмінесцентометри тощо.