38.Дайте визначення конфліктної ситуації . Охарактеризуйте особливості перебігу конфліктних ситуацій на міжнародному , етнічному ,расовому та регіональному ґрунті .

Конфлікт - це протиріччя, що виникає між людьми, колективами в процесі їхньої спільної діяльності через непорозуміння або протилежності інтересів, відсутність згоди між двома та більше сторонами.

Конфлікт також можна визначити як відсутність згоди між двома або декількома сторонами, які можуть бути конкретними особами або групами. Кожна сторона робить усе, щоб була прийнята її точка зору або ціль, і заважає іншій стороні робити те ж саме.

Найбільш загальне визначення конфлікту (від лат. "соnflictus") - зіткнення протилежних інтересів, поглядів.

Класичний варіант розвитку передбачає силове розв'язання, що лежить в основі стосунків між ворогуючими сторонами та характеризується загостренням відносин між ними, близьким до максимального. Такий розвиток подій має чотири фази: загострення (на схемі відрізок 1—2), ескалація (2—3), деескалація (З—4) та фаза згасання конфлікту (4—5). Тобто у конфлікті відбувається повний хід подій, від появи суперечності до її розв'язання, включаючи боротьбу між учасниками міжнародних відносин, яка у міру залучення в неї ресурсів до максимально можливого обсягу загострюється, а після його досягнення поступово загасає. Компромісний варіант, на відміну від попереднього, не має силового характеру, оскільки в такій ситуації фаза загострення, досягаючи значення, близького до максимального, не розвивається в напрямку подальшої конфронтації, а в точці, в якій ще можливий компроміс між сторонами, продовжується шляхом т. зв. розрядки (наприклад, у 70-х роках XX ст. у стосунках між США та СРСР). Обидві сторони, доходячи у своїх стосунках до точки 2, за якою може бути застосована сила й повернення до попередньої ситуації неможливе, відмовляються від перспективи силового з'ясування стосунків між собою та розв'язують протиріччя компромісним шляхом. Такий варіант розв'язання суперечності між учасниками міжнародних відносин передбачає досягнення згоди між ними, зокрема й шляхом взаємних поступок, що частково задовольняє інтереси обох сторін та в ідеальному випадку визначає несило-ве розв'язання конфлікту.

Етнічні конфлікти можуть бути внаслідок соціальні причини, соціальної напруги. Найчастіше це в умовах кризового стану суспільства, коли складаються передумови соціально-політичного протистояння, і конфліктів, зокрема і з етнічному ознакою. Такі конфлікти спостерігаються в поліетнічних державах, коли складається соціальна, неоднорідність ветнотерриториальном аспекті. І тоді проблеми соціальної незабезпеченість, безробіття,етнодемографии та інших. набувають зримо виражений етнічний характер. У престижних напрямах виникає між титульними і титульними етносами.

Ще однією їх причин етнічних конфліктів можуть бути етнокультурні, зокрема і мовні, проблеми. Коли не задовольняються етнокультурні запити тій чи іншій етнічній групі, не забезпечуються умови з вивчення і перспективи використання рідної мови і навіть явно проявляється мовної шовінізм, це веде до міжетнічної напруженості та потенційному конфлікту. Слід, проте, відзначити, йдеться щодо «суто» етнокультурних проблемах, по них проглядаються соціальні інтереси. Так, надання державного статусу мови лише титульної нації у поліетнічному державі ущемляє значення інших етносів і мені стає засобом, щоб зайняти ключові пости у суспільстві, тобто. забезпечує представників титульної нації певними привілеями.

Залежно від цілей конфліктуючих сторін вона виділяє 5 типів конфліктів: мовно-культурній, соціально-економічний, статусний, територіальний ісецессионний, та був показує, як і залежність від ступеня напруження й стадії розвитку конфлікт перетікає вже з типу на другий. У першій фазі декларуютьсяценностно-символические претензії — відродження мови, культурних традицій та інших. (мовно-культурній тип), другого — спостерігається розширення вимог, у тому числі вже зміна економічного стану та соціального статусуетногруппи (соціально-економічний і статусний типи), цього разу третьої фазі претензії розширюються до територіальних домагань у межах однієї держави (територіальний тип конфлікту) чи домагань оформлення власної державності (>сецессионний тип конфлікту).

39.Розкрийте вплив на людину електромагнітного випромінювання та способи захисту від ураження електрострумом .

Електромагнітні поля негативно впливають на людей, які безпосередньо працюють із джерелами випромінювань, а також на населення, яке проживає поблизу джерел випромінювання. Установлено, що більша частина населення живе в умовах підвищеної активності ЕМП.

Ступінь впливу електромагнітних випромінювань на організм людини залежить від діапазону частот, інтенсивності впливу відповідних чинників, тривалості опромінення, характеру випромінювання, режиму опромінення, розмірів поверхні тіла, яка опромінюється, та індивідуальних особливостей організму.

Внаслідок дії ЕМП можливі як гострі, так і хронічні ураження, порушення в системах і органах, функціональні зсуви в діяльності нервово-психічної, серцево-судинної, ендокринної, кровотворної та інших систем.

Звичайно, зміни діяльності нервової та серцево-судинної системи зворотні, і хоча вони накопичуються і посилюються з часом, але, як правило, зменшуються та зникають при виключенні впливу і поліпшенні умов праці. Тривалий та інтенсивний вплив ЕМП призводить до стійких порушень і захворювань.

Внаслідок дії на організм людини електромагнітних випромінювань ВЧ та УВЧ діапазонів (30 кГц–300 МГц) спостерігаються: загальна слабкість, підвищена втомованість, пітливість, сонливість, а також розлад сну, головний біль, болі в області серця. З’являються роздратування, втрата уваги, подовжується тривалість мовно-рухової та зоромоторної реакцій, збільшується межа нюхової чутливості. Виникає ряд симптомів, що є свідченням порушення роботи окремих органів – шлунку, печінки, селезінки, підшлункової та інших залоз. Пригнічуються харчові та статеві рефлекси, порушується діяльність серцево-судинної системи, фіксуються зміни показників білкового та вуглеводного обміну, змінюється склад крові, зафіксовані порушення на клітинному рівні.

У цьому діапазоні працюють міцні радіомовні станції, судові радіостанції та аеродромна радіослужба, зв’язкові, радіомовні та телевізійні станції, розташовані, як правило, у місцях великої кон-центрації населення.

Для забезпечення захисту людей від ураження електричним струмом використовуються окремо або в поєднанні один з одним такі технічні способи та засоби як: захисне заземлення, занулення, вирівнювання потенціалів, мала напруга, захисне відімкнення, ізоляція провідників із струмом, огороджувальні пристрої, попереджувальна сигналізація, блокування, знаки безпеки, засоби захисту та запобіжні пристрої.