36. Розкрити значення терміна «принципи навчання». Який принцип є провідним у педагогічній системі.

Принцип – керівне положення щодо реалізації знання про мету, сутність, зміст і структуру навчання на практиці. Принципи є вихідними положеннями для організації практики, оскільки вони – результат розвитку наукового знання, теорії. Принципи навчання - рекомендації, що спрямовують педагогічну діяльність і навчальний процес загалом, як способи досягнення педагогічних цілей з урахуванням закономірностей та умов перебігу навчально-виховного процесу.

Принцип розвивального і виховного навчання. Він пов’язує основні педагогічні категорії (виховання, навчання, освіту, розвиток), а всі інші принципи постають щодо цього як рекомендації про засоби й умови досягнення головної мети – формування необхідних рис особистості, усебічного гармонійного розвитку тих, кого навчають, їхньої готовності до самореалізації. Принцип фундаментальності освіти й професійної спрямованості. Він вимагає правильного співвіднесення орієнтації на широку ерудицію й вузьку спеціалізацію, фундаментальність і технологічність у процесі підготовки та в результатах навчання, успішного загального розвитку й розвитку спеціальних професійних здібностей особистості. Принцип соціокультурної відповідності історично сформульовано у двох принципах: культуродоцільності й природодоцільності. Ці принципи містили вимогу організовувати освіту в поєднанні з природою, внутрішньою організацією, задатками людини, а також із законами природного й соціального середовища. Зазначені принципи, як провідні, системоутворювальні, є в основі всієї системи принципів навчання. Принцип науковості й зв’язку теорії з практикою потребує, щоб усі знання подавали в сучасному, доступному трактуванні. Принцип систематичності й послідовності містить вимогу логічності, послідовності й наступності і системності, коли кожне наступне знання або вміння базується на попередньому й продовжує його. Принцип свідомості й активності у навчанні (студента неможливо навчити, якщо він не захоче навчитися сам). Зміст принципу наочності визначає логіку пізнання від чуттєво-наочного до абстрактно-логічного, від наочності чуттєво-конкретної (об’єкти в натурі, малюнки, макети та ін.) до наочності абстрактної і символічної (схеми, таблиці, діаграми, графіки). Принцип доступності вимагає певного рівня труднощів, які долають за допомогою педагога в процесі раціонально організованої діяльності в зоні найближчого розвитку студента. Принцип міцності. Пріоритетним тепер є не багаторазове повторення того самого тексту, а повторення варіативне, у різноманітних ситуаціях, що вимагає актуалізації й використання вивченого, застосування його на практиці. Принцип позитивної мотивації й сприятливого емоційного клімату навчання вимагає стимулювати внутрішні мотиви навчання: інтереси, потреби, прагнення до пізнання, захопленість процесом і результатами навчання. Принцип поєднання індивідуальних і колективних форм навчання.

Зазначені принципи мають загальний характер і, на відміну від вимог і правил, діють у будь-яких системах і ситуаціях навчання. Усі принципи спрямовано на здійснення провідного принципу – принципу виховного і розвиваючого навчання.