79. Розкрити безпосередні функціональні обов’язки науково-педагогічного працівника.

Науково-педагогічні працівники — особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю у поєднанні з науковою та науково-технічною діяльністю. До безпосередніх функціональних обов’язків науково-педагогічних працівників вищої школи належать:

􀂃 підготовка навчальних курсів, їх методологічне й методичне забезпечення, вибір засобів інформаційної (аудіо, відео, комп’ютерної, телекомунікаційної та ін.) підтримки;

􀂃 створення навчальних, тренінгових і контролюючих програм, зокрема комп’ютерних;

􀂃 авторська участь у підготовці навчальної літератури й навчально-методичних посібників;

􀂃 читання лекцій, проведення лабораторних, семінарських та інших практичних занять, конференцій, рольових, ситуаційних і ділових ігор тощо;

􀂃 організаційно-методичне забезпечення практики студентів і участь у її проведенні;

􀂃 пошук і розроблення нових педагогічних методів і освітніх технологій підвищеної ефективності;

􀂃 консультаційна та інша індивідуальна робота зі студентами;

􀂃 пошук джерел фінансування наукових досліджень і споживачів наукових розробок;

􀂃 планування, організація й виконання наукових досліджень і конкретних практичних розробок;

􀂃 підготовка наукових, науково-популярних та інших матеріалів;

􀂃 підготовка розробок, що їх патентують;

􀂃 реалізація виховних функцій у процесі групової та індивідуальної роботи зі студентами, під час неформального спілкування з ними;

􀂃 неперервний особистісний і професійний розвиток, підвищення наукової та педагогічної компетентності

й кваліфікації;

􀂃 володіння різними професійно необхідними прак-

тичними навичками.

89. Розкрити причини низької культури спілкування науково-педагогічного працівника зі студентами.

Педагогічне спілкування – різноманітні форми психологічної взаємодії педагога з вихованцями і в навчальний, і в позанавчальний час, які спрямовані на спільне

розв’язання різноманітних завдань, формування і всебічний розвиток особистості вихованців, створення умов для реалізації їх творчих здібностей та формування індивідуальності. Для науково-педагогічного працівника з високою культурою спілкування характерними є: оптимальність вимог; педагогічний оптимізм; емоційний відгук; формування колективних форм стосунків, взаємин у колективі у навчально-виховному процесі; створення атмосфери доброзичливості. Однак, якою б привабливою не була модель стосунків науково-педагогічного працівника і студента, вона завжди динамічна.

Три головні причини низької культури спілкування науково-педагогічного працівника зі студентами. Перша полягає в тому, що більшість науково-педагогічних працівників не надають особливого значення ролі спілкування у навчально-виховному процесі, тому не приділяють належної уваги організації спілкування. Друга характерна для науково-педагогічних працівників, які діють у складних педагогічних ситуаціях силовими методами, не використовуючи психологічних і педагогічних знань про людину, не враховуючи вікових та індивідуальних особливостей студента. Третя виявляється в тому, що деякі науково-педагогічні працівники мають низьку загальну культуру і не працюють

над її підвищенням.