9. Розкрити сутність поняття «педагогічна взаємодія»

Педагогічний процес у вищому навчальному закладі – цілеспрямована, мотивована, доцільно організована та змістово насичена система взаємодії суб’єктів та об’єктів навчально-виховного процесу щодо підготовки студентів до професійної діяльності й суспільного життя.

Вагомою, сутнісною характеристикою педагогічного процесу є категорія «взаємодії» - поєднання взаємопов’язаних стосунків педагога зі студентами, родичами, громадськістю, стосунків студентів між собою, їх зв’язків із предметами матеріальної та духовної культури тощо. Саме в процесі взаємодії встановлюються та виявляються інформаційні, організаційно-діяльнісні, комунікативні та інші зв’язки та відношення. Педагогічна взаємодія своєрідна: її зміст та способи визначаються завданнями виховання і навчання людей. Взаємна активність вихователів і вихованців у педагогіці позначається термінами педагогічна взаємодія.

Педагогічна взаємодія є необхідною умовою ефективності педагогічного процесу. Поняття «взаємодія» включає в себе в єдності педагогічний вплив і власну активність вихованця, що виявляється у відповідних уявленнях або опосередкованих впливом на педагога й на себе самого (самовиховання).

Проблема успішності педагогічної діяльності здебільшого залежить від того, наскільки гармонійно у педагога складається взаємодія з студентами.

Отже, педагогічна взаємодія – це узгоджена діяльність суб’єктів навчання, що спрямована на досягнення спільних цілей та розв’язання учасниками поставлених проблем чи завдань.

На першому етапі взаємодії активну роль відіграє педагог (він є інформаційним джерелом та суб'єктом педагогічного впливу), а пасивну — учень (він сприймає навчальну інформацію).

На другому етапі активними є і педагог, і учень. Педагог частково допомагає учню самостійно виконати потрібні розумові й практичні дії.

На третьому етапі активність проявляє учень, діючи самостійно, а педагог, котрий лише спостерігає і контролює ці дії, залишається пасивним.

Результатом педагогічної взаємодії має стати підготовка учня по активного самостійного опанування знань та формування пов'язаних з ними вмінь, здібностей і особистісних якостей.

19. Сформувати визначення терміну «педагогічна технологія». Етапи…

Ефективність дидактичного процесу залежить від адекватного вибору і фахової реалізації педагогічних технологій. Технологічний підхід до навчання передбачає конструювання навчального процесу, керуючись освітніми орієнтирами, цілями змісту навчання.

Слово «технологія» походить від грецьких «techne» — поняття, вчення і «logos» — майстерність, мистецтво. Педагогічними технологіями доречно вважати інструментарій досягнення цілей. Використовують термін «педагогічна техніка» – сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організацію навчальних занять.

Впровадження педагогічних технологій у практику освітньої системи потрібно для упорядкування праці викладача, для постановки чітких цілей і визначення шляхів досягнення, тобто управління процесом навчання. Застосування педагогічних технологій дасть змогу рухатися до прогнозованого завершального результату за умов суворої обґрунтованості кожного елемента та етапу навчання.

Педагогічні технології - систематичне й послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого процесу навчання, як систему способів і досягнення цілей управління цим процесом.

Значна частина науково-педагогічних працівників не бачить відмінності між методикою і технологією. Поняття «технологія навчання» ширше, ніж поняття «методика навчання». Технологія відповідає на запитання, як найкраще досягти мети навчання, коли її досягнення зумовлено управлінням.

Етапи:

Аналізуючи генезис поняття «освітня технологія», деякі автори наводять приклади технологій: підходи до спартанського виховання у грецькій школі, підходи до виховання Плутарха, використання логічних конструкцій діалогу Сократом, систему форм і засобів виховання для різного типу шкіл та під час вивчення різних предметів Платона, технологію досягнення мети Арістостеля. Технологічними підходами вважають систему наслідування, наставництва, вправ заучування та осмислення матеріалу в процесі виховання (мислитель М. Квінтіліан), систему освіти Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха, систему розумового, фізичного й морального виховання Т. Кампанелли, систему виховання М. Монтессорі. Я. А. Коменський виокремлював уміння правильно визначати мету, обирати засоби її досягнення, формувати правила користування цими засобами.

У 30-ті роки ХХ ст. у США в освіті починають користуватися поняттям технологія, далі вживають термін «освітня технологія», «педагогічна техніка.

Словник української мови радянських часів пояснює: технологія – сукупність знань, відомостей про послідовність окремих виробничих операцій у процесі виробництва чого-небудь. Саме з технікою і виробництвом пов’язували в нас зміст цього слова донедавна, що було зовсім неправильно.

На Заході цей термін завжди використовували і використовують у різних галузях знань, зокрема в педагогіці. Нині в Україні термін «технологія» використовують не лише в технічному розумінні.

Аналіз зарубіжної та української науково-педагогічної літератури дав змогу зробити висновок, що педагогічна технологія пов’язана із системними підходами до освіти і навчання, охоплює всі аспекти, елементи педагогічної системи –від постановки цілей до проектування всього дидактичного процесу і перевірки його ефективності.

У практиці вищої школи можна знайти чимало науково-педагогічних працівників, які або недостатньо орієнтуються в педагогіці, або невиразно уявляють її зміст. Вони працюють за інтуїцією, за своїми методами. Однак фрагментарне застосування різних способів навчання без урахування взаємозумовленості і взаємозалежності всіх елементів педагогічної системи лише збільшує протиріччя між цілями професійного навчання, зумовленими державними освітніми стандартами і соціальним замовленням, результатами якості підготовленості випускників.

Педагогічні технології зародилися понад три десятиліття назад. Їх підхопили чимало розвинених країн і визнало ЮНЕСКО.

Аналіз зарубіжної науково-педагогічної літератури засвідчив, що термін «педагогічна технологія» трактували і трактують по-різному.

Узагальнюючи ці трактування, можна дати таке визначення: педагогічна технологія — комплексна інтегративна система, що містить чимало упорядкованих операцій і дій, які забезпечують педагогічне цілевизначення, змістовні, інформаційно-предметні та процесуальні аспекти, спрямовані на засвоєння систематизованих знань, надбання професійних умінь формування особистісних якостей студентів, що задані цілями навчання.

I етап (1920–1960 рр.) Підвищення якості викладання розглядалось як єдиний шлях, що призводить до ефективного навчання. Здійснювалися спроби підвищення ефективності викладання шляхом підняття інформаційного рівня навчання при використанні засобів масової комунікації: магнітофони, телевізори, програвачі, проектори, які мали побутове призначення.

II етап (1960–1970 рр.) Перенесення акценту на процес навчання, що пов’язано з розвитком концепції програмованого навчання, яке вимагало суворого врахування вікових та індивідуальних відмінностей учнів. Увага до процесу навчання призвела до усвідомлення факту, що саме він визначає методику навчання та є критерієм успіху в цілому. Були розроблені аудіовізуальні засоби, спеціально призначені для навчальної мети: засоби зворотного зв'язку, електронні класи, навчальні машини, лінгафонні кабінети, тренажери та ін.

III етап (сучасний) розширення сфери педагогічної технології, яка претендує на провідну роль у плануванні, організації процесу навчання, в розробці методів і навчальних засобів.  Створюються комп'ютерні аудиторії, центри дистанційного навчання. Збільшується кількість і поліпшується якість програмованих засобів навчання, широко використовуються інтерактивні системи. Характерною тенденцією розвитку сучасної педагогічної технології є використання системного аналізу в розв’язанні практичних питань, пов’язаних зі створенням та використанням навчального устаткування та технологічних засобів навчання. Головним критерієм системного аналізу на всіх рівнях (від планування навчальних засобів до впровадження їх у процес навчання) загалом є критерій оптимальності.