2. Показники зовнішньоекономічної безпеки держави

Рівень забезпечення зовнішньоекономічної безпеки можна визначити за такими показниками:

• коефіцієнт відкритості національної економіки (відношення обсягу зовнішньої торгівлі, тобто експорту та імпорту, до ВВП);

• коефіцієнт покриття імпорту експортом;

• відношення обсягу експорту до ВВП;

• відношення обсягу імпорту до ВВП;

• сальдо зовнішньоторговельної діяльності;

• товарна структура експорту та імпорту;

• товарна структура критичного імпорту;

• співвідношення між обсягами залученого капіталу та експортом вітчизняного капіталу;

• співвідношення цін на зовнішньому і внутрішньому ринках;

• енергомісткість та матеріаломісткість експорту;

• співвідношення між обсягами національного виробництва та експорту до певних країн;

• вплив виробництва експортної продукції на екологію;

• питома вага експорту наукомісткої продукції в загальному обсязі експорту;

• питома вага імпорту наукомісткої продукції в загальному обсязі імпорту;

• частка експорту на душу населення;

• частка іноземних інвестицій у ВВП;

• співвідношення тарифного і нетарифного регулювання;

• експортна та імпортна залежність;

• операції з отримання зарубіжних кредитів;

• міграція робочої сили

Особливу увагу звертають на структуру експорту, зазначаючи необхідність збільшення в ній готових товарів і зниження мінерально-сировинного експорту. Особлива увага у зовнішньоекономічній безпеці держави відводиться показникам що характеризують платіжний баланс і фінансове становище країни (зовнішній борг; об’єм золотовалютних резервів та відношення виплат по зовнішньому боргу до об’єму річного експорту).

Досить широко в економічній науці використовуються методи експертної оцінки. На їх основі проводиться оцінка інтегрального показника надійності країни. Така оцінка регулярно (раз на півроку) проводиться англійським журналом «Euromoney». У ньому публікуються результати розрахунків у вигляді ранжованого переліку 169 країн, побудованого за принципом спадання величини інтегрального показника надійності. Він є сумою експертних і розрахунково-аналітичних оцінок, що відображають різні політичні або економічні аспекти функціонування країни, та може приймати значення від 0 до 100.

У процесі визначення рейтингу країн спочатку обираються країни з максимальним і мінімальним значенням окремого показника, потім визначаються значення цього показника для інших країн, що пропорційно розподіляються у визначеному інтервалі. В процесі оцінки інтегрального показника надійності обчислюються такі оцінки (у дужках вказана їх питома вага): оцінка політичного ризику (25%), показник заборгованості (10%), показник ефективності економіки (25%), показники несплаченого та реструктуризованого боргу (10%), кредитний рейтинг країни (10%), рівень доступності банківського кредиту (5%), можливість залучення короткострокового фінансування (5%), можливість залучення капіталу на ринку капіталів (5%), процент за форфейтинг (5%).

3. Основні загрози зовнішньоекономічній безпеці держави

Рівень зовнішньоекономічних загроз залежить від низки чинників, серед яких провідне місце належить інтенсивності зовнішньоекономічних зв’язків. Кожний вид міжнародної економічної діяльності пов’язаний з ризиком і становить певну загрозу для соціально-економічної позиції території. Чим більше видів діяльності здійснюється, то більшим є рівень сумарних загроз. При цьому варто враховувати також обсяги комерційних операцій, кількість трансакцій та зарубіжних партнерів.

Іншим провідним чинником зовнішньоекономічних загроз є ступінь відкритості економіки. Лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків, послаблення державного контролю збільшує рівень загроз.

Загрози у фінансовій сфері полягають у швидкому зростанні боргової залежності. Загрози в торговельній сфері – це вразлива товарна структура (експорт кількох товарних груп: чорні метали та вироби з них, зернові культури і т.д.); географічна концентрація (велика залежність від експорту товарів і послуг з Російської Федерації), недостатня конкурентоспроможність вітчизняних виробників; залежність від імпорту енергоносіїв та окремих видів продукції; дискримінація України в торговельних відносинах. В інформаційній сфері загрозою є погіршення рейтингових оцінок стану економіки держави, в науково-дослідницькій - зменшення фінансування науково-технічних розробок.

До основних зовнішніх загроз віднесено: нераціональну структуру експорту; імпортну залежність та втрату внутрішніх ринків; відплив валютних коштів; криміналізацію; збільшення зовнішнього боргу та обмеженість доступу на зовнішні ринки.

Внутрішніми проблемами, що посилюють вплив зовнішніх загроз, є недосконала галузева і технологічна структура економіки, високий ступінь зношеності основних фондів, значна ресурсо- та енергомісткість виробництва, відсутність власних транснаціональних компаній, висока частка «тіньового» сектора, несприятливий політико-правовий клімат; зниження виробництва високотехнологічної продукції; нестабільна інвестиційна діяльність; спад виробництва; відплив кваліфікованих кадрів.

Принаймні дві третини загроз економічній безпеці безпосередньо пов’язані з проблемою конкурентоспроможності національної економіки і одна третина – з нераціональною економічною політикою в соціальній та екологічній сферах.