1, Економічний механізм природокористування — це сукупність економічних структур, інститутів, форм і методів господарювання, за допомогою котрих реалізуються чинні в конкретних умовах економічні закони та здійснюється погодження і коригування суспільних, групових і приватних інтересів. Головні компоненти економічного механізму включають:

— правові засади економічної діяльності;систему відносин власності на засоби виробництва; організаційну структуру економіки; систему суспільних інститутів;економічні інструменти [4, 458—459].

Згідно із Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" формування економічного механізму охорони навколишнього природного середовища передбачає:

— взаємозв'язок усієї управлінської, науково-технічної та господарської діяльності підприємств, установ та організацій з раціональним використанням природних ресурсів та ефективністю заходів щодо охорони навколишнього природного середовища на основі економічних важелів;

— визначення джерел фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища;

— встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та на утворення і розміщення відходів;

— встановлення нормативів збору і розмірів зборів за використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, на утворення і розміщення відходів та інші види шкідливого впливу;

— надання підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійсненні інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

— відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища [5].

Економічний механізм екологічного регулювання в Україні ґрунтується на концепції платності природокористування. Він охоплює систему економічних інструментів, які спрямовані на акумулювання матеріальних ресурсів для реалізації природоохоронних програм та на мотивацію товаровиробників до підвищення екологічності застосовуваних технологій і власної продукції [8, 156—157], Відповідно складовими економічного механізму нині мають бути:

— економічне оцінювання природних ресурсів;

— плата за спеціальне використання природних ресурсів;

— плата за забруднення НС та інші шкідливі впливи на довкілля;

— система фінансування і кредитування природоохоронних заходів;

— екологізація податкової і цінової систем;

— підтримка становлення і розвитку екологічної індустрії. Економічний механізм природокористування покликаний на практиці розв'язати завдання ефективного використання природних ресурсів з метою задоволення виробничих потреб суспільства, формування екологічно безпечного середовища, забезпечення стабільного і достатнього фінансування природоохоронних програм.

Базою ефективного функціонування економічного механізму природокористування є чинна система економічних інструментів екологічного регулювання. Економічні інструменти — засоби (заходи, методи, важелі) зміни фінансового стану економічних суб'єктів [4,463]. Під економічними інструментами екологічного впливу необхідно розуміти набір засобів впливу на фінансову діяльність об'єктів господарювання для переорієнтації їх діяльності на основі екологічно безпечного розвитку. Відповідно всі інструменти еколого-функціонального впливу можна поділити на інструменти вилучення доходів та інструменти збільшення доходу. Розглянемо тепер детальніше кожну групу інструментів еколого-економічного регулювання.

2, Економічний механізм природокористування — це сукупність економічних структур, інститутів, форм і методів господарювання, за допомогою котрих реалізуються чинні в конкретних умовах економічні закони та здійснюється погодження і коригування суспільних, групових і приватних інтересів. Головні компоненти економічного механізму включають:

— правові засади економічної діяльності;

— систему відносин власності на засоби виробництва;

— організаційну структуру економіки;

— систему суспільних інститутів;

— економічні інструменти [4, 458—459].

Згідно із Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" формування економічного механізму охорони навколишнього природного середовища передбачає:

— взаємозв'язок усієї управлінської, науково-технічної та господарської діяльності підприємств, установ та організацій з раціональним використанням природних ресурсів та ефективністю заходів щодо охорони навколишнього природного середовища на основі економічних важелів;

— визначення джерел фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища;

— встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та на утворення і розміщення відходів;

— встановлення нормативів збору і розмірів зборів за використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, на утворення і розміщення відходів та інші види шкідливого впливу;

— надання підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійсненні інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

— відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища [5].

Економічний механізм екологічного регулювання в Україні ґрунтується на концепції платності природокористування. Він охоплює систему економічних інструментів, які спрямовані на акумулювання матеріальних ресурсів для реалізації природоохоронних програм та на мотивацію товаровиробників до підвищення екологічності застосовуваних технологій і власної продукції [8, 156—157], Відповідно складовими економічного механізму нині мають бути:

— економічне оцінювання природних ресурсів;

— плата за спеціальне використання природних ресурсів;

— плата за забруднення НС та інші шкідливі впливи на довкілля;

— система фінансування і кредитування природоохоронних заходів;

— екологізація податкової і цінової систем;

— підтримка становлення і розвитку екологічної індустрії. Економічний механізм природокористування покликаний на практиці розв'язати завдання ефективного використання природних ресурсів з метою задоволення виробничих потреб суспільства, формування екологічно безпечного середовища, забезпечення стабільного і достатнього фінансування природоохоронних програм.

Базою ефективного функціонування економічного механізму природокористування є чинна система економічних інструментів екологічного регулювання. Економічні інструменти — засоби (заходи, методи, важелі) зміни фінансового стану економічних суб'єктів [4,463]. Під економічними інструментами екологічного впливу необхідно розуміти набір засобів впливу на фінансову діяльність об'єктів господарювання для переорієнтації їх діяльності на основі екологічно безпечного розвитку. Відповідно всі інструменти еколого-функціонального впливу можна поділити на інструменти вилучення доходів та інструменти збільшення доходу. Розглянемо тепер детальніше кожну групу інструментів еколого-економічного регулювання.

3,4 Закон визначає повноваження Верховної Ради-України та місцевих рад народних депутатів, органів управління (Кабінету Міністрів України, виконавчих і розпорядчих органів місцевих рад народних депутатів) в галузі охорони навколишнього природного середовища. Спеціально уповноваженим органом управління в цій галузі є Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки (Мінекобезпеки України), створене в 1995 році. Закон надає широкі повноваження громадським об'єднанням, зокрема:

— брати участь у проведенні спеціально уповноваженими органами перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів;

— проводити громадську екологічну експертизу і обнародувати її результати;

 одержувати інформацію про стан навколишнього природного середовища і джерела його забруднення;

— виступати з ініціативою проведення республіканського та місцевих референдумів з питань охорони навколишнього природного середовища;

— подавати до суду позови про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення екологічного законодавства.

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає поняття екологічної безпеки та заходи щодо її забезпечення, екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств та інших об'єктів, про застосування мінеральних добрив, засобів захисту рослин, токсичних хімічних речовин; передбачає заходи щодо охорони навколишнього природного середовища від шкідливого біологічного впливу, шкідливого впливу фізичних факторів та радіоактивного забруднення, від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами.

У Законі дається поняття зон надзвичайних екологічних ситуацій (екологічної катастрофи, підвищеної екологічної небезпеки). Встановлена дисциплінарна, адміністративна, цивільна і кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.

Основними з них є:

— порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;

— порушення норм екологічної безпеки;

— порушення вимог законодавства про проведення екологічної експертизи;

— допущення наднормативних, аварійних, залпових викидів і скидів у навколишнє природне середовище;

— самовільне використання природних ресурсів, перевищення лімітів та порушення інших вимог використання природних ресурсів;

— невжиття заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;

— порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, захороненні хімічних, токсичних та радіоактивних речовин, виробничих, побутових та інших відходів;

— відмова від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, джерела його забруднення та інше.

Важливим є розділ про екологічну експертизу. Законодавчо закріплена її обов'язковість. Позитивний висновок державної екологічної експертизи є підставою для відкриття фінансування за всіма проектами і програмами, реалізація яких без такого висновку забороняється. Крім державної, Закон передбачає інші форми екологічної експертизи — громадську, наукову, які проводяться незалежно від державної. Державні стандарти в галузі охорони навколишнього середовища проголошуються обов'язковими. Визначена система екологічних нормативів: гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому середовищі, гранично допустимі й тимчасово узгоджені викиди і скиди забруднюючих речовин; гранично допустимі рівні шуму, електромагнітного випромінювання та інших шкідливих впливів, а також норми і правила радіаційної безпеки; норми і правила природокористування, які встановлюються і вводяться в дію Міністерством охорони здоров'я та Мін-екобезпеки України.

Закон передбачає, що в Україні громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо).

5. Система органів виконавчої влади сфері охорони навколишнього середовища проживання і природокористування

Укладання

Список використаних джерел

Запровадження

Законодавець виділяє повноваження: для органів структурі державної влади Російської Федерації, органів структурі державної влади суб'єктів Російської Федерації у сфері відносин, що з охорони навколишнього середовища, і навіть основи управління у галузі охорони навколишнього середовища, здійснювані органами місцевого самоврядування.

Відповідно дост.71 Конституції РФ у веденні Російської Федерації перебуває встановлення основ федеральної політики і федеральні програми у сфері екологічного розвитку Російської Федерації. Охорона навколишнього середовища проживання і законодавство про охорону навколишнього середовища відповідно дост.72 Конституції РФ перебувають у спільному віданні Російської Федерації і суб'єктів Російської Федерації.

У межах ведення Російської Федерації й обмеження повноважень Російської Федерації з предметів спільного ведення Російської Федерації і суб'єктів РФ федеральні органи виконавчої влади і органи виконавчої влади суб'єктів РФ утворюють єдину систему виконавчої влади Російської Федерації (ст.77 Конституції РФ ).

Державне управління галузі охорони навколишнього середовища є частиною соціального управління це має розглядатися як із функцій Російської Федерації.

У цьому роботі ми розглянемо систему органів виконавчої влади сфері охорони навколишнього середовища проживання і природокористування.

Система органів виконавчої влади сфері охорони навколишнього середовища проживання і природокористування

Вищими державними органами, здійснюють політику галузі охорони навколишнього середовища, є: Президент РФ , Федеральне Збори- парламент РФ , що складається з двох палат: Ради Федерації України й Державної Думи, Уряд РФ , органи виконавчої і законодавчої влади суб'єктів Російської Федерації.

Спеціальними органами, здійснюють управління галузі охорони навколишнього середовища, є: Міністерство природних ресурсів Російської Федерації, Федеральна служба з нагляду у сфері природокористування, Федеральне агентство водних ресурсів, Федеральне агентство організації лісового господарства, Федеральне агентство з надровикористання. Слід зазначити також Федеральну службу по екологічному, технологічного і атомному нагляду, і навіть інші органи, опосередковано що у цьому напрямі, і навіть органи структурі державної влади суб'єктів РФ , органи місцевого самоврядування.

У науці екологічного права після ухвалення комплексного Федерального закону "Про охорону навколишнього середовища" виділяються різні підходи до систематизації органів управління у сфері охорони навколишнє середовища.О.Л.Дубовик поділяє органи, здійснюють згідно із законом чи іншомууполномочиванию державне екологічне управління, статусом на загальні (Президент РФ , Уряд РФ , органи виконавчої влади суб'єктів РФ , органи місцевого самоврядування (муніципальні освіти) і спеціальні (численні органи федеральної виконавчої влади і їх територіальних органів, і навіть міжрегіональні органи, спеціально уповноважені указом Президента РФ чи постановою Уряди РФ за проведення екологічного управління); в масштабах діяльності- на федеральні і територіальні (суб'єктів РФ ).[1]

Попри специфічні повноваження тих чи інших державних органів сфері охорони навколишнього середовища, у діяльності з охорони навколишнього середовища мають брати участь все без винятку- з основного принципу охорони навколишнього середовища, встановленого в ст.3 Федерального закону "Про охорону навколишнього середовища". Основними принципами є: обов'язковість участі у діяльності з охорони навколишнього середовища органів структурі державної влади Російської Федерації, органів структурі державної влади суб'єктів Російської Федерації, органів місцевого самоврядування, суспільних соціальних і інших некомерційних об'єднань, юридичних і фізичних осіб; участь громадян, суспільних соціальних і інших некомерційних об'єднань у вирішенні завдань охорони навколишнього середовища, міжнародне співробітництв РФ у сфері охорони навколишньогосреди

6. Щодня добуваються тонни,баррели, кубометри природних ресурсів, щодня ми можемо спостерігати наплювательське ставлення до навколишнього середовища з боку робітників підприємств, які намагаються обійти природоохоронні норми у вигляді те, що виробляють продукції першої необхідності. Не доводиться це забувати, що сама першою необхідністю в людини мусить бути середовище, де він живе. У сучасному ринкової економіки виборювати довкілля найкраще економічними методами, економічними підходами. Тепер у країні робляться спроби створити працюючі, ефективних механізмів раціонального використання природних ресурсів, успіхи вже досягнуто, але цьому слід зупинятися. Найбільш слабким ланкою чинного механізму управління природокористуванням є недостатня економічна зацікавленість підприємств у ефективне використання природних ресурсів немає і в дбайливе ставлення до навколишньому середовищі. У системі заходів зі стимулювання природоохоронній та енергозберігаючої діяльності важливого значення мають розробка й цілеспрямованого використання економічний механізм на виробництво, який має створити умови для підвищення безпосередньої матеріальну зацікавленість трудових колективів підприємств у забезпеченні раціонального використання природних ресурсів, охорони і відтворення природних ресурсів. У підставі цього механізму повинні покладено економічні методи управління, доцільність яких криється у управлінні інтересами і крізь інтереси. З використанням економічних методів управління здійснюється вплив на колективи трудящих, на окремих працівників, а ще через них як на хід виробництва у вигляді такої зміни оточуючої їхньої економічної ситуації, що дозволяє з допомогою матеріальну зацікавленість зосередити зусилля працівників на досягненні поставленої мети щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів. Економічні методи містять у собі планування, господарський розрахунок і економічне стимулювання. Ці методи впливають перебіг виробництва через використання економічних важелів, як ціноутворення, фінансування, кредитування, матеріальні санкції, і заохочення.

Важливий напрямок поліпшення ефективність використання природних ресурсів, є визначення адекватної ціни і/або економічної оцінки природних ресурсів. Довкілля забезпечує три функції:

забезпечення на природні ресурси;

асиміляція відходів та забруднень;

забезпечення людей природними послугами, такі як рекреація, естетичне задоволення тощо.

На жаль, і централізовано планована економіка, і ринкової економіки виявилися здатні оцінити реальне природних ресурсів, встановити їх адекватну ціну. Спільним випадком є заниження ціни екологічного блага чи його нульова оцінка. "Ринкова економіка може погубити навколишнє середовище і себе, а то й дозволить цінами говорити екологічну правду". (Еге. фонВайцзекер) У Росії її що складається аж до останнього часу парадоксальна ситуація "безкоштовності" які у економіці природних благ чи його мінімальної ціни стала одній з причин нераціональне використання природних ресурсів, гігантської марнотратності економіки. Виникала ілюзія невичерпності, "халявного" характеру ресурсів. Промислові і сільськогосподарські підприємства вносили до бюджету плату за свої фонди й до того ж час безгосподарно використовували засоби виробництва природного походження, не несучи у своїй ніякої шкоди, а й у поліпшуючи свої виробничі результати.