1.2. Форми відносин власності

Фундаментом усієї системи економічних відносин є відноcини власності. Розрізняють економічну та юридичну трактовки власності. З економічної точки зору власність відображує, з одного боку, відносини між людьми з приводу присвоєння засобів виробництва, та з іншого — спосіб поєднання робочої сили з засобами вироб­ництва. З юридичної точки зору власність характеризує відносини щодо присвоєння, володіння та використання людиною різних цінностей (матеріальних, духовних).

Власність реалізується в різних функціональних формах (Рис. 1.1).

Рис. 1.1. Форми власності

Конституцією України визначено приватну, державну та кому­нальну форми власності. В окремих випадках виділяється колектив­на (кооперативна, акціонерна) форма власності. У ст. 41 Конституції України записано: «Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до Закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним».

Відносини власності виконують системоутворювальну функцію в структурі економічних відносин. Вони визначають:

• спосіб поєднання робочої сили та засобів виробництва;

• соціальну структуру суспільства, його поділ на класи;

• характер використання та споживання створеного в процесі ви­робництва продукту;

• специфіку обміну та розподілу створюваного продукту;

• мету виробництва та характер управління економічними про­цесами.

Приватна власність — одна з форм власності, що означає абсолютне, захищене законом право громадянина чи юридичної особи на конкретне майно (землю, нерухомість, засоби виробництва, гроші і цінні папери, товари, інтелектуальний продукт), яка полягає в тому, що ці об'єкти власності належать приватним особам, сім'ям, групі осіб. Історично приватної власності окремих осіб передувала общинна власність (племені, роду, родини). Приватна власність на засоби виробництва є базисним елементом ринкової економіки.

Колективна власність— привласнення об’єктів власності (засобів виробництва, цінних папе­рів, патентів, ліцензій тощо) колективом фізичних або юридичних осіб. Суб’єктами права колективної власності є трудові колективи, державні підприємства, колективи орендаторів, підприємств, кооперативів, акціонерних товариств та інших, що є юридичними особами. Колективна.власність поділяють на два основні типи: трудову і нетрудову. Трудова колективна власність базується на праці (фізичній або розумовій) усіх членів трудового колективу, нетрудова — на найманій праці й ли­ше частково — на праці власників засобів виробницт­ва, зокрема з управління та контролю за виробничим процесом.  Щодо функціонування товариств закритого типу, то у 2008 р. було прийнято Закон України «Про акціонерні товариства», який розробляли понад 10 років. Згідно з його положеннями на території України не буде закритих акціонерних товариств. Це унікальна організація, якої ніде, крім території СНД, не існує. Законом передбачається, що акціонерні товариства будуть поділятися на дві категорії: так звані приватні (де кількість акціонерів не перевищуватиме 100 осіб) і публічні.

Державна власність — привласнення державою (як суб'єктом власності) засобів виробництва, робочої сили, частки національного доходу та інших об'єктів власності у різних сферах суспільного відтворення. Державна власність є особливою суспільною формою привласнення матеріальних благ в інтересах народу. Державна власність понад 70 років займала основне місце серед усіх форм власності в. До державної власності відноситься загальнодержавна власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).