
- •Передмова
- •1. Формула морального шляху у виховному процесі
- •2. Акценти процесу самовиховання
- •3. Звернення до ціннісно найвразливіших компонентів образу я вихованця
- •4. Ефект морального відлуння у виховному процесі
- •5. Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості
- •6. Захисний механізм перебільшення у морально розвивальній позиції вихованця
- •7. Вчинкова вибірковість у виховному процесі
- •8. Мотиваційне Его-зміщення у добродійному вчинку вихованця
- •9. Виховний дозвіл-застереження як форми прилучення вихованця до моральних потреб
- •10. Термінологічне закріплення у самосвідомості вихованця асоціальної дії як спосіб її корекції
- •11. Перенесення вихованцем власних моральних настановлень на іншого
- •12. Механізм соціального розслідування та пізнання у виховному процесі
- •13. Розголос у виховному процесі
- •14. Підозра у взаєминах вихованців
- •15. Бездіяльність – занепокоєність у особистісних здобутках вихованця
- •16. Спроможність вихованця протистояти викривленим моральним судженням групи
- •17. Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя
- •18. Негативні очікування як збурювачі емоційного стану вихованця
- •19. Звинувачення у виховному процесі
- •20. Слухняність – принизливість дитини у виховному процесі
- •21. Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення
- •22. Пригадування вихованцем власного вчинку як спонука до його повторення
- •23. Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця
- •24. Подвійні вчинки як чинники особистісного розвитку вихованця
- •25. Тенденція виходу особистості за межі нормативних приписів у виховному процесі
- •26. Поведінковий прояв морально незрілої свідомості вихованця
- •27. Почуття сорому в особистісному самовдосконаленні вихованця
- •28. Педагогічна емоціокорекція у виховному процесі
- •29. Емоційно-ціннісна реакція вихованця на етичний зміст
- •30. Від вчинку вихованця за механізмом наслідування до вчинку за механізмом усвідомлення
- •31. Незадоволеність собою як імпульс до необмеженості особистісного зростання вихованця
- •32. Ефект іррадіації у виховному процесі
- •33. Виховна спроможність подяки вихованцю за майбутню добродійність
- •34. Вчинкова контрастність як виховний засіб
- •35. Педагогічне виказування у виховному процесі
- •36. Виховна ефективність цілісного розуміння вихованцем попередження педагога
- •37. Позитивне сприйняття вихованцем санкцій педагога як стабілізатор їхніх щирих взаємин
- •38. Ціннісна одностайність колективу вихованців як педагогічна мета
- •39. Навчальні здобутки як засіб особистісного взаємозбагачення вихованців
- •40. Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії
- •41. Типи перешкод на виховному шляху дитини
- •42. Колізія відповідальності педагога за моральні досягнення вихованця
- •43. Розпач у корекційно-превентивному заломленні
- •44. Обіцянка і відмова як виховні прийоми
- •45. Ціннісні орієнтації вихованців у діяльності педагога
- •46. Емоційно-поведінкове відхилення вихованця: показники орієнтування
- •47. Моральна вищість особистості як виховний мотив
- •48. Плодотворна рефлексія вихованця у намаганнях педагога
- •49. Емоційно-енергетичне переймання у виховному процесі
- •50. Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності
- •51. Ефект ціннісної цілісності у вихованні особистості
- •52. Емоційні комплекси: за і проти
- •53. Статусні відмінності вихованців як мотив опору особистісному вдосконаленню
- •54. Почуття власної зверхності як спонука до образи іншого
- •55. Піклування дорослих про вихованця: два розвивальні наслідки
- •56. Моральна мужність у особистісному становленні вихованця
- •57. Особистісні надбання вихованця як критерій його суспільної затребуваності
- •58. Тотальна згода у спілкуванні вихованців як перепона їхньому особистісному розвитку
- •59. Позиція я-сильний, я-слабкий у поведінці вихованця
- •60. Міжособистісне примирення: виховна неминучість
- •61. Емоційна поразка у вихованні особистості
- •62. Вихованець як суб’єкт лжеморалі у понятійному апараті педагога
- •63. Духовний помисел у саморозвитку вихованця
- •64. Розвивальний ефект присутності значущої особистості в образі я вихованця
- •66. Самозадоволеність вихованця: необхідність запобігання
- •67. Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі
- •68. Малодушність у особистісній недосконалості вихованця
- •69. Колізія міжособистісних відносин підтримки – перешкоди у виховному процесі
- •70. Неадекватна моральна самооцінка вихованця як детермінанта ускладнень взаємин з ровесниками
- •71. Знегоди вихованця як імпульс до переоцінки його ровесниками власних цінностей
- •72. Явище підкорення у неформальній групі вихованців
- •73. Моральне розуміння у особистісному становленні вихованця
- •74. Віра вихованців значущому педагогу як засіб їхньої внутрішньої стабільності
- •75. Ефект „спорідненість душ” у виховному процесі
- •76. Педагогічна техніка визначення дійсного мотиву вчинку вихованця
- •77. Схвалення і ганьба як суспільна оцінка вихованця
- •78. Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією: доцільність його неосудження
- •79. Плямування вихованцем ровесника за його доброчинність: неминучість особистісних утрат
- •80. Прийнятне виховне домагання як методична мета
- •81. Морально перетворювальна сила поблажливого ставлення до вихованця
- •82. Соціоперцептивний і персоналізований види дружби як моральні атрибути вихованця
- •83. Соціально-рольове зміщення у розвитку вихованця
- •84. Виховний поступ: від обов’язків виконавських до обов’язків управлінських
- •85. Удавання як спосіб досягнення вихованцем власних цілей
- •86. Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень
- •87. Виправдання у міжособистісних стосунках вихованців
- •88. Вередування як спосіб поведінки вихованців
- •89. Випереджувальний моральний контроль у особистісному розвитку вихованця
- •90. Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця
- •91. Морально-перетворювальні можливості представницької функції вихованця
- •92. Самовпевненість вихованця у методичному відбитті
- •93. Почуття обтяжливості у міжособистісному спілкуванні вихованців
- •94. Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків
- •95. Потяг вихованця до хизування як спосіб самопрезентації
- •96. Прагнення вихованця до преваги: умови задовольняння
- •97. Приниження: два прояви, два сенси
- •98. Прийом я-Ти-уподібнення у виховному процесі
- •99. Створення вихованцем ілюзії власної моральної вихованості
- •100. Особистісні табу й активи вихователя
- •Післямова
- •Список використаної літератури
69. Колізія міжособистісних відносин підтримки – перешкоди у виховному процесі
У організованому виховному процесі, якщо його розглядати у вузькому форматі (на рівні одного чи декількох виховних занять), доцільно виділити теоретичний і модельовано-практичний етапи.
На першому з них забезпечується глибоке осмислення вихованцями когнітивного компоненту тієї чи іншої морально-духовної цінності та трансформація його у позитивне ставлення, тобто оволодіння емоційно-ціннісним компонентом даної цінності.
На другому етапі відбувається моделювання поведінкової ситуації, яка адекватна засвоюваній цінності. Така ситуація є лише першим моральним кроком вихованця на шляху перетворення конкретної морально-духовної цінності у внутрішній регулятор його вчинків та поведінки в цілому. Це закономірно, оскільки умови виховного заняття не дозволяють вихованцеві демонструвати акти життєдіяльності, спираючись на засвоєний моральний норматив.
У перетворенні засвоєної вихованцем морально-духовної цінності у стійкий поведінковий мотив він має тривалий час самостійно вправлятися у такій за змістом духовно-практичній діяльності.
Будемо вважати, що у вихованця є те чи інше прагнення, яке він бажає дієво реалізувати (наприклад, пробує допомогти тим, хто потребує допомоги). Це не що інше, як вправляння вихованця в альтруїзмі як особистісній цінності.
Наголосимо, що духовно-практична діяльність вихованця здійснюється в соціальному середовищі, зокрема в колективі ровесників, які впливають на реалізацію його морального прагнення.
Бажано, щоб цей вплив розгортався в конструктивному напрямі як підтримка. У цьому зв’язку вихованцеві буде корисною її орієнтовна основа, яка дозволить йому оптимально міжособистісно взаємодіяти і досягати поставленої мети. Вихованець має дати собі відповідь на наступні запитання.
Який вплив чинять значущі для тебе ровесники на твоє прагнення? Наскільки значущі ровесники допомагають реалізації твого прагнення чи перешкоджають їй (утруднюють її чи роблять її неможливою)?
Наприклад, значущий ровесник може дати корисну пораду, яка допоможе тобі досягти того, до чого ти прагнеш. Ти можеш оцінити цей вплив як допомогу, якщо відчуваєш, що одержана тобою порада сприяла реалізації прагнення. Аналогічним чином, інколи значущі ровесники (навмисно чи ненавмисно) перешкоджають твоєму успішному наближенню до того, до чого ти прагнеш. Наприклад, хтось може дати тобі невірну пораду чи інформацію стосовно того, як досягти бажаного. У такому випадку ти, можливо, захочеш оцінити вплив цієї особи таким, що наніс тобі шкоду чи завадив тобі наблизитися до моральної мети.
Можливі навіть випадки, коли один і той же ровесник може одночасно сприяти і перешкоджати досягненню особистісної мети. Наприклад, значущий ровесник може допомогти тобі придумати різноманітні способи реалізації прагнення, але в той же час він може допуститися серйозної помилки, намагаючись тобі досягти того, до чого ти прагнеш, і тим самим об’єктивно перешкодити досягненню цього.
Щодо рівня прояву значущим ровесником підтримки – перешкоди, то тут можливі такі градації:
Досить сильно підтримує у реалізації прагнення.
Підтримує в реалізації прагнення.
Трохи підтримує в реалізації прагнення.
Не підтримує і не перешкоджає в реалізації прагнення.
Трохи перешкоджає в реалізації прагнення.
Перешкоджає в реалізації прагнення.
Досить сильно перешкоджає в реалізації прагнення.