2. Акценти процесу самовиховання

Процес самовиховання, якщо до нього свідомо долучається особистість, є істотною умовою її морально-духовного розвитку. Цей процес вважається спонтанійним, тобто викликаний внутрішніми причинами, без впливу ззовні. Все ж слід зважати на те, що ця його особливість є результатом попередніх соціальних дій на особистість. В іншому випадку процес самовиховання може не наступити, що й буває досить часто. Враховуючи цю обставину, педагогу слід мати уявлення про перебіг процесу самовиховання, на шлях якого став той чи інший вихованець.

Тут потрібно зважати на те, що вихованець самостійно ставить перед собою певну моральну мету, яка однак завжди досягається через подолання ряду умов, які можуть істотно ускладнити її досягнення. Тож перш за все він повинен бути обізнаним з цими умовами, щоб більш-менш психологічно безболісно дану мету реалізувати. Педагогу теж потрібна така інформація, оскільки він мусить час від часу контролювати процес самовиховання і за необхідності коригувати його.

Змістовно визначимо цю інформацію як суб’єктивно-об’єктивні чинники процесу самовиховання. У межах цієї змістовної характеристики доцільно виділити наступні розгалуження:

1. Емоційний супровід процесу самовиховання.

Переживання радості. Наскільки велику радість відчуває вихованець чи відчує у випадку успішної реалізації свого прагнення. Нехай, наприклад, у вихованця є прагнення створити дружні стосунки з ровесниками. Він має уявити, наскільки йому вдасться триматися на цьому міжособистісному рівні.

Переживання засмучення. Наскільки сильне засмучення чи невдоволення відчуває вихованець, коли у нього не виходить те, до чого він прагне. Нехай тепер вихованець уявить, що йому не вдалося здійснити своє прагнення. Він має уявити, наскільки буде незадоволений таким станом.

Амбівалентність (суперечливість) переживання. Інколи людина відчуває гіркоту навіть у тих випадках, коли успішно досягає мети. І за успіх інколи доводиться платити. Наприклад, якщо вихованець пробує вступити з ровесником у довірливі взаємини і йому це вдасться, він може одночасно бути стурбований тим, що стає більш зв’язаним, несе більшу відповідальність, хоча в той же час задоволений результатом.

2. Проблемно-приваснювальний супровід.

Зусилля. Вихованець тратить силу й енергію, пробуючи успішно здійснити те, до чого він прагне. Кожне з прагнень передбачає певний набір вимог до нього – одні з них вимагають часу, інші здібностей (фізичних чи психологічних); одні причиняють йому неспокій, другі емоційно бентежать тощо. На це потрібні певні зусилля (невеликі, великі, надзвичайно великі). Вихованець повинен визначитися у них.

Трудність. Тут йдеться про те, наскільки для вихованця взагалі трудно бути успішним у здійсненні кожного із його прагнень. З огляду на це він має подумати про перепони, які йому зустрічаються, про те наскільки великі вимоги ставить перед ним кожне прагнення, про те, наскільки можливий для нього успіх тощо.

Успішність на протязі останнього часу. Вихованець має орієнтуватися у тому, наскільки він був успішним останнім часом (на протязі останнього місяця) у здійсненні того, до чого він прагне. Вихованець повинен по можливості точно оцінити, якою мірою він досяг успіху у реалізації кожного із своїх прагнень.

Вірогідність успіху. Вихованець повинен оцінити загальну вірогідність того, що він досягне успіху у кожному зі своїх прагнень у майбутньому.

Прогрес. Вихованець оцінює свій прогрес у справі здійснення того, до чого він прагне. Він дає собі відповідь, наскільки задоволений тим, як прогресує у здійсненні кожного з прагнень.

3. Зовнішньоумовний супровід.

Вплив обставин. Вихованець повинен оцінити, наскільки життєві обставини впливають на успішну реалізацію його прагнень. По-іншому говорячи, наскільки обставини навколо нього допомагають чи заважають його спробам чогось досягти. В цілому життєві обставини можуть включати як персональну ситуацію вихованця, так і інших людей, доступні ресурси і т.д.

Соціальна бажаність. Вихованець усвідомлює, наскільки кожне з його прагнень соціально бажане. Він має переконатися, що іншим людям сподобалося б, якби вважалось, що і у них є таке ж прагнення.