Хімічні властивості кислотних оксидів

1 Взаємодія з водою з утворенням розчинних у воді кислот:

SO₂ + H₂O = H₂SO₃.

2 Взаємодія з основами з утворенням солі та води:

CO₂ + 2NaOH = Na₂CO₃.

3 Взаємодія з основними та амфотерними оксидами з утворенням солі:

SO₃ + CaO = CaSO₄.

Амфотерними називають оксиди, які залежно від умов проявляють властивості кислотних та основних оксидів. До них належать:

- оксиди металів головних підгруп ІІІ, IV та V груп;

- оксиди перехідних металів в ступені окиснення +3 (крім Mn₂O₃);

- оксиди берилію та цинку.

Хімічні властивості амфотерних оксидів

1 Не реагують з водою через нерозчинність відповідних гідроксидів.

2 Взаємодія з кислотами з утворенням солей:

ZnO + 2HCl = ZnCl₂ + H₂O.

3 Взаємодія з основами з утворенням солі та води:

Al₂O₃ + 2NaOH = 2NaAlO₂ + H₂O.

4 Взаємодія з основними оксидами з утворенням солі:

ZnO + MgO + = MgZnO₂.

Хід роботи

1 Кислотні оксиди

1.1 Одержання та властивості сульфур (IV) оксиду

Нагрійте в залізній ложечці грудочку сірки, поки вона не займеться (зверніть увагу на колір полум’я). опустіть ложечку з сіркою, яка горить, в колбу з водою та прикрийте його скляною пластинкою. Потримайте ложечку з палаючою сіркою над водою 15-20 с, після чого вміст колби збовтайте і перевірте реакцію розчину синім лакмусовим папірцем. Який газ утворюється при горінні сірки? Що утворюється при взаємодії цього газу з водою? Зробіть висновки про хімічні властивості цього газу. Складіть рівняння реакцій.

Нагріваємо в залізній ложечці грудочку сірки, поки вона не займеться. Пізніше опускаємо ложечку з сіркою, яка горить синім полум’ям, в колбу з водою та прикриваємо його скляною пластинкою. У колбі збирається білий газ:

S + O₂ = SO₂.

Перевіряємо реакцію розчину синім лакмусовим папірцем. Він змінює свій колір з синього на червоний, що свідчить про кислу реакцію розчину. Отже при розчиненні сульфур (IV) оксиду у воді утворюється кислота:

SO₂ + H₂O = H₂SO₃.

Звідси висновок: SO₂ належить до кислотних оксидів.

2 Основні оксиди

2.1 Взаємодія кальцій оксиду з водою

Маленьку грудочку кальцій оксиду (негашеного вапна) збовтати в пробірці з 1,5 - 2 мл води. Реакцію розчину перевірте фенолфталеїном (2 - 3 краплі).

Маленьку грудочку кальцій оксиду (негашеного вапна) збовтуємо в пробірці з 1,5-2 мл води. Реакцію розчину перевіряємо фенолфталеїном (2-3 краплі). Він змінює забарвлення на рожеве. Отже в результаті взаємодії кальцій оксиду з водою утворився основний гідроксид:

CaO + H₂O = Ca(OH)₂.

На основі наведених вище спостережень можна зробити висновок, що CaO належить до основних оксидів.

2.2 Властивості магній оксиду та нікол (ІІ) оксиду

В дві пробірки покладіть по крупинці оксиду магнію. В одну з них прилийте 1,5-2 мл розведеної хлоридної кислоти, а в другу – таку ж кількість концентрованого розчину натрій гідроксиду. Вміст пробірки, в якій реакція при кімнатній температурі не відбувається, нагрійте.

Аналогічний дослід проведіть з нікол (ІІ) оксидом.

Магній оксид та нікол оксид розчинилися у кислоті; з натрій гідроксидом реакція не відбулася навіть при нагріванні. Після розчинення в кислоті магній оксиду утворився безбарвний розчин, нікол (ІІ) оксиду – світло-зелений:

MgO + 2HCl = MgCl₂ + H₂O,

NiO + 2HCl = NiCl₂ + H₂O.

З наведених спостережень можна зробити висновок, що MgO та NiO належать до основних оксидів.