6. Методика обстеження хворих на хвороби шкіри.

Є три етапи діагностики шкірних хвороб:

морфологічний ( загальний огляд шкіри: первинні і вторинні елементи висипань, їх загальна характеристика, зміна елементів висипань)

клінічний (збирання анамнезу хвороби, життя, пальпація шкіри, вогнищ ураження, елементів висипки, діаскопія, зскрібання, тощо; обстеження інших органів і систем)

етіопатогенетичний (дослідження патологічного матеріалу з метою виявлення збудника, серологічні дослідження, імунологічні, біопсія)

Для діагностики захворювань шкіри використовують додаткові методи обстеження: діаскопію, зскрібання, огляд в ультрафіолетових променях та через фільтр Вуда, шкірні проби, проба Бальзера, біопсію шкіри та інші.

Опис клінічної картини захворювання шкіри

Клінічну картину захворюваності описують, дотримуючись певної послідовності.

Загальні властивості шкіри:

Забарвлення (блідо-рожеве, землисте, синюшне, багрове та ін..) Пото- та сало виділення (відповідає нормі, підвищене, знижене). Тургор (відповідає нормі, підвищений, знижений). Судинні реакції на подразнення (дермографізм: червоний, білий, змішаний, стійкий, сповільнений, прискорений). Накопичення жиру в підшкірножировій клітковині (підвищене, знижене, в нормі). Стан волосся, нігтів та інших придатків шкіри.

Локалізація висипки: Висипка може бути:обмежена, поширена, універсальна, симетрична, асиметрична

Опис висипки: стан шкіри. Характер висипки (незапальна, негостро запальна, гостро запальна), наявність поліморфізму (справжнього чи несправжнього)

Характеристика первинних і вторинних елементів:

а) величина елементів висипки (дрібно точкова, як зерно просо, крупна висипка, рівномірна, нерівномірна)

б) колір (яскраво-червоний, червоний, синюшно-червоний, синюшний, жовтуватий)

в) форма (округла, овальна, конусоподібна, сферична, напівсферична та ін.)

г) межі (чіткі, нечіткі, фестончасті, стерті)

д) поверхня (гладка, блискуча, рівна, нарівна, з лущенням, кірками, гноєм, вегетаціями, ліхеніфікацією)

е) місце утворення (епідерміс, дерма, підшкірна жирова клітковина)

є) консистенція (мяка, пастозна, щільна, шільно-еластична, тверда, дерев’яниста)

ж) згрупування (правильне, неправильне, поширюється по всьому тілу)

з) схильність до периферійного росту та злиття

Субєктивні відчуття: свербіж (незначний, виражений, інтенсивний), біль (інтенсивність), печіння (інтенсивність),парестезії (інтенсивність)

7. Принципи загального та місцевого лікування дерматозів.

Лікування таких хворих передбачає комплексний підхід, системність, враховується етіологія, патогенез, перебіг, прояви захворювання, загальний стан пацієнта, супутні та перенесені хвороби. Вибираючи схему лікування беруть до уваги стать, вік, соціально-побутові умови праці, спадковість, комбінують лікарські засоби.

Принципи лікування:

Мотивованість: етіотропне лікування призначають при інфекційних, паразитарних, професійних хворобах шкіри; патогенетичне при екземі, псоріазі, нейродерміті та ін.; симптоматичне при свербінні, запаленні, мокнутті шкіри.

Комбінованість: загальне лікування впливає на шкіру через організм за допомогою нервових рецепторів, кровоносної та лімфатичної системи місцеве впливає безпосередньо на патологічне вогнище.

Комплексність (застосування різних способів і методів): медикаменти, Фітотерапія, фізіотерапія, дієтотерапія, психотерапія, санаторно-курортне лікування.

Індивідуальність: вибір методів лікування для кожного конкретного хворого

Всебічність: лікування і основної, і супутньої патології

Загальне лікування

Методи загального лікування:

• Заспокійливий вплив на нервову систему за допомогою седативних препаратів

• Антигістамінна терапія, Глюкокортикостероїдна терапія, Стимулююча терапія, Імунотерапія, Антибактеріальна терапія, Хіміотерапія:

Місцеве лікування Враховують характер дерматозу, стадію процесу, Глибину та локалізацію вогнища, фармакологічні властивості, концентрацію, форму, переносимість призначеного лікарського засобу.

Загальне правило місцевого лікування таке: чим гостріший запальний процес на шкірі, тим більш поверхневою має бути дія лікарської форми препарату і тим нижчою концентрація протизапальної речовини, що входить до його складу.

8. Показання та протипоказання до застосування кортикостероїдів.

Глюкокортикостероїдна терапія є інтенсивна, лімітована, довготривала та альтернізуюча.

Показання для системної глюкокортикостероїдної терапії : пемфігус, системний червоний вовчак, дерматоміозит, вузликовий периартериїт, тяжкі форми токсикодермій, тяжкі форми васкулітів, синдром Лаєлла, синдром Стівенса-Джонсона, генералізований ексфоліативний дерматит, еритродермії різного походження, тяжка форма бульозного герпетиформного дерматиту Дюрінга, тяжка генералізована форма себорейного дерматиту, лімфоми шкіри, тяжкі дисеміновані форми контактного дерматиту, дисеміновані тяжкі форми екзем, тяжкі форми атопічного дерматиту, тотальні алопеції, тощо.

Протипокази:

1. Абсолютні: активна пептична виразка шлунку і 12палої кишки, тяжкі форми психоневрозів, ниркової недостатності, діабету, простий герпес рогівки, хвороба Кушинга, сисемні мікози, виражений остеопороз.

2. Відносні: 8 тиж до проведеня і 2 тиж після проведення профщеплень, остеопороз, психіатричний анамнез, віремічна фаза герметичної інфекції, вітряна віспа, амебіаз, лімфаденіт після вакцинації БЦЖ, глаукома, тяжка серцева недостатність, активний туберкульоз, тяжка міастенія і гіпертонія, схильність до тромбозів, вагітність.

Показання для місцевої кортикостероїдної терапії: усі види екзем, дерматити, обмежені форми псоріазу, червоного плоского лишаю, атопічного дерматиту, токсикодермії, поліморфної ексудативної еритеми, дискоїдний червоний вовчак, обмежений нейродерміт, кільцеподібна гранульома, локальна, аногенітальна шкірна сверблячка

Протипокази до застосування: сифіліс, туберкульоз шкіри,

вірусні(простий герпес, оперізуючий герпес, контагіозний молюск, бородавки, гострокінцеві кондиломи, герметична екзема Капоші),

грибкові хвороби( мікроспорія, трихофітія, мікози, різнокольоровий лишай) в цих випадках застосовують комбіновані стероїдні мазі

гноячкові( імпетиго, фурункул, карбункул, ектима, фолікуліти)

злоякісні захворювання шкіри, підвищена чутливість шкіри до складових частин мазей.