20. Хламідійна інфекція, урогенітальний трихомоніаз та урогенітальний мікоплазмоз.

Хламідіоз зумовлює безпліддя, зменшує народжуваність, спричинює патологію вагітності, хвороби новонароджених та дітей раннього віку. Причиною урогенітального хламідіозу є хламідії - грамнегативні бактерії, які розмножуються внутішньоклітинно. Інкубаційний період становить 5-30 днів. Основний шлях передачі інфекції - статевий, інші шляхи не мають епідеміологічного значення .

Клінічна картина. У чоловіків захворювання частіше виявляється у вигляді хронічного, рідше - гострого та підгострого уретриту. Захворювання супроводжується неприємними відчуттями в сечівнику, свербежем, болем, слизистими або слизисто-гнійними виділеннями з нього. Здебільшого виділення дуже незначні (у вигляді ранкової краплі), іноді вони виникають після тривалої затримки сечовиділення, після акту дефекації, наприкінці сечовиділення. Процес охоплює передню та задню частини сечівника, яєчки, передміхурову залозу (виникає біль у ділянці промежини, попереку, над лобком).У жінок захворювання здебільшого проявляється у вигляді уретриту, ендоцервіциту і дуже рідко - вагініту. Хворі скаржаться на свербіж у сечівнику, біль на початку сечовипускання.Ендоцервіцит часто має безсимптомний перебіг, іноді наявні незначні слизисто-гнійні або склоподібні слизисті виділення, ерозії на шийці матки. Мають місце скарги на відчуття вологості в ділянці піхви, тяжкість та незначний біль у ділянці попереку під час менструації.

У дітей хламідійна інфекція частіше спостерігається у вигляді уретриту, вагініту, проктиту; характерні гіперемія слизових оболонок сечівника і піхви, мізерні слизисті або слизисто-гнійні виділення.

Лабораторна діагностика:Бактеріоскопія Спосіб флюоресцентних антитіл

Урогенітальний мікоплазмоз Мікоплазми - це мікроорганізми, що займають проміжне положення між бактеріями, грибами та вірусами. У зовнішньому середовищі ці збудники швидко гинуть, тому основний спосіб зараження – статевий або тісний побутовий контакт. Побутовим шляхом можна заразитися, міряючи нижню білизну або купальники всім робочим колективом, позичаючи комусь банний рушник. Як правило, протікає приховано, з переважанням малосимптомних форм, іноді трапляється лише носійство вірусу. Інкубаційний період може становити від 3 днів до 5 тиж. У вагітних уреаплазмоз характеризується інфікуванням плода, в такому разі дитина народжується з малою масою тіла, іноді спостерігаються викидні, передчасні пологиДеколи мікоплазми не вражають плід, але запальний процес, викликаний мікоплазмами, зі стінок піхви і шийки матки може перейти на плодові оболонки. Оболонки рвуться, навколоплідні води відходять, починаються передчасні пологи. Ризик передчасних пологів при інфікуванні мікоплазмами зростає в 2-3 рази. Немовля може заразитися від інфікованої мами під час народження, проходячи по "брудним" родовим шляхам.

Діагностика мікоплазмозу досить складна. Використувують такі методи діагностики: культуральне дослідження з виділенням мікоплазм в клінічному матеріалі (переважно з кількісною оцінкою); метод імунофлюоресценції; імуноферментний аналіз; метод полімеразної ланцюгової реакції.Лікування хламідіозу та уреаплазмозу 1.Антибіотики, до яких чутливі збудники інфекції: тетрациклінового ряду); макроліди (); групи рифампіцину 2.Неспецифічні імуномодулятори: декарис, тимоген, тактивін, алое,

Трихомоніаз Збудником захворювання є піхвова трихомонада, яка належить до найпростіших із класу джгутикових. Здебільшого передається статевим шляхом, можливо також інфікування через предмети особис­того використання.

Інкубаційний період — від 3 днів до 4 тижнів.Трихомоніаз належить до найбільш поширених венеричних захворювань. У жінок вражається піхва, рідше шийка матки, сечовипускний канал, у чоловіків – сечовипускний канал і простата.

Зараження дорослих відбувається статевим шляхом при контакті з хворим чи носієм інфекції. при цьому захворюванні трапляється побутове (непряме) зараження: через забруднені виділеннями хворих предмети гігієни, білизну, зафіксовано випадки зараження новонароджених від хворих трихомоніазом матерів під час пологів.

За клінічним перебігом захворювання класифікується: 1.Свіжий трихомоніаз із давністю захворювання до 2 місяців.

2.Хронічний – з давністю більше 2 місяців 3.Латентний - входять приховані форми трихомонадоносійства

Клінічна картина. У чоловіків хвороба проявляється у вигляді уретриту.З часом виникає баланіт і баланопостит: При огляді: гіперемія шкіри голівки статевого члена і крайньої плоті, набряк, мацерація епідермісу з утворенням ерозії, саден, виразок. При парауретриті при огляді виявляється дрібна червона крапка, при натисканні на неї вдається отримати гнійну краплю. У жінок Трихомонадний кольпіт протікає по типу гострого, підгострого і хронічного процесу. Виділення часто мають неприємний запах і роз'їдаючий характер, рясні, рідкі, часто пінисті. При огляді у таких хворих відмічається гіперемія шкіри зовнішніх статевих органів, промежини, набряклість, розпушення слизової оболонки піхви, іноді численні дрібні поверхневі виразки. Трихомонадний вульвіт виникає первинно у дівчаток Хворі скаржаться на сверблячку, печіння в області входу в піхву з подальшим приєднанням білій. При об'єктивному огляді спостерігається дифузна гіперемія зовнішніх статевих органів, їх припухлість, кровоточивість, зустрічаються ерозії і виразки, виділення слизово-гнійні. Ще є трихомонадний вестибуліт, бартолініт, цервіцит і ендоцервіцит, ендометрит, сальпінгіт, уретрит. а діагностика. загальний мазок з мікроскопічним дослідженням виділень, кількаразове повторення аналізів, взяття матеріалу з різних місць інвазії, відміна місцевих процедур і лікування за 5-7 днів перед дослідженням.