
- •Морфологія та фізіологія шкіри.
- •Зовнішні та внутрішні чинники виникнення хвороб шкіри,
- •Суб'єктивні та об'єктивні ознаки хвороб шкіри.
- •Характеристика первинних та вторинних патологічних елементі висипки.
- •Методика обстеження хворих на хвороби шкіри.
- •Атопічний дерматит.
- •5. Екзема.
- •Сверблячі дерматози: простий хронічний лишай, свербіж.
- •7. Професійні хвороби шкіри.
- •9. Токсичний епідермальний некроліз.
- •10. Папулосквамозні дерматози: псоріаз, червоний плескатий лиша: пітиріаз рожевий.
- •13. Фактори ризику новоутворень шкіри.
- •14. Передракові хвороби.
- •15. Злоякісні новоутворення шкіри.
- •16. Інфекційні хвороби шкіри: імпетиго, піодермії, звичайна ектим фурункул та карбункул.
- •17. Особливості піодермій у дітей та вагітних.
- •18. Еритразма.
- •19. Гідраденіт.
- •20. Туберкульоз шкіри.
- •21. Мікози: різнокольоровий пітиріаз, дерматофітії, кандидоз.
- •22. Короста, особливості перебігу корости в дітей.
- •23. Педикульоз і фтиріаз.
- •24. Вірусні інфекційні хвороби: оперізувальний герпес, простий герпе вірусні бородавки та контагіозний молюск.
- •Сифіліс, загальний перебіг, інкубаційний період.
- •2. Ранній первинний сифіліс, атипові та ускладнені шанкери.
- •3. Ранній вторинний сифіліс шкіри та слизових оболонок. Ураження інших органів і систем.
- •4.Пізній сифіліс, його класифікація, загальна характеристика перебігу. Клінічні прояви.
- •5. Сифіліс серцево-судинної системи.
- •6. Ураження нервової системи в разі пізнього сифілісу.
- •7. Природжений сифіліс. Роль матері та умови передачі сифілісу дитині.
- •8. Ранній природжений сифіліс.
- •9. Пізній природжений сифіліс.
- •10. Лабораторна діагностика сифілісу: види серологічних реакцій.
- •11. Основні принципи лікування хворих на сифіліс.
- •12. Критерії вилікування хворих на сифіліс, диспансерний нагляд.
- •13. Профілактика вагітних з метою запобігання природженому сифілісу.
- •14. Гонококова інфекція, інкубаційний період.
- •15. Клініка гонококової інфекції у чоловіків, жінок та дітей.
- •16. Ускладнення гонококової інфекції у чоловіків та жінок.
- •17. Лабораторна діагностика гонококової інфекції.
- •18. Принципи лікування хворих на гонококову інфекцію та критерії вилікування.
- •20. Хламідійна інфекція, урогенітальний трихомоніаз та урогенітальний мікоплазмоз.
- •21. Питання організації дерматовенерологічної служби в Україні.
- •23. Питання профілактики гострозаразних хвороб шкіри.
- •Проводити додаткове обстеження хворих на шкірні хвороби: пальпацію, діаскопію, зішкрібання патологічних елементів висипки; перевіряти чутливість шкіри.
- •Визначати ізоморфну реакцію шкіри, псоріатичні феномени та оцінювати дермографізм.
- •Ставити шкірні тести краплинним та компресним методами.
- •Визначати біодозу ультрафіолетового опромінення.
- •Володіти методикою проведення проби Ядассона.
- •Брати матеріал із пухирців для дослідження на акантолітичні клітини (мазок-відбиток).
- •Брати матеріал для лабораторного дослідження на наявність патогенних грибів (волосся, нігті, лусочки).
- •Проводити люмінісцентну діагностику в разі мікозів.
- •Збирати матеріал для лабораторної діагностики паразитарних хвороб.
- •Готувати матеріал для дослідження на білу трепонему.
- •Готувати хворого до пункції регіонарного лімфатичного вузла.
- •Брати, зберігати та транспортувати кров дорослих і дітей для обстеження на кср, ріф, рібт, віл.
- •Брати кров для експрес-діагностики сифілісу (за допомогою реакції мікропреципітації).
- •Брати матеріал для бактеріоскопічного дослідження на гонококи, трихомонади, хламідії та інші урогенітальні інфекції у жінок із сечівника, канал шийки матки, бартолінієвих залоз, прямої кишки.
- •Брати матеріал для дослідження на гонококи, трихомонади, хламідії та інші урогенітальні інфекції у чоловіків із сечівника, передміхурової залози, сім'яних міхурців, прямої кишки.
- •Брати матеріал для дослідження на гонококи, трихомонади, хламідії та інші урогенітальні інфекції у дівчаток із сечівника, піхви, прямої кишки.
- •Брати матеріал для бактеріологічного дослідження на гонококову інфекцію з мигдаликів та глотки.
- •Робити внутрішньовенну, внутрішньом'язову, внутрішньошкірну та підшкірну ін'єкції.
- •Очищувати вогнище ураження для застосування зовнішніх лікарських форм.
- •Обробляти піококові виразки.
- •Обробляти пелюшки новонароджених, хворих на епідемічний пемфігус
- •16. Застосовувати примочки та суспензорії в разі ускладнених твердих шанкерів.
- •Складати план заходів щодо профілактики мікозів у лазнях, перукарнях, басейнах, душових, спортивних, дитячих та лікувальний закладах.
3. Ранній вторинний сифіліс шкіри та слизових оболонок. Ураження інших органів і систем.
Вторинний сифіліс триває 3-5 років, упродовж якого неодноразово виникають рецидиви.
Вторинний свіжий сифіліс характеризується ураженням шкіри, видимих слизових оболонок, кісток, окістя і відносно рідко — внутрішніх органів і нервової системи.
Висип на шкірі і слизових оболонках значний і морфологічно різноманітний, відзначається доброякісністю і схильністю до мимовільного, безслідного зникнення навіть без лікування. У цей період частина блідих трепонем гине, решта їх переходить у форму цист, у зв'язку з чим відбувається згасання, а далі — повне зникнення висипу. Після зникнення висипу, який тримається 4-6 тижнів, настає латентний (прихований) період, коли видимих клінічних проявів немає і лише специфічний поліаденіт і позитивна реакція Вассермана свідчать про наявність сифілісу.
Протягом цього періоду в організмі перестають вироблятися антитіла, їхня кількість зменшується. Трепонеми із форми цист знову перетворюються в активні форми, починають інтенсивно розмножуватися. Це зумовлює виникнення клінічних проявів хвороби — настає новий активний період сифілісу, який дістав назву вторинного рецидивного.
Латентний період сифілісу триває невизначено довгий час — тижні, місяці і навіть роки.
Вторинний рецидивний сифіліс характеризується новим висипом на шкірі і слизових оболонках, ураженням окістя тощо. Кількість рецидивів, характер і локалізація висипу залежать від загального стану хворого, умов праці, побуту, вживання антибіотиків. Кожний наступний рецидив характеризується дедалі меншою кількістю елементів висипу.
Типові ознаки вторинного сифілісу такі:Відсутність суб'єктивних відчуттів, гострозапальної реакції і своєрідний буро-червоний колір елементів висипу, часто з мідно-червоним відтінком.Чіткі межі, симетричність висипу, нездатність до зливання.Наявність твердого інфільтрату в основі елементів.Доброякісний перебіг, незначне порушення загального стану. виявлення в усіх елементах висипу блідої трепонеми.Нападоподібне висипання нових елементів.Поліморфізм висипу (плями, вузлики, пустули).Ураження волосся, іноді — нігтів.Зазвичай (позитивні серологічні реакції.
Характерні ознаки свіжого і рецидивного вторинного сифілісу:У разі вторинного сифілісу висип дрібний, численний, нездатний до згрупування, безладно розсіяний, симетричний; наявні залишки твердого шанкеру (рубці) й супровідний лімфаденіт. При рецидивному вторинному сифілісі елементи висипу більшого розміру і в меншій кількості; характерне групове й особливо кільцеподібне розміщення елементів, відсутність будь-яких наслідків колишнього шанкеру чи супровідного лімфаденіту.
Види висипу, характерні для вторинного сифілісу.
Сифілітична розеола (плямистий сифілід) є найбільш раннім проявом вторинного сифілісу. Вона локалізується на шкірі тулуба (бічні поверхні грудей, живіт, спина) у вигляді невеликих плям неправильної форм діаметром від 0,5 до 2 см. Плями не підвищуються над рівнем шкіри, свіжі розеоли під час діаскопії зникають і з'являються знову після припинення натискання; розеоли, які існують довго, у разі натискання не зникають, а лише блідніють або жовтіють; поверхня розеоли гладенька, епідерміс на ній незмінений, лущення не буває. може локалізуватись і на слизових .
Один із видів плямистого сифілісу - пігментний сифілід, або намисто Венери, - спостерігається здебільшого у жінок на задній і бічній поверхнях шиї, рідше - на плечах і на верхній частині тулуба. Характеризується дифузною гіперпігментацією шкіри, на темному фоні якої через 2-3 тижні утворюються світлі плями кольору нормальної шкіри. Виникає на 4-5-му місяці після зараження сифілісом, існує тривалий час – до одного-двох років, зникає безслідно.
Вузликовий (папульозний) сифілід - найпоширеніший прояв вторинного сифілісу.
За розміром елементів розрізняють лентикулярні (діаметром 0,3-0,5 см), дрібні, або міліарні (діаметром 0,1 см), монетоподібні (діаметром 1-1,5 см) вузлики (папули). Висипання круглої форми, з чіткими межами, правильними контурами, мідно-червоного кольору або з синюшним відтінком. Існують вузлики 2-3 міс і завершуються сплощенням і лущенням, яке починається з центру і поширюється на периферію, при цьому вузлики мають гладенький блискучий центр й оточені обідком з лусочок (комірець Бієта).
За локалізацією рогові вузлики (папули); себорейні вузлики (папули);мокнучі вузлики (папули).широкими кондиломами.
Гноячковий (пустульозний) сифілід характеризується відносно тяжким перебігом і трапляється, зазвичай, в ослаблених і виснажених осіб. Основним елементом висипу є вузлик (папула), в центральній частині якої відбувається гнійне розплавлення інфільтрату. Гноячковий сифілід може мати вигляд імпетиго, вугрів, ектим, рупії.
Сифілітична алопеція виявляється у вигляді дифузного і дрібновогнищевого облисіння. При дифузній алопеції облисіння починається зі скронь і поширюється по всій голові. У разі дрібновогнищевої алопеції виникають дрібні (0,5-0,7 см) круглі або овальні зони облисіння на скроневих і потиличних ділянках волосистої частини голови, рідше - на бровах, вусах і бороді.