Тема 17. Соціально-педагогічна діяльність з педагогічно занедбаними дітьми

• Педагогічна занедбаність як соціально-педагогічна проблема

• Технологія діяльності соціального педагога щодо організації роботи з педагогічно занедбаними дітьми

17.1. Педагогічна занедбаність як соціально-педагогічна проблема

Педагогічна занедбаність – це стійке відхилення від норми в поведінці, моральній свідомості, навчальній діяльності, що проявляється в нерозвинутості, неосвіченості й невихованості дитини, відставанні її розвитку від власних можливостей, обумовлене негативним впливом соціального середовища, бездоглядністю й помилками у вихованні. Тобто, ця проблема викликана педагогічними причинами й усувається за допомогою корекції педагогічними засобами.

В науково-педагогічній літературі немає однозначного визначення терміну «педагогічно занедбана дитина». Поряд з цим поняттям використовуються такі: «важковиховувана дитина» (Г.Медведев, Г.Давидов), «важкий підліток» (Є.Костяшкін, А.Нікітін) «соціально-педагогічно занедбаний підліток» (А.Бєлкін), «діти з відхиленням у моральному розвитку» (В.Обухов). Однак, можна провести й деякі відмінності між цими поняттями . Так, всі «важкі» діти, звичайно, є педагогічно занедбаними. Але не всі педагогічно занедбані діти «важкі»: деякі відносно легко піддаються перевихованню. Виходячи з цього, можна сказати, що занедбані діти – це діти, на поведінку яких своєчасно не звернули уваги, у яких не склались правильні відносини із дорослими, які не знайшли свого місця у колективі та соціально прийнятних способів самоствердження у ньому. Поєднують їх такі якості – всі вони мають відхилення у поведінці, моральних орієнтаціях і потребують індивідуального підходу з боку батьків, вчителів.

Педагогічна занедбаність є однією із поширених девіацій розвитку дітей, обумовлених психологічними й педагогічними причинами. Ознаки педагогічної занедбаності:

• відхилення від норми в поведінці й навчальній діяльності (невмілість, неуспішність), обумовлені тим, що індивідуальний досвід цих дітей неповноцінний, деформований, протирічний;

• відставання у розвитку пам’яті, мислення, уяви, емоційно-вольових, моральних якостей особистості. До цих відставань додаються деякі вікові особливості – нестійкість настрою, швидка втомлюваність, конфліктність;

• відхилення й протиріччя у відношенні педагогічно занедбаних дітей до себе й своїх можливостей, однолітків, вчителів, батьків, що значно утруднює їх навчальну діяльність і поведінку.

Для педагогічно занедбаних дітей характерні такі особливості поведінки:

- матеріальні потреби переважають над моральними, більшість матеріальних потреб має аморальний характер: для їх задоволення використовують засоби, які не відповідають нормам моралі (паління, вживання алкоголю, наркотиків, крадіжки), що призводить до деградації особистості;

- педагогічно занедбані діти прагнуть до спілкування з подібними собі, перебувають поза зв'язками з постійними учнівськими колективами;

- недостатньо розвинена потреба у пізнанні навколишнього світу, погано вчаться, не володіють методами пізнавальної діяльності;

- низький рівень естетичних потреб;

- нерозвинена, засмічена вульгаризмами, жаргонною лексикою мова;

- непослідовність, суперечливість у поглядах і переконаннях;

- відсутні чіткі уявлення про норми поведінки, обмежене почуття відповідальності за свої вчинки;

- вкрай обмежені інтелектуальні інтереси, перевага утилітарних інтересів над духовними, що позбавляє перспективи розвитку, інтелектуального та морального вдосконалення.

До об’єктивних чинників, які впливають на появу педагогічно занедбаних дітей, належать такі:

- діяльність неблагополучних і асоціальних сімей (неповна сім'я, батьки алкоголіки, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя), для яких характерні соціальна безвідповідальність за виховання дітей, психолого-педагогічна неграмотність, негативні приклади моральної поведінки, прояви насильства, жорстокості, відсутність системи вимог, сімейного затишку, любові до дітей, матеріальні нестатки;

- діяльність зовні благополучної сім'ї (є батько й мати, які працюють, освічені, інтелектуально розвинені, належний матеріальний достаток). Однак інколи в такій сім'ї мають місце негативні явища: низька психолого-педагогічна культура батьків, створення для дітей парникових умов для розвитку, матеріальне перенасичення, вседозволеність, відсутність системи вимог і контролю, прояви елементів фальшивого авторитету та ін.;

- діяльність загальноосвітніх навчально-виховних закладів, де не створені оптимальні умови для розвитку особистості. Тут можуть мати місце негативні чинники впливу на вихованців, які ускладнюють взаємини дитини з батьками, вчителями, друзями, інколи разом з іншими чинниками (негативний вплив сім'ї, засобів масової інформації, стихійної вулиці) руйнують особистість. До них відносяться: перевантаженість змістом навчального матеріалу, яким учень через обмеженість розумових можливостей не може оволодіти, що породжує негативізм, опір, «втечу» від навчальної діяльності, почуття власної неповноцінності, меншовартості порівняно з іншими учнями, відсутність належних умов для задоволення своїх інтересів (спортивна діяльність, конструювання, моделювання та ін.), прояви з боку вчителів негативного відношення до учнів з моральними вадами, недостатній рівень педагогічної культури вчителів (нетактовність, грубощі, авторитаризм тощо), ізоляція, відсторонення учнів з певними недоліками в морально-інтелектуальному розвитку від цікавих колективних справ та ін.

Суб’єктивними причинами виникнення й розвитку педагогічної занедбаності дітей є індивідуальні психофізіологічні й особистісні якості, генотип, стан здоров’я, домінуючий психоемоційний стан, внутрішня особистісна позиція, рівень активності у взаємодії з оточуючими.

Проблема педагогічної занедбаності – найбільш поширена за кількістю скарг вчителів та батьків.

Скарги вчителів та батьків:

• несформованість елементів і навичок навчальної діяльності. Причина – індивідуальні особливості інтелектуального розвитку. Наслідок – погана успішність. Локус скарг – погана успішність з усіх дисциплін, погана пам'ять, неуважність, невпевненість, мовчання на уроках, боязнь відповідати, тривожність, занижена самооцінка, пасивність, песимізм, розчарування в школі, прогули;

• несформованість мотивації учіння, спрямованість на інші нешкільні (не відповідні віку) види діяльності. Причина – інфантилізм виховання, гіперопіка, негативні чинники, що зруйнували позитивну мотивацію (міжособистісні відносини, неадекватна оцінка навчальної діяльності). Наслідок – низький рівень успішності і поведінки на фоні достатнього рівня пізнавальних можливостей. Локус скарг: тривога щодо індивідуальних особистісних якостей школяра (повільності, інертності, неорганізованості, стомлюваності, некомунікабельності, егоїстичності, агресивності, озлобленості, жорстокості тощо);

- неспроможність до регуляції уваги, навчальної діяльності. Причина – особливості сімейного виховання (авторитарне або вільне виховання як домінуюче), той же тип виховання в дитячому садку й школі. Наслідок: неорганізованість, неувага, залежність від інших, порушення спілкування, низька успішність). Локус скарг: тривога щодо власної поведінки, навчальної діяльності й спілкування із ровесниками й дорослими, замкнутість, відсутність друзів, погані відносини із вчителями й між дітьми в сім’ї, тяга до «поганих» дітей.

В.Баженов вирізняє такі групи дітей за рівнем педагогічної занедбаності:

І група – школярі, рівень педагогічної занедбаності яких незначна. Негативні якості нестійкі, зберігається інтерес до школи, відношення до навчання в основному позитивне. Дітей цієї групи вирізняє легке навіювання, нестійкість, невпевненість в собі. Їх притаманні такі якості як лінощі, невміння протистояти своїм негативним ситуативним бажанням, розсіяність, неорганізованість, безініціативність, несамостійність. Положення таких дітей в колективі може бути благополучним, вони, як правило, не потрапляють в ізоляцію.

Дітей ІІ групи характеризує низька успішність, конфліктні відносини із ровесниками, вчителями. Такі діти, як правило, із неблагополучних сімей. Їх вирізняє показна грубість. Пізнавальні інтереси розвинуті недостатньо, в початкових класах вони не освоюють навчальних дій. В основному інтереси спрямовані на позанавчальну діяльність. Такі діти вирізняються легкою навіюваністю, а відсутність моральних переконань сприяє тому, що вони легко піддаються негативному впливу. Емоційно-вольова сфера характеризується недостатністю витримки, невмінням володіти собою, спалахами емоцій, озлобленістю, заздрістю. Однак конфлікти із однолітками не носять затяжного характеру, а конфлікти із вчителями виникають через невдачі в навчальній діяльності.

Дітей III групи характеризує негативне ставлення до моральних і правових норм. Вони поводяться грубо з батьками, вчителями, однокласниками. Клімат в сім’ї негативний. Для таких дітей характерна дуже низька успішність. Ізольованість в класі вони компенсують спілкуванням із ровесниками в неформальних групах.