Компоненти професійної орієнтації:

• професійна освіта – ознайомлення різних з сучасними видами виробництва, станом ринку праці, потреб господарського комплексу в кваліфікованих кадрах, формами та умовами освоєння професій, можливостями професійно-кваліфікаційного зростання й самовдосконалення в процесі трудової діяльності. Мета професійної освіти – створення реальних уявлень про світ професій в цілому, усвідомлення змісту й якісних особливостей основних трудових завдань, функцій, моральної й матеріальної винагороди за працю в умовах різних форм власності.

Складові частини професійної освіти:

- професійна інформація – ознайомлення з сучасними видами виробництва, станом ринку праці, потреб господарського комплексу в кваліфікованих кадрах, формами та умовами освоєння професій, вимогами, що пред'являються професіями до людини, можливостями професійно-кваліфікаційного зростання й самовдосконалення в процесі трудової діяльності;

- професійна агітація – засіб педагогічного впливу на свідомість учнів та їх батьків з метою спонукання до свідомого й обгрунтованого вибору професії й підготовки до неї;

- тренінгові заняття – призначені для більш чіткого визначення професії, для розширення знань учнів про професії, інформаційної та психологічної підготовки їх до проходження співбесіди при прийомі на роботу, для усвідомлення учнями можливих перешкод на шляху до професійних досягнень, для навчання аргументованому відстоюванню свого професійного вибору перед батьками (товаришами, вчителями тощо), для активізації планування професійної й життєвої перспективи;

• професійна діагностика. Для того щоб вибрати професію, учневі необхідно зрозуміти, яка ж сфера професійної діяльності найбільш відповідає його здібностям та можливостям. Крім того, для соціального педагога, що проводить профорієнтаційну роботу, важливо визначити мотиви вибору тієї чи іншої професії учнем. За допомогою різних діагностичних методик та тестів соціальний педагог визначає інтереси й переваги учня, мотиви вибору ним тієї чи іншої професії, деякі особливості його характеру, що мають значення для вибору майбутньої професії;

професійна консультація – надання допомоги в професійному самовизначенні з метою прийняття усвідомленого рішення щодо вибору професійного шляху з урахуванням можливостей особистості та потреб суспільства. На певному етапі професійного самовизначення учням необхідно отримати від компетентної особи консультацію з питань вибору майбутньої професії. У ході профконсультації учні можуть отримати інформацію про виробничі, соціальні й матеріальні умови, в яких вони будуть перебувати у зв'язку з вибором ними відповідної професії; про освітні установи, що готують фахівців з обраної професії, про необхідний для вступу до цих закладів рівень освіти тощо. Крім цього, на консультації учням надається інформація про показання й протипоказання щодо професії, різні методики й способи профдіагностування, про необхідність співвідносити свої потенційні й наявні можливості з вимогами до визначених професій (складання психограм, професіограм тощо);

• професійний підбір – надання рекомендацій про можливі напрямки професійної діяльності, що найбільш відповідають психологічним, психофізіологічним, фізіологічним особливостям учня на основі результатів соціально-психологічної, психофізіологічної та медичної діагностики;

• професійний відбір – визначення рівня професійної придатності людини до конкретної професії (робочого місця, посади) відповідно до нормативних вимог;

• професійна, виробнича й соціальна адаптація – система заходів, що сприяють професійному становленню працівника, формування у нього відповідних соціальних і професійних якостей, установок і потреб до активної творчої праці, досягненню вищого рівня професіоналізму.

Діяльність шкільного соціального педагога спрямована на:

- профінформацію;

- профдіагностику;

- корекцію певних векторів розвитку підготовки до оволодіння майбутньою професією;

- аналіз можливих перешкод на шляху до професії та їх подолання;

- допомогу у процесі професійного самовизначення;

- допомогу в конкретному виборі майбутньої професії та плануванні життєвих та професійних перспектив.

Соціальний педагог в процесі профорієнтаційної роботи з учнями виконує такі функції:

- діагностичну – діагностика особистісних характеристик учнів, мотивів вибору ними тієї чи іншої професії;

- просвітницьку – надання учням всієї необхідної інформації про професії; про освітні установи, навчальних тієї чи іншої професії, про стан ринку праці та потреби суспільства в кадрах;

- корекційно-розвиваючу – підвищення рівня професійної орієнтації старшокласників шляхом тренінгових занять;

- консультативну – допомога у виборі професії, вибір освітнього закладу для здобуття вибраної професії, місця роботи, надання інформації про показання й протипоказання до професії, різних методик і способів їх діагностики.

Форми профорієнтаційної роботи:

• профорієнтаційний урок або його фрагменти;

• заняття шкільного факультативу, гуртка (предметного, за інтересами і т.д.);

• класна година;

• профорієнтаційна зустріч;

• профорієнтаційна екскурсія;

• вечір захисту професій;

• змагання й конкурси;

• лекторії;

• проведення професійних проб;

• сюжетно-рольові ігри;

• трудові об'єднання школярів;

• профорієнтаційне краєзнавство;

• КВК, телепередачі, шефська робота та ін.

Питаннями професійного вибору школярів займаються психологи, класні керівники. Однак саме соціальний педагог загальноосвітнього навчального закладу координує й організовує всю профорієнтаційну діяльність. Принципово важливим є питання про конструктивну взаємодію фахівців, які працюють у різних професійних напрямах в школі. Форми проведення спільної роботи:

• наради;

• семінари;

• «круглі столи»;

• ділові ігри;

• тренінги;

• конференції.