Тема 4: Напрямки соціально-педагогічної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі

• Мета, завдання та основні напрямки діяльності соціального педагога в загальноосвітньому навчальному закладі

• Формування соціальної компетентності випускника школи

• Функції соціального педагога в діяльності шкільної соціально-педагогічної служби

4.1. Мета, завдання та основні напрямки діяльності соціального педагога в загальноосвітньому навчальному закладі

Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальну середню освіту» завданнями школи є виховання громадянина України, формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду, підготовка вихованців до подальшої освіти та трудової діяльності, виховання в учнів поваги до Конституції України, прав і свобод людини й громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов’язків людини та громадянина, виховання шанобливого ставлення до родини, народних традицій і звичаїв, свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших громадян як найвищої соціальної цінності, збереження й зміцнення фізичного та психічного здоров’я учнів. Окремі завдання цієї статті реалізує у своїй діяльності соціальний педагог загальноосвітнього навчального закладу.

Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 02.08.2001 р. «Про особливості діяльності практичних психологів (соціальних педагогів) загальноосвітніх навчальних закладів» перед соціальними педагогами ставляться такі завдання:

• формування гуманних стосунків між вихованцями, учнями та педагогами;

• охорона й захист прав та інтересів дітей;

• вивчення особливостей учня, соціальної ситуації розвитку та умов його життєдіяльності;

• вияв інтересів та потреб, проблем і труднощів дітей та підлітків;

• створення атмосфери психологічного комфорту для учнів у навчальній та позанавчальній діяльності;

• організація та координація різних видів позанавчальної діяльності дітей та підлітків;

• попередження конфліктів в учнівських колективах;

• допомога старшокласникам у професійному самовизначенні;

• орієнтація учнів на здоровий спосіб життя;

• профілактика правопорушень серед неповнолітніх, робота з учнями групи ризику;

• посередницька діяльність між вихованцями та адміністрацією, педагогами школи, батьками, різними соціальними інститутами;

• взаємодія з педагогами, психологом, батьками або опікунами для надання допомоги учням;

• попередження суїцидальних спроб неповнолітніх тощо.

Виокремлюються основні напрямки соціально-педагогічної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі:

• організація соціально-виховної роботи з учнями;

• організація соціально-педагогічного середовища школи;

• участь в управлінні школою.

1. Організація соціально-виховної роботи з учнями. Організація соціально-виховної роботи з учнями полягає у виявленні й діагностуванні соціально-педагогічних проблем, поточному спостереженні за соціальним простором шкільної життєдіяльності, за взаємовідносинами між вчителями, учнями, батьками з метою аналізу та прогнозування конкретних соціально-педагогічних проблем, а також безпосередня робота з школярами, батьками, вчителями.

Соціальний педагог, надаючи соціально-педагогічну допомогу дітям, педагогічному колективу, сім’ям школярів, реалізує такі напрямки діяльності.

Аналітико-діагностична діяльність:

• вивчає, реально оцінює особливості соціального мікросередовища, рівень і спрямованість впливу середовища на особистість, соціальний статус дитини в різних сферах діяльності й спілкування, визначає та аналізує соціальні чинники, їх спрямованість і вплив на особистість;

• визначає проблемне поле дитини, її індивідуально-психологічні особливості;

• ставить соціальний діагноз, вивчає й реально оцінює особливості діяльності й навчання дитини;

• встановлює причини відхилення у поведінці школяра, причини соціального неблагополуччя сім’ї;

• сприяє виявленню обдарованих дітей;

• виявляє дітей з емоційними та інтелектуальними затримками розвитку.

Прогностична діяльність:

• на основі аналізу соціально-педагогічної ситуації програмує й прогнозує процес виховання й розвитку особистості, діяльність всіх суб'єктів соціального виховання, надає допомогу у саморозвитку й самовихованні школяра, визначає перспективи його розвитку в процесі соціалізації;

• планує власну соціально-педагогічну діяльність на основі глибокого аналізу результату попередньої діяльності;

• прогнозує цілі професійної діяльності.

Організаційно-комунікативна діяльність:

• сприяє залученню суб'єктів виховної діяльності, спільноти, населення мікрорайону в процес соціального виховання дітей, спільної праці й відпочинку, ділові та особисті контакти;

• формує демократичну систему взаємин в шкільному середовищі, а також у відносинах дітей, підлітків і дорослих;

• будує взаємини з вихованцями на основі діалогу, співробітництва.

Корекційна діяльність:

• здійснює корекцію всіх виховних впливів на вихованців як з боку сім’ї, так і соціального середовища, зокрема, й неформального;

• здійснює корекцію самооцінки школярів, за необхідності корекцію статусу дитини в колективі, групі ровесників, допомагає позбавитись шкідливих звичок, що шкодять здоров'ю.

Координаційно-організаційна діяльність:

• організовує соціально значиму діяльність школярів у відкритому мікросередовищі, впливає на організацію відпочинку;

• залучає до різноманітних видів виховної діяльності з урахуванням психолого-педагогічних вимог;

• організує колективну творчу діяльність дітей разом з дорослими;

• координує діяльність всіх суб'єктів соціального виховання;

• взаємодіє з органами соціального захисту й допомоги.

Соціально-педагогічна підтримка й допомога:

• надає кваліфіковану соціально-психолого-педагогічну допомогу дитині у саморозвитку, самопізнанні, самооцінці, самоствердженні, самоорганізації, самореабілітації, самореалізації;

• встановлює довірливі взаємини з дитиною.

Охоронно-захисна діяльність:

• використовує весь комплекс правових норм, спрямованих на захист прав та інтересів школярів;

• сприяє застосуванню засобів державного примусу й реалізації юридичної відповідальності щодо осіб, що вчиняють прямі чи опосередковані протиправні дії щодо дітей;

• взаємодіє з органами соціального захисту й допомоги.

Психотерапевтична діяльність:

• турбується про морально-емоційний комфорт дитини, її почуття, переживання;

• встановлює довірливі взаємини з дитиною, дорослими;

• здійснює вербальний і невербальний вплив на емоції й самосвідомість дитини;

• надає допомогу у вирішенні міжособистісних конфліктів, виведенні із депресивного стану;

• сприяє соціально позитивній зміні у ставлення школяра до життя, до соціального оточення, до самого себе.

Соціально-профілактична діяльність:

• організовує систему профілактичних заходів з попередження девіантної й деліквентної поведінки дітей і підлітків;

• впливає на формування морально-правової стійкості;

• організовує систему заходів соціального оздоровлення сім'ї, своєчасно надає соціально-правову та іншу допомогу сім'ям і дітям груп соціального ризику.

Реабілітаційна діяльність:

• організує систему заходів з соціально-педагогічної реабілітації й підтримки учнів, які за різних причин (хвороба, інвалідність, наркотики, сексуальна агресія, позбавлення волі, переживання стресу тощо) мають різні форми соціальної дезадаптації.

2. Організація соціально-педагогічного середовища школи. Соціально-педагогічне середовище – це складова виховного простору, в якому формуються соціальні якості особистості завдяки цілеспрямованій, науково-обґрунтованій і системній соціально-педагогічній діяльності з метою ефективного соціального становлення, активного перетворення її на суб’єкта соціального розвитку себе й соціуму. На рівні організації соціально-педагогічного середовища школи виокремлюються такі напрями діяльності:

- оптимізація учнівського самоврядування (форма самоорганізації колективу учнів, яка має сприяти становленню навчального закладу як демократичної інституції, що управляється самим колективом);

- розвиток шкільних традицій (історія, свята, гімн, герб, прапор, норми одягу, вітання);

- участь у волонтерській діяльності (соціальна, суспільно-корисна, систематична та вмотивована неприбуткова діяльність осіб, що проводиться через виконання робіт, надання послуг громадянам, організаціям і суспільству загалом);

- організація змістовного дозвілля учнів, батьків, учителів (активна творча (зокрема, суспільна) діяльність, самоосвіта, спорт, аматорські заняття, ігри, спілкування з іншими людьми);

- робота з соціальним середовищем учня – вивчення та робота з різноманітними неформальними об‘єднаннями та групами дітей і молоді в мікрорайоні навчального закладу;

- соціально-педагогічний супровід дитини в сім’ї (форма соціально-педагогічної підтримки особистості через надання різноманітних послуг);

- взаємодія з різноманітними закладами (різноманітні заклади освіти, соціальні служби, громадські організації, культурно-дозвіллєві заклади, місцеві засоби масової інформації, медичні організації тощо).

Соціальний педагог на рівні участі в управлінні школою взаємодіє із адміністрацією школи, співробітниками відділів освіти, відділу соціального захисту, центру зайнятості, правоохоронних органів, закладів додаткової освіти, відділу культури й спорту, зі спеціалістами психолого-медико-педагогічних консультацій, соціальних служб для молоді, територіального Центру медико-соціальної реабілітації інвалідів з порушеннями опорно-рухового апарату, обласного (міського/районного) Центру практичної психології та соціальної роботи, представниками благодійних, дитячих, молодіжних громадських організацій, фондів тощо.

3. На рівні участі в управлінні школою можна виокремити такі види роботи: консультування адміністрації навчального закладу, методична робота, взаємодія з різноманітними закладами.

Консультування адміністрації передбачає: проведення соціально-педагогічних досліджень у педагогічному, учнівському, батьківському колективах, результати яких мають забезпечувати прийняття адекватних управлінських рішень, участь у вирішенні конфліктів навчального закладу з учнями та батьками.

Методична робота передбачає проведення занять з учителями (навчання прийомів соціометричного контролю за міжособистісною атмосферою в класі), допомогу в діагностиці чинників ризику (відчужені, бойкотовані учні), сприяння ефективному розподілу ролей в учнівському колективі, участь у роботі педагогічних консиліумів (педрада, батьківські збори), робота з документацією (вивчення шкільної документації, підготовка профілактичних, корекційних, розвивальних програм, статистичних звітів, формування інформаційного банку даних по роботі з сім’єю, поповнення методичної скарбнички, використання апробованих тестів, анкет, опитувальників, методів соціально-педагогічної роботи з учнями, батьками, вчителями, а також розробка власного діагностичного інструментарію тощо.

Взаємодія з різноманітними закладами передбачає участь соціального педагога від навчального закладу в роботі місцевих органів влади, самоуправління з питань соціального розвитку, участь у розробці й обговоренні регіональних і місцевих соціальних програм, проектів, взаємодію з органами управління освітою, соціального захисту, охорони здоров’я, комісіями в справах дітей для вирішення соціально-педагогічних проблем, співпрацю з громадськими й іншими організаціями.