
- •Загальні основи педагогіки вищої школи
- •6. Закономірності педагогічного процесу.
- •8. Освітній світовий простір.
- •12. Принципи кмсонп.
- •13. Предмет і об’єкт дидактики вищої школи.
- •14. «Велика дидактика ” я. А. Коменського.
- •18. Види педагогічних технологій.
- •21. Принцип модульності.
- •30. Сучасні технології навчання.
- •34. Критерії вибору методів навчання у вищій школі.
- •35. Типи навчання.
- •42,43. Методика організації та проведення індивідуальних занять та консультацій.
- •45. Органи управління.
- •48,53. Виховання у вищому навчальному закладі.
- •52. Становлення та розвиток виховання.
- •52. Становлення та розвиток виховання
- •59. Проблема класифікації методів виховання та самовиховання.
- •60. Методи формування свідомості.
- •61. Форми виховання.
- •63. Діяльність куратора на першому курсі (адаптаційний період).
- •64,65. Роль і місце науково-педагогічного працівника в розвитку суспільства, його функції.
- •66. Вимоги до науково-педагогічного працівника.
- •72. Професійна усталеність викладача вищої школи.
- •73. Зміст стандартизації і гуманізації вищої професійно-педагогічної освіти на рівні навчальних планів та програм.
12. Принципи кмсонп.
Щодо принципів КМСОНП, то:
Порівняльність трудомісткості кредитів полягає в досягненні кожним студентом встановлених ECTS норм, які забезпечують академічну мобільність студентів, державне і міжнародне визнання результатів освіти на конкретних етапах виконання студентом індивідуального навчального плану.
Кредитність полягає в декомпозиції змісту освіти й навчання на відносно єдині та самостійні за навчальним навантаженням студентів частки, які забезпечують:
а) на рівні індивідуального навчального плану — набір (акумулювання) заданої трудомісткості кількості кредитів, які відповідають розрахунковій нормі виконання студентом навчального навантаження в умовах кредитно-модульної організації навчального процесу;
б) на рівні вивчення навчальної дисципліни — набір (акумуляція) заданої для даної дисципліни кількості кредитів, що включають в себе виконання необхідних видів робіт, які передбачені програмою вивчення навчальної дисципліни.
Модульність визначає підхід до організації оволодіння студентом змістовими модулями і проявляється через специфічну для модульного навчання організацію методів й прийомів навчально-виховних заходів, основним змістом яких є активна самостійно-творча пізнавальна діяльність студента.
Методичне консультування полягає у науковому та інформаційно-методичному забезпеченні діяльності учасників освітнього процесу.
Організаційна динамічність полягає в забезпеченні можливостей зміни змісту навчання з урахуванням динаміки соціального замовлення і потреб праці.
Гнучкість та партнерство полягає в побудові системи освіти так, щоб зміст і шляхи досягнення цілей освіти та професійної підготовки відповідали індивідуальним потребам і можливостям студента.
Пріоритетність змістової й організаційної самостійності та зворотного зв’язку полягає у створенні умов організації навчання, що вимірюється та оцінюється результатами самостійної пізнавальної діяльності студентів.
Науковість та прогностичність полягає у побудові (встановленні) стійких зв’язків змісту навчання з науковими дослідженнями.
Технологічність та інноваційність полягає у використанні ефективних педагогічних та інформаційних технологій, що сприяє якісній підготовці фахівців з вищою освітою та входженню в єдиний інформаційний та освітній простір.
Усвідомлення перспективи полягає в забезпеченні умов для глибокого розуміння студентом цілей освіти та професійної підготовки, а також можливості їх успішного досягнення.
Діагностичність полягає в забезпеченні можливості оцінювання рівня досягнення та ефективності, сформульованих і реалізованих в системі, цілей освіти та професійної підготовки.
Контроль успішності студента в КМСОНП здійснюється з використанням методів і засобів, що встановлюються вищим навчальним закладом. Академічні успіхи студента визначаються за допомогою системи оцінювання, що використовується у вищому навчальному закладі, реєструється прийнятим у вищому навчальному закладі чином з обов’язковим переведенням оцінок до національної шкали та шкали ECTS.
Оцінки студентам можна виставляти так:
За шкалою ECTS
За національною шкалою
За шкалою ВНЗ
А
5 (відмінно)
90-100
ВС
4 (добре)
75-89
DE
3 (задовільно)
60-74
FX
2 (незадовільно) з можливістю повторного складання
35-59
F
2 (незадовільно) з обов’язковим повторним курсом
1-34
FX означає: „незадовільно” — необхідно виконати певну додаткову роботу для успішного складання іспиту;
F означає: „незадовільно” — необхідна значна подальша робота.
Включення даних про незадовільні оцінки до залікової книжки є необов’язковим.
Державна атестація студентів проводиться відповідно до чинної нормативної бази.