Характеристика вірусу Tobamovirus

Морфологія. Ниткоподібні частинки діаметром 18 нм, длина 300–310 nm, спіральна симетрія, 2130 молекул в капсиді, в центрі канал з РНК, d = 6 nm.

Хімічні та фізико–хімічні властивості. RNA, білки.

Плавуча густина віріонів в CsCl₂ – 1,325 g/sm³ , коефіцієнт седиментації 194 S

Молекулярна маса віріона: 40 МДа, віріони є дуже стійкими

Геном. “+” ssRNA, лінійна, 5’ - cap ––– poly(A) - 3’

Mr = 2 МДа, розмір 6.3–6.6 kb. Нетрансльована ділянка містить послідовності, які можуть утворювати псевдо петлі, що містять 3’-термінальні послідовності.

Гени: як мінімум 4 білкових гена.+ геномна РНК копіюється в -, що використовується як матриця для синтезу геномних і субгеномних РНКаз.

Білки і антигени. Полімераза і її компоненти: 126-129 кДа, 183-187 кДа. Ці білки беруть участь у реплікації, були ідентифіковані в цитоплазмі та містять нуклеотидні послідовності подібні до білків реплікації а-подібних суперкапсидних РНК-вірусів.

• CP (coat protein) — 17-18 кДа

• MP (movement protein) – 28-31 кДа

Антигени: CP (coat protein). Антигенні інтервали між окремими видами виявлені як серологічні індекси, які корелюють зі ступенем відмінності послідовностей в білках капсиду.

Репродукція. Проникнення в рослинну клітину завдяки механічному пошкодженню клітинної стінки → синтез білків → синтез dsRNA → активна реплікація і трансляція → збірка віріонів → транспорт по плазмодесмам в сусідні клітини → інфікування нових рослинних клітин.

Патогенез. Локалізовані в цитоплазмі, Х-тільцях, кристалоподібніх включеннях. Імунність, зверхчутливість, толерантність, системне ураження

Епідеміологія. Симптоми: локальна реакція, некрози, затримка росту і розвитку рослини, залежать від господаря та штаму вірусу. Шляхи передачі: механічне пошкодження/контакт, на поверхні сімян

Лікування і профілактика.

1. Отримання безвірусного посадкового матеріалу

1.1. Біологічні способи

1.2. Термотерапія

1.3. Культура меристеми

1.4. Хіміотерапія

2. Боротьба з природніми джерелами вірусних інфекцій та переносниками

3. Попередження проникнення вірусу в культуру та розповсюдження в ній

3.1. Агротехнічні заходи

3.2. Системи сертифікації

3.3. Відбір стійких до вірусів рослин

3.4. Захисна інокуляція авірулентними штамами вірусів (“імунізація”)

3.5. Хімічні заходи захисту

3.5.1. Природні сполуки

Представник:

Вірус тютюнової мозаїки - Tobacco mosaic virus (TMV)

Характеристика родини Bromoviridae

Морфологія. Віріони сферичної форми. Ікосадричний капсид, діаметром 29-29.33-30 нм. Капсид складається з 32 шестикутних капсомерів. Геномні РНК упаковані в окремих вібріонах, які можуть містити субгеномні РНКази, дефектні РНК або сателітні РНК.

Фізико – хімічні та фізичні властивості. RNA, білки. Вуглеводів, ліпідів — немає. S = 98-152. Плавуча густина віріонів в CsCl₂ – 1.357-1.367 g/sm³. Термостабільний, інактивується при температурі 50-70⁰С. Нестабільний при рН 5.5-6.05 та в присутності йонів Mg. Стабільний у ефірі та фенолі.

Геном. “+” ssRNA, лінійна, 5’ - cap ––– poly(A) – 3’, фрагментована на 3 фрагмента. m = 20% маси віріона, l = 8,5-8,7 kb. G=23.1-24%, C=21-23%, U=29-30.1, A=23-26.2%. Здатні утворювати вторинні структури. Віріони локалізуються в цитоплазмі, де в основному проходить життєвий цикл вірусу

Білки і антигени. Білки складають 78.8-84% від маси віріону

Білкові гени:

• полімераза та її компоненти

• CP (coat protein)

• MP (movement protein)

Антигени: CP (coat protein), визначаються за допомогою ELISA

Проникнення в рослинну клітину завдяки механічному пошкодженню клітинної стінки або через комах-перенозчиків (попелиця)→ синтез білків → синтез dsRNA → активна реплікація і трансляція → збірка віріонов → транспорт по плазмодесмам в сусідні клітини → інфікування нових рослинних клітин.

Патогенез. Імунність, зверхчутливість, толерантність, системне ураження.

Репродукція. Симптоми: локальна реакція, некрози, затримка росту і розвитку рослини, залежать від господаря та штаму вірусу

Шляхи передачі: механічне пошкодження/контакт, на поверхні сімян, комахами.

Епідеміологія. Вірус має дуже широке коло природніх господарів (85 родів рослин) та близько 1000 експериментально заражених видів. Вражає родини : Amaranthaceae, Chenopodiaceae, Malvaceae, Polygonaceae, Liliaceae, Solanaceae та інші. Вірус передається векторами - комахами родини Amphididae, ряду Hemiptera (клопи), зокрема попелицею, але у нестійкій формі (нециркулятивний вірус). Також передається від рослини до рослини при механічній інокуляції та, рідко, через пилок та насіння.

Профілактика і лікування.

1. Отримання безвірусного посадкового матеріалу

1.1. Біологічні способи

1.2. Термотерапія

1.3. Культура меристеми

1.4. Хіміотерапія

2. Боротьба з природніми джерелами вірусних інфекцій та переносниками

3. Попередження проникнення вірусу в культуру та розповсюдження в ній

3.1. Агротехнічні заходи

3.2. Системи сертифікації

3.3. Відбір стійких до вірусів рослин

3.4. Захисна інокуляція авірулентними штамами вірусів (“імунізація”)

3.5. Хімічні заходи захисту

3.5.1. Природні сполуки

3.5.2. Синтетичні інсектициди, нематоциди та фунгіциди

Представники:

Вірус огіркової мозаїки - Cucumber mosaic virus (CMV)