- •Тема 04. Грунтотворчий процес
- •1. Особливості впливу клімату на процес грунтотворення
- •2. Рельєф як фактор ґрунтотворення
- •3. Грунтотворчі породи і вік країни, їх вплив на грунтотворення
- •4. Господарська діяльність людини і грунтотворчий процес
- •Тема 07. Вбірна здатність ґрунту.
- •1. Поняття про ємність вбирання. Насичені та ненасичені основами грунти.
- •2. Вплив властивостей поглинених катіонів на властивості грунтів.
- •Тема 07. Вбірна здатність грунту.
- •1. Кислотність грунтів, її види. Вапнування грунту.
- •2. Лужність грунтів та її види. Гіпсування грунту.
- •3. Буферна здатність грунтів.
- •Тема 08. Фізичні властивості ґрунтів. Вода і водні властивості. План:
- •1. Значення води в грунті.
- •2. Форми ґрунтової вологи і їх доступність для рослин.
- •3. Поняття про водний баланс грунту.
- •Мал. 17 Загальна схема водного балансу
- •4. Основні типи водного режиму і їх характеристика.
- •Мал. 18 Схема мерзлотного типу водного режиму
- •Мал. 19 Схема (а) і водний баланс (б) при промивному типі водного режиму.
- •Мал. 21 Схема (а) і водний баланс (б) при непромивному типі водного режиму.
- •Мал. 22 Схема (а) і водний баланс (б) при випітному типі водного режиму.
- •5. Вплив деревних насаджень на водний режим місцевості.
- •Тема 08. Фізичні властивості грунтів. Ґрунтовий розчин. План:
- •1. Елементи живлення необхідні для росту рослин.
- •Запаси поживних речовин і їх доступність для рослин
- •2. Поняття про ґрунтовий розчин та методи його вивчення.
- •3. Значення ґрунтового розчину в родючості грунтів та в живленні рослин.
- •Тема 08. Фізичні властивості грунтів. Ґрунтове повітря
- •1. Значення ґрунтового повітря і його склад.
- •2. Повітряні властивості грунтів та їх характеристика.
- •3. Заходи по регулюванню повітряного режиму грунту.
- •Тема 08. Фізичні властивості грунтів. Ґрунтове тепло.
- •1. Джерела тепла в грунті та його значення.
- •2. Теплові властивості грунту та їх характеристика.
- •3. Тепловий режим і способи його регулювання.
- •Тема 09. Родючість ґрунту.
- •1. Поняття про родючість грунту.
- •2. Види ґрунтової родючості, їх характеристика.
- •3. Оцінка якості грунтів за їх властивостями і родючістю (бонітування).
- •Оціночна шкала (скорочена) для визначення балу бонітету грунтів
- •Тема 10. Будова і морфологічні ознаки ґрунтів.
- •1. Загальні поняття про морфологічні ознаки ґрунтів.
- •2. Порядок опису ґрунтового профілю.
- •3. Характеристика і особливості визначення основних морфологічних ознак.
- •Тема 20. Добрива
- •Органічні добрива, їх види і характеристика.
- •2. Особливості зберігання добрив.
- •3. Внесення добрив.
Тема 08. Фізичні властивості грунтів. Ґрунтовий розчин. План:
Елементи живлення необхідні для росту рослин.
Поняття про ґрунтовий розчин та методи його вивчення.
Значення ґрунтового розчину в родючості грунтів та в живленні рослин.
ЛІТЕРАТУРА: В.Д. Зеліков. Ґрунтознавство. Ст.. 128-130.
М.М. Шкварук.. М.І. Делеменчук. Ґрунтознавство. Ст..170-176.
І.І. Назаренко та інші. Ґрунтознавство. Ст.. 118-121.
1. Елементи живлення необхідні для росту рослин.
Однією з основних умов родючості грунту є вміст у ньому поживних речовин, необхідних для росту і розвитку рослин, а також для мікробіологічної діяльності. Вміст доступних для рослин поживних речовин визначає режим живлення грунту, бо здатність грунту забезпечити рослини елементами живлення залежить не тільки від загального (валового) їх вмісту, а й від вмісту елементів живлення в доступній для рослин формі. Нормальний ріст рослин зумовлений наявністю достатньої кількості в доступній для рослин формі зольних елементів і азоту.
Залежно від кількості хімічних елементів, які рослина використовує для забезпечення нормального росту і розвитку, їх поділяють на макро-, мікро- та ультрамікроелементи.
МАКРОЕЛЕМЕНТИ – це ті хімічні елементи, які поглинаються рослинами у великих кількостях. Вміст макроелементів становить від десятих до сотих долей процента від сирої маси рослин. При відсутності, або незначній кількості хоча б одного із них рослина гине, або розвивається дуже погано. До цієї групи відносяться: О; Н; С; N; Са; S; Р; К; Мg; Sі; Fе; Nа; Сl; АI. Перші 4 хімічні елементи називають органогенами, так як до зольних елементів вони не не відносяться, а складають основу органічної частини рослин.
МІКРОЕЛЕМЕНТИ – це хімічні елементи, що використовуються рослинами у порівняно невеликих кількостях. Вміст мікроелементів коливається від тисячних до стотисячних долей процента від сирої маси рослин. При недостатній кількості цих хімічних елементів можуть порушуватись процеси обміну, синтезу та інші так як більшість цих хімічних елементів виконують роль каталізаторів даних процесів, входять до складу ферментів. До цієї групи елементів відносяться Zn (цинк); Вr; Мn; Сu; Мо; І (йод); В; F; Рl; Ті; Сr; Nі; Со; Ва та інші.
УЛЬТРАМІКРОЕЛЕМЕНТИ – це хімічні елементи, які використовуються рослинами у надзвичайно малих кількостях. Їх вміст визначається мільйонними долями процента і менше від сирої маси рослин. До цієї групи рослин відносяться: Rв (рубідій); Rа (радій); Cs (цезій); Sе (селен); Нg (ртуть); Сd (кадмій); Аg (срібло); Аu (золото). На даний час вплив цих елементів на рослини повністю не вивчено. Передбачається, що значна їх кількість входить до складу різноманітних ферментів і вітамінів.
Запаси поживних речовин і їх доступність для рослин
Елементи
живлення, що містяться в грунтах,
знаходяться у вигляді різних мінеральних
і органічних сполук, і запаси їх в
основному значно перевищують щорічну
потребу рослин. Але більша частина їх
знаходиться в формі не доступній для
рослин: азот в складі органічної
речовини; фосфор у формі фосфатів; Fe;
Аl;
Cа; К, в поглиненому стані (тобто у
грунтовому вбірному комплексі); Са Мg
у формі карбонатів, тобто в нерозчинній
у воді формі. Процес засвоєння рослинами
елементів живлення відбувається завдяки
обмінному вбиранню (фізико–хімічній
чи обмінній вбірній здатності). Іонами,
що здатні до обміну, частіше всього є
іони Н+
і
,
які утворюються внаслідок виділення
СО2
кореневими системами. Обмінне вбирання
іонів можливе також за рахунок виділення
катіонів Са2+
і аніонів органічних кислот. Найбільш
доступними для рослин є сполуки у
водорозчинній,
рухомій
та
мінеральній
формах. Наприклад, азот для рослин
найбільш доступний є у формі нітратних
та аміачних мінеральних сполук.
ШКІДЛИВІ ДЛЯ РОСЛИН РЕЧОВИНИ.
Шкідливі для рослин речовини утворюються внаслідок високих концентрацій окремих іонів (Н+; Аl3+), які зумовлюють кислу реакцію грунтів, а також при взаємодії солей у водних розчинах з утворенням отруйних солей ( Nа2 СО3 (сода); NаСl (кухонна сіль)), що зумовлюють підвищення лужності цих розчинів і порушують водний режим і режим живлення грунтів. Шкідливі для рослин також і недоокислені сполуки – метан, сірководень, закисні форми заліза і марганцю, що утворюються в перезволожених грунтах.
Для нейтралізації шкідливих сполук використовують вапнування кислих і гіпсування лужних грунтів, зрошення для промивання солей і осушення для покращення аерації грунту.
