5. Надання першої допомоги при переломах, вивихах та розтягненнях зв'язок

Перша допомога при розтягненнях і розривах зв'язок. Ознаками травми є різкий біль (у перший момент), припухлість, синяк і біль у суглобі під час рухів. На місце пошкодженої зв'язки спочатку прикладають холодний компрес, після цього - тісну фіксувальну пов'язку, бажано еластичний бинт. Якщо розтягнені зв'язки гомілковостопного або колінного суглобів (найчастіше трапляється в туристів під час вивиху ноги), рекомендується накладення шини і внутрішнє вживання анальгіну або амідопірину.

Перша допомога при вивихах. Передбачає накладання шини і застосування знеболювальних засобів. Самостійне вправляння суглобів не рекомендоване, оскільки вивихи (особливо гомілковостопного, колінного, проме-незап'ясткового і ліктьового суглобів) часто супроводжуються переломами відростків кісток. Обов'язково слід транспортувати постраждалого до медпункту.

Перша допомога при переломах. Вона полягає у накладанні шини з підручного матеріалу з метою зафіксувати місце перелому, а також навколо суглобів, розташованих вище і нижче нього. Внутрішньо потерпілому дають амідопірин або анальгін і транспортують до медпункту.

Під час перебування у безлісій місцевості іноді може статись, що для накладання шини немає необхідного природного матеріалу. У такому разі Травмовану руку рекомендовано прибинтувати до тулуба, а ногу - до здорової ноги.

Відкритий перелом передбачає (крім накладання шини) оброблення шкіри навколо рани настойкою йоду, використання стерильної пов'язки і по можливості введення протиправцевої сироватки. Якщо турист у тяжкому стані, слід застосувати протишокові засоби (кордіамін - 2 мл; камфора - 2-4 мл; анальгін - 1 -2 мл; кофеїн - 1 мл; атропін - 0,5 мл). Найбільш небезпечними є ушкодження в ділянках хребта, черепа і таза, що вимагають миттєвого втручання лікаря і транспортування постраждалого до медичного закладу лише у повному спокої (на спеціальних ношах, дерев'яному щиті тощо).

6. Роль гіпофіза та щитовидної золози у зростанні та розвитку організму

Гіпофіз — залоза внутрішньої секреції, розташована при основі головного мозку. Маса залози — 0,5 г. Складається з трьох часток: передньої, середньої та задньої, кожна з яких виробляє власні гормони.

Передня частка гіпофіза здатна посилювати або послаблювати синтез гормонів, які діють на інші залози. Ця частка гіпофіза виробляє гормони, які мобілізують захисні сили організму, стимулюють функцію статевих залоз, регулюють ріст людини (гормон росту) та інші.

Середня частка гіпофіза виробляє один-єдиний гормон — меланостимулюючий, який сприяє синтезу меланіну і зумовлює забарвлення шкіри. У разі недостатньої кількості меланостимулюючого гормону виникає захворювання — вітиліго (лат. vitiligo — недолік).

Задня частка гіпофіза, або нейрогіпофіз, виконує функцію «депо» гормонів, які синтезуються в гіпоталамусі: вазопресин, або антидіуретичний гормон, і окситоцин. Вазопресин підвищує кров'яний тиск, зменшує діурез (виведення сечі), звідси й друга його назва антидіуретичний. Окситоцин вибірково діє на непосмуговані м'язи матки, а також стимулює лактацію — вироблення молока молочними залозами.

У разі порушення функції гіпофіза розвиваються різноманітні захворювання. Наприклад, за надлишку гормону росту в молодому віці розвивається гігантизм, людина стає велетнем, а за його нестачі — карликовість, людина стає ліліпутом. У дорослому віці надмірне виділення гормону росту спричинює непомірне розростання окремих частин тіла (ніс, вуха, кінцівки) — акромегалію.

Функція гіпофіза така: контролює вироблення гормону щитоподібною залозою; стимулює функцію надниркових залоз; контролює функцію чоловічих і жіночих статевих залоз, а саме виділення статевих гормонів; плаценти як тимчасової залози; початок пологів, а також ріст тіла і водний баланс.

Щитоподібна залоза прикріплюється до трахеї і гортані щільною волокнистою тканиною і прилягає до щитоподібного хряща (звідси її назва). Вона непарна та є найбільшою з ендокринних залоз (маса її близько 30-60 г).

Щитоподібна залоза виробляє йодовмісні гормони тироксин і трийодтиронін та гормон кальцитонін. Тироксин і трийодтиронін стимулюють розвиток органів і тканин, особливо кісткової та нервової, крім того, вони прискорюють обмін речовин, а отже, й виділення енергії. Кальцитонін регулює вміст кальцію в крові і сприяє його збереженню в кістках. Порушення функції щитоподібної залози призводить до захворювань: кретинізму, мікседеми базедової хвороби тощо.

За нестачі утворення гормонів щитоподібної залози, що регулюють обмін речовин, у новонароджених може розвинутися кретинізм (відставання у розумовому розвитку), а в дорослих людей — мікседема (від грец. мікса — слиз і одема — пухлина, набряк). Вона супроводжується набряком шкіри і підшкірної клітковини, випаданням волосся, в'ялістю, сонливістю.

За гіперфункції щитоподібної залози — надлишкового потрапляння в кров тироксину — розвивається базедова хвороба. Уперше її описав у 1840 р. німецький лікар Карл Базедов. При цьому підвищується інтенсивність обміну речовин, зростає збудливість нервової системи, спостерігається тремтіння кінцівок, схуднення.

До складу гормонів (тироксин, трийодтиронін) щитоподібної залози входить йод. За нестачі йоду у воді та їжі кількість гормонів щитоподібної залози в крові знижується. Для підтримання необхідної кількості гормонів залози в крові посилюється секреція одного з гормонів гіпофіза, що зумовлює збільшення клітин щитоподібної залози і відповідно — її розмірів. Цю хворобу називають ендемічним зобом. Щоб запобігти цьому захворюванню, вживають профілактичних заходів, основним з яких є йодування кухонної солі. Йод входить до складу окремих продуктів харчування, як-от: бура водорість ламінарія (морська капуста), морська риба волоські горіхи, хурма тощо.

Від гормонів щитоподібної залози залежні; правильний ріст і розвиток тканин, зокрема кісткової, обмін речовин, функціонування нервової системи.