16. Визначення розрахункових витрат і вільного напору води

Розрахункові витрати. Споруди водопроводу повинні мати пропускну спроможність, достатню для всього розрахованого терміну її дії. За розрахункову витрату приймають витрати, які бувають в години максимального добового водо розбору з найбільшим водоспоживанням.

Розрахункові добові (середні за рік) витрати води м³/доб на господарсько-побутові потреби в населеному пункті визначаються за формулою:

Q_{сер.доб}=q_ж·N/1000 (2.3)

де: q_ж – норма водоспоживання (таблиця 2.1);

N – розрахункове число жителів.

Розрахункові витрати води за добу найбільшого і найменшого водоспоживання в м³/доб визначають за формулами:

Q_{max доб}=K_{max доб}·Q_{сер.доб} (2.4)

Q_{min доб}=K_{min доб}·Q_{сер.доб} (2.5)

де: K_{max доб} і K_{min доб} – максимальний і мінімальний коефіцієнти добової нерівномірності споживання, які залежать від режиму роботи підприємства, ступеню благоустрою будівель, режиму водоспоживання по сезонам року і дням неділі; K_{max доб}=1.1…1.3; K_{min доб}=0,7…0,9.

Розрахункові погодинні витрати води м³/доб визначаються за формулами:

q_{max год}=K_{max год} · Q_{max доб}/24 (2.6)

q_{min год}=K_{min год} · Q_{min доб}/24 (2.7)

де: K_{max год} і K_{min год} – максимальний і мінімальний коефіцієнт годинної нерівномірності споживання води, які визначаються за формулами:

K_{max год}=α_max · β_max (2.8)

K_{min год}=α_min · β_min (2.9)

де: α – коефіцієнт, який залежить від ступеню благоустрою будівель і режиму роботи підприємства: α_max=1,2…1,4, α_min=0,4…0,6; β – коефіцієнт, який залежить від числа жителів в населеному пункті: β_max=1…4,5; β_min=0,01…1.

Розрахункові витрати води на промислові цілі визначають за даними технологічних служб.

Вільний напір. Напір в зовнішньому трубопроводі водопровідної системи повинен забезпечувати подачу води з деяким запасом. В саму високу і найбільш віддалену від зовнішнього водопроводу точку у середині будівлі рис. 2.5. Цей напір називається вільним H_необх, або необхідним:

H_необх.=H_г+h_{втр.нап.}+h_зал (2.10)

де: H_г – геометрична висота подачі води від поверхності землі до самої високої водозаборнї точки, м; h_{втр.нап} – втрати напору внутрішнього водопроводу, вводі в водомірному вузлі, м; h_зал. – залишковий напір, м.

Рис 2.5. Схема подачі води із зовнішнього водопроводу в будівлю

Геометричну висоту подачі води м, визначають по формулі:

H_г.=h_пл+(n-1)h_пов.+h_пр (2.11)

де: h_пл – планувальна висота, – висота перевищення підлоги першого поверху над поверхнею землі м; n – кількість поверхів в будівлі; h_пов – висота поверху будівлі, м; h_пр – висота розміщування водопровідних приладів над підлогою останнього поверху, м.

Необхідний напір в зовнішньому водопроводі населених пунктів для попередніх розрахунків при одноповерховій забудові приймають рівним 10 м, а при більшій поверховості забудови прибавляють 4 м на кожний додаткових поверх. Необхідний напір в зовнішньому водопроводі для промислового водопостачання назначають у відповідності до технології виробництва.