12.Державні доходи.

Державні доходи —це сукупність економічних відносин, які виникають між державою, а також фізичними та юридичними особами з приводу наповнення бюджетів різних рівнів з метою забезпечення економічного та соціального зростання. Об'єктом даних відносин є валовий внутрішній продукт (державні доходи охоплюють перш за все розподіл і перерозподіл чистого доходу суспільства), різниця між вартістю і собівартістю сукупного суспільного продукту.

Державні доходи формуються головним чином за рахунок коштів, які направлені на нагромадження (капітальне будівництво та реконструкцію основних фондів, збільшення оборотних засобів, приріст резервів страхових запасів). Важливим фактором, який впливає на державні доходи, є індивідуальні доходи громадян і виплати із суспільних фондів споживання.

Державні доходи класифікуються за такими ознаками:

1. За джерелами утворення:

1) доходи, отримані від розподілу новоствореної вартості, тобто національного доходу;

2) доходи, що включаються до складу фонду відшкодування (фонду амортизаційних відрахувань);

3) доходи від реалізації національного багатства.

Основне джерело — національний державний доход. Певна його частина чи по праву власника, чи в порядку перерозподілу надходить в розпорядження держави. Конкретними джерелами таких доходів є:

• чистий доход суспільства (податок, прибуток державних підприємств, відрахування на соціальне страхування);

• прибуток підприємств і організацій різних форм власності (податок);

• заробітна плата та інші доходи населення (податок з населення).

2. За надходженнями від форм власності державні доходи поділяються на:

• власні доходи держави (доходи від державної власності);

• доходи, які одержують від інших форм власності при перерозподілі;

3. За умовами формування серед державних доходів виділяють:

• безповоротні; • поворотні.

Безповоротні — основа державних доходів — це власні доходи держави і доходи, які надходять від інших суб'єктів розподільних відносин.

Поворотні — це державні позики, які обов'язково потрібно повертати в певні строки, за користування якими потрібно платити.

4. За рівнем централізації державні доходи діляться на доходи:

• які використовуються за місцем їх утворення;

• які концентруються в Державному бюджеті та інших цільових фондах грошових коштів держави.

Перші називають децентралізованими, другі – централізованими. Така система має на меті грамотно поєднувати інтереси підприємств з інтересами суспільства.

5. За методом мобілізації державні доходи поділяються на:

Податкові надходження — передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Неподатковими надходженнями є: доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження. Доходи від операцій з капіталом становлять незначну частку доходів державного бюджету (приблизно 1 %) і включають: надходження від продажу землі та нематеріальних активів, надходження коштів від реалізації безгосподарного майна, скарбів, надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву; інші надходження, визначені законодавством. Міжбюджетні трансферти — кошти, одержані від .інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

6. За правовим принципом державні доходи поділяються на:

• приватноправові; • публічноправові.