1 . Виникнення та етапи розвитку економічної теорії

Термін «економія» виник в епоху античного рабства. Він означав певну систему правил, законів управління домашнім господарством, землеробством. Економічна теорія як самостійна наука виникла в XVII ст. — у період становлення капіталістичного способу виробництва та формування національного ринку. В окрему галузь економічна наука виділилась у XVII—XVTQ ст. У 1615 р. французький економіст А. Монкретьєн опублікував працю "Трактат політичної економії". З цього часу економічна наука розвивалась під назвою "політична економія".

2. Еволюція поглядів на предмет економічної теорії

Перші уявлення про економічну теорію полягали в тому, що вона вивчає створення і використання матеріальних благ, тобто є наука про багатство. Джерела такого бачення чітко простежуються у Анна Р.Ж.Тюрго, Адама Сміта і Альфреда Маршалла. Предметом економічної теорії є відносини, які виникають між людьми в процесі виробництва з приводу ресурсів з метою задоволення потреб як окремого індивіда так і суспільства в цілому. Економічна теорія як універсальна наука виконує ряд функцій:

теоретико-пізнавальну (виявлення і пізнання економічних законів, категорій та тенденцій економічного прогресу);

практичну (розробка принципів і методів раціонального господарювання); методологічну (виступає теоретичною основою для системи конкретно-економічних наук);

виховну (формування сучасного економічного мислення та раціональної економічної поведінки);

прогностичну (обґрунтування планів і прогнозування перспектив економічного розвитку).

3. Методи дослідження соціально-економічних явищ

Для пізнання соціально-економічних процесів використовують загальнонаукові та спеціальні для економічної теорії методи.

Фундаментальним принципом пізнання соціально-економічних явищ і процесів є пояснення їх через внутрішні суперечності. Політекономічний аспект відкриває в пізнаваній суперечності такі її властивості, як тотожність, відмінність, власне суперечність і конфлікт.

Серед загальнонаукових методів пізнання соціально-економічних процесів чільне місце належить структурно-функціональному методу, що передбачає розгляд будь-якого економічного явища як системного з обов'язковим аналізом функцій взаємодіючих "елементів. Так, за цим методом можна визначити склад сучасних продуктивних сил України або інших країн, простежити зміни, які в них відбуваються, визначити місце і роль кожного елемента цих продуктивних сил. Останні є системним об'єктом зі зв'язками відповідних рівнів:

а) координаційними, що визначають узгодженість взаємодіючих структурних елементів системи і місце елемента в рамках системи;

б) субординаційними, які вказують на супідрядний зв'язок елементів у системному об'єкті;

в) генетичними, які показують зв'язок елемента з історією розвитку системи.

4. Системи економічних категорій. Характер дії та класифікація економічних законів

Економічні категорії – це найбільш загальні, логічні поняття, теоретичне вираження економічних явищ і процесів, які реально існують. Економічні категорії мають:

1. об’єктивний характер, оскільки в дійсності існують ті виробничі відносини, виразом яких вони є;

2. історичний характер – поява певних виробничих відносин означає і появу нових економічних категорій.

Приклади економічних категорій, які відображають певну сторону економічних відносин: гроші, ціна, капітал, прибуток, заробітна плата.

Пізнання економічних явищ за допомогою економічних категорій дозволяє перейти до глибшого вивчення їх суті – визначення об’єктивних, стійких, причинно-наслідкових зв’язків у виробничих відносинах (економічні закони). Економічні закони мають об’єктивний характер, тобто діють незалежно від свідомості й волі людей, проявляються через господарську діяльність людей (людина певною мірою може впливати на їх дію).

Використовуючи формаційний підхід, виділяють:

1. загальні економічні закони – вони діють у всіх без винятку способах виробництва (з-н економії часу, відповідності виробничих відносин характеру й рівню розвитку продуктивних сил, зростаючих потреб);

2. специфічні економічні закони – діють лише в межах одного способу виробництва та виражають сутність історично визначених виробничих відносин, які виникають на основі тих чи інших форм власності на засоби виробництва (закон додаткової вартості);

3. особливі економічні закони – вони діють за певних умов і можуть охоплювати кілька формацій (з-н вартості, попиту, пропозиції, грошового обігу).

Використовуючи цивілізаційний підхід (він передбачає розгляд світової історії як єдиного планетарного цілого з поступовою зміною цивілізації, не враховує класові умовності, проголошує пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Національними), виділяють:

1. загальні економічні закони, що діють на всіх етапах розвитку суспільства;

2. особливі економічні закони, які діють за певних умов.