Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Зародження і розвиток політичної економії.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
517.15 Кб
Скачать
  1. Сутність рентних відносин в аграрному секторі.

Аналізуючи економічну історію світу, можна побачити, що за всіх часів, поки існує земельна власність, існує і специфічна форма плати за користування землею - орендна плата. Колись на побутовому рівні її називали земельною рентою. Під цією назвою даний економічний феномен і ввійшов у наукову теорію. Вважали, що рента, що вони називали чистим продуктом, є даром природи, що земля дарує її власникові додатковий продукт. Вперше економічну природу ренти показав Д. Рикардо. Він звернув увагу на те, що ціна на зерно на ринку не залежить від витрат виробництва: чи було те зерно зроблене на родючих землях, де витрати були мінімальні, або його зробили в менш сприятливих умовах, що зажадали великих витрат, - ціна зерна єдина. Д. Рикардо писав: " Не тому хліб дорогий, що платиться рента, а рента платиться тому, що хліб дорогий. Ціна хліба анітрошки не понизилась б, якби навіть землевласники відмовилися від своєї ренти". А це значить, що зерно виробник, що хазяює на кращих землях, одержує додатковий доход у порівнянні з зерно виробником, що хазяює на гірших землях. От цей додатковий доход, Д. Рикардо і назвав земельною рентою. При цьому гірші землі, на яких, при даній ціні на зерно ще має сенс його обробляти, називаються граничними землями. Цілком, очевидна відносність поняття граничних земель. По-перше, ті ділянки, що преділові з погляду попиту на зерно, можуть виявитися далеко не граничними, скажемо, для розвитку пасовищного скотарства. По-друге, унаслідок рухливості попиту на сільськогосподарську продукцію граничні землі можуть переміщатися з ділянок з більш високою родючістю на ділянки з меншою родючістю при розширенні попиту і, навпаки - при його скороченні. Однак на кожний момент часу існують граничні землі, на яких витрати виробництва якої-небудь сільськогосподарської продукції покриваються ціною. Зрозуміло, з падінням попиту на сільськогосподарську продукцію в цілому саме ці землі в першу чергу виводяться із сільськогосподарського обороту. Таким чином, земельна рента являє собою різницю між доходом від продажу сільськогосподарської продукції з земель, що не є граничними, і доходом із граничних земель. Однак те ж Д. Рикардо звернув увагу і на іншу обставину: рента платиться за користування землею тільки тому, що кількість землі не безмежна, а якість її не однакова. Дійсно, у період освоєння нових земель, коли родюча земля в надлишку щодо продовольчих нестатків населення або щодо землі, яку можна обробити тим капіталом, що є в населення, земельної ренти не існує. Адже ніхто ж не стане платити за користування землею, коли є маса ще не зверненої у власність землі, яку тому може розташовувати усякий, хто захоче обробляти її. Отже, земельна рента виникає завдяки, по-перше, неоднорідності землі і, по-друге, її обмеженості. З розвитком ринкових відносин все більше уваги приділяється новим формам підприємництва. На території країн колишнього СРСР, в тому числі і в Україні, починають поширюватись рентні відносини. Спробуємо детально їх розглянути. Політ економічний словник дає наступне визначення поняття “рента”: “Це доход, який регулярно отримується з капітала, землі, майна і який не пов’язаний з підприємницькою діяльністю. Також рентою називають доход, який отримується власниками облігацій державних займів”. Найбільшого розповсюдження рента набула в сільському господарстві - в розвинутих капіталістичних країнах вона є однією з пануючих форм господарювання в аграрному секторі. Втім, досить широкого розвитку, рентні відносини набули в гірничо-добувній промисловості, в комунальному господарстві (в останньому - як рента за будівельні ділянки) і, як вже було вказано, у такому виді кредитних відносин, коли держава є позичальником коштів у підприємств, організацій та фізичних осіб. Одразу потрібно сказати, що в капіталістичних державах ренту з землі, будівельних ділянок та земельних ділянок, що містять в собі корисні копалини, може отримувати держава, якщо вона є власником цих земель, юридичні та фізичні особи. В гірничо-добувній промисловості виникнення ренти зумовлене тим, що на різних підприємствах високий вплив на продуктивність праці мають неоднакові природні умови виробництва. Наприклад, вугільні шахти, залізні рудники, нафтові промисли відрізняються один від одного по багатству відповідних корисних копалин (вугілля, залізної руди, нафти), по глубині залягання даних копалин тощо. Тому витрати виробництва кожної тони вугілля, руди, нафти на різних підприємствах доволі різні навіть при однаковому технічному обладнанні. Не є однаковою на різних підприємствах і продуктивність праці. Але кількість земель, що містять в собі корисні копалини, обмежена. Обмеженість земель, що використовуються в добувній промисловості, призводить до виникнення монополії господарства на землі, тобто земля, що містить в собі певні корисні копалини, монополізована як об`єкт господарювання орендарями. Мається на увазі те, що на кожній окремо взятій ділянці монопольно володарює лише один окремий орендар, який, зрозуміло, не дає можливості господарювати іншим на цій самій ділянці (приложити свої капітали до цієї ділянки). Суспільна ціна виробництва продукції в умовах монополії господарства буде визначатися витратами виробництва на гірших землях (при середньому рівні технічної оснащеності, що відповідає загальному рівню розвитку техніки та спеціалізованих технологій). Звідси випливає, що у тих підприємств, що працюють на кращих по природних багатствах землях, індивідуальна ціна виробництва буде нижчою у тій чи іншій мірі (залежно від багатства наявних на даній ділянці корисних копалин) за ціну суспільну. Різниця між такими цінами буде становити додатковий прибуток, який у якості диференціальної ренти привласнюється власниками землі. Разом із зростанням обсягів виробництва, збільшенням населення планети, ростом загального рівня цивілізації збільшуються й потреби у корисних копалин - нафті, вугіллі, залізній руді. Зрозуміло, що за таких умов необхідне використання не тільки найкращих, найбагатших ділянок, а й найгірших. Також зрозуміло, що орендодавець не буде безоплатно давати в користування навіть найгірші ділянки, тому що і вони містять в собі певний ймовірний прибуток. Отож, орендар сплачує ренту за найкращі та найгірші ділянки. Потрібно згадати про існування в капіталістичному світі норм середнього прибутку - орендар може платити за гірші ділянки тільки за тієї умови, що ціна всієї його продукції перевищить норму середнього прибутку. Тобто орендар повинен отримати надприбуток, який у вигляді абсолютної ренти передається орендодавцю. Суспільна ціна виробництва продукції добувної промисловості визначається вартістю продукції, виробленої на найгіршому родовищі нафти, руди, вугілля тощо. А так як орендар для отримання середнього прибутку з найгірших родовищ ціну на свою продукцію визначає більшою, ніж ціна їх виробництва, зрозуміло, що різниця між ціною виробництва та ціною орендаря на продукцію вийде в суспільну ціну виробництва; з цього випливає, що в результаті монополії власності на землю все суспільство має платити своєрідний податок землевласникам. Отож, абсолютна рента виникає через механізм підвищення цін на продукцію добувної промисловості вище суспільної ціни виробництва. Абсолютна рента є частиною вартості, створеної в добувній промисловості. Джерелом вартості є праця (сільське господарство, будівництво, добувна промисловість є своєрідними галузями народного господарства, так як в них рівень працемісткості перевищує середню норму в народному господарстві в цілому, а також надлишок додаткової вартості над середнім прибутком. Цей надлишок утворюється через менш низьку, ніж, наприклад, в обробній промисловості, органічну будову капіталу. Специфічною умовою створення такої будови капіталу є відсутність витрат на сировину в добувній промисловості. Необхідною умовою виникнення абсолютної ренти є монополія власності на землю, на ділянки для будівництва, на площі, що містять корисні копалини. Виділяється також монопольна рента - це одна з форм ренти, яка утворюється при продажу продукції за ціною, що перевищує її вартість внаслідок виробництва такої продукції у надзвичайно вигідних умовах. Монопольна рента є додатковим прибутком, який отримується в результаті перевищення ціни товару над його вартістю та ціною виробництва. В добувній промисловості монопольна рента утворюється при видобуванні і продажу рідких металів, мінералів та руд, попит на які настільки великий, що ринкові ціни таких товарів перевищують їх вартість упродовж певного часу. В таких випадках орендарі виплачують надзвичайно високу ренту, в основі якої лежить монопольна рента. Монопольна рента у вигляді додаткового доходу звичайно привласнюється власниками земельних ділянок. В Україні оренда, як форма нетрадиційного господарювання, виникає наприкінці 80-х - на початку 90-х рр., коли селяни частину землі і засобів виробництва почали брати у тимчасове самостійне користування. Проте правову підставу оренда отримала лише з прийняттям Верховною Радою в 1992р. Закону “Про селянське (фермерське) господарство”, в якому гарантується право громадян на створення фермерських господарств, а також на орендування землі. У найзагальнішому плані під орендою землі розуміється передача права користування й розпорядження власністю (у нашому випадку землею) однією юридичною особою - власником інший - користувачу на принципах повернення й платності та умовах, передбачених договором. Характерними рисами орендних відносин є: По-перше, наявність двох об`єктів цих відносин - власника й користувача. По-друге, орендні відносини за своєю природою вторинні, похідні. Вони передбачають лише право користування, розпорядження власністю. Сама ж власність залишається за первинним власником. Тому орендні відносини будуються саме на принципі повернення. По-третє, власник передає орендарю право продуктивно використовувати землю. Це означає, що він передає йому потенційну можливість отримати від цього певний дохід. Цілком природно, що за це потрібно платити. Тому обов’язковою умовою орендних відносин є платність, яка виступає в формі орендної плати. По-четверте, орендні відносини завжди мають договірний характер. Орендна плата - це заздалегідь визначена певна величина доходу орендаря, яка встановлюється у абсолютній величині й виплачується власнику землі щорічно або щоквартально залежно від умов договору. Адже якщо орендар буде сплачувати її з свого прибутку, то в нього зникне матеріальний стимул вкладати свої капітали в сільськогосподарське виробництво. Основним джерелом орендної плати є додатковий продукт, який одержує орендар у процесі використовування землі. Причому не весь додатковий продукт, а лише його певна частина. Одна частина у вигляді підприємницького доходу залишається орендарю, а друга частина (земельна рента) у формі орендної плати виплачується земельному власнику за право користування його землею. Отже, орендна плата у даному випадку виступає формою прояву земельної ренти. А земельна рента у свою чергу є джерелом орендної плати. В Україні рентні відносини більшого розповсюдження набули поки що тільки в добувній промисловості. Власником землі являється держава, платником ренти - підприємства (трудові колективи). Платний режим користування надрами в Україні встановлений спочатку Законом “Про охорону природного середовища”, а потім “Кодексом України про надра”. Використання платного режиму користування надрами було розпочато в 1992 р., Постановами КМУ та Указами Президента таке положення закріплювалось законодавчо, але станом на теперішній час правове обґрунтування рентних платежів потребує доопрацювання. Отож, в результаті роботи було розглянуто такий вид ринкових відносин, як рентні відносини. Поняття ренти не пов`язується з виробничою діяльністю, тому за радянських часів клас рента називався не інакше, як паразитичний. Звичайно, орендодавець не займається виробництвом, однак він надає можливість прикласти орендарям їхні капітали до своєї землі і тим самим створює умови для початку нового виробництва.