26. Міжгалузева конкуренція та формування середньої норми прибутку.

міжгалузева конкуренція, за найприбутковіші сфери докладання капіталів, проведена між підприємствами різних сфер.

Міжгалузева конкуренція - одне із видів капіталістичної конкуренції; специфічна форма боротьби між окремими капіталістами, акціонерними компаніями і монополістичними об'єднаннями. У основі міжгалузева конкуренція лежить прагнення максимізації прибутку. Вона вирівнює галузеві норми прибутку, складаються у процесі внутрішньогалузевої конкуренції, формує оптимальну структуру економіки, стимулює розширення найперспективніших галузей.

Механізм міжгалузевий конкуренції діє так. Товаровиробники до виходу ринок знають, що свій товар щоб уникнути збитків слід із, як можна меншими витратами. Але не знають, як і кількісна потреба суспільства на даному товарі, і кількість товару до того ж саме час виробляють їх конкуренти. Про це довідаються лишень після виходу товару ринку і тому звістку, що й товар у не має громадської споживчої вартості, т. е. не затребуваний суспільством, ними обрушується, як стихійне лихо. З'ясувавши внаслідок ринкових потрясінь, яких галузях попит перевищує пропозицію, які зазнали краху виробники направляють надлишкові ресурси у галузі до того часу, поки вони переповняться, не буде потреби нове потрясіння. Отже, функція міжгалузевий конкуренції залежить від ліквідації дисбалансу у структурі виробництва та потреб на товари різних сфер, т. е. в приведення структури виробництва, у відповідність до структурою суспільних потреб.

>Міжгалузева конкуренція економіки може здійснюватися у формах конкуренції у вигляді переливу капіталу чи функціональної конкуренції (конкуренції субститутів).

Найчастіше міжгалузева конкуренція є процес переливу капіталу з галузі до іншої, завдяки чому стихійно складаються пропорції відтворення громадського капіталу. Через війну переливу капіталу з галузей з дешевше у галузі з вищої нормою прибутку утворюється середня прибуток, що грає значної ролі у перетворенні вартості товару у ціну виробництва. Конкуренція у вигляді переливу капіталу виникає на зміну підприємством профілю своєї діяльності чи її диверсифікації. Вона викликається відмінностями кон'юнктури, і норми прибутку на різних галузях. У ідеалі перелив капіталу міг би спричинить вирівнюванню норми прибутку в усіх галузях. Проте за практиці для переливу капіталу існують перешкоди, які у економічної літературі дістали назву вхідних і вихідних бар'єрів.

За вченням К.Маркса, додатковий продукт, який набуває форми додаткової вартості, створює найманий робітник, що продає свій товар робочу силу, яка в руках капіталіста перетворюється на змінний капітал. Що ж стосується постійного капіталу, то він не змінює своєї вартості і не має відношення до самозростання вартості. Це означає, що в тих галузях, в яких на рівновеликий капітал буде більше змінного капіталу, за всіх інших рівних умов (приблизно однакова, тобто середня для даного часу і даного суспільства інтенсивність праці і т.ін.), буде вироблятися більше додаткової вартості, а відтак, буде вищою норма прибутку. Іншими словами, там, де органічна будова капіталу (співвідношення С/V) буде вищою, там норма прибутку буде нижчою.

Середня норма прибутку, як і норма прибутку, залежить від тих же факторів, що діють на останню. Це і норма додаткової вартості, і швидкість обігу капіталу, і економія капіталіста на витратах постійного капіталу та його намагання всіляко зменшити заробітну плату. Проте, у середньої норми прибутку є, так би мовити, і свої специфічні фактори, що впливають на її величину. До них слід віднести, по-перше, рівень норми прибутку в окремих галузях. Якщо він буде зростати по галузях, то так само буде зростати і середня норма прибутку. По-друге, якщо суспільний капітал розподілений так, що його переважна частина функціонує в галузях з високою нормою прибутку, то й середня норма прибутку теж буде високою. Принаймні вищою, ніж у тій країні, де аналогічний капітал буде зосереджено переважно в галузях з низькою нормою прибутку.