Залежність фармакотерапевтичних ефектів від ендогенних факторів.
Дія ліків на організм залежить від особливості організму та умов навколишнього середовища.
Вік – У дітей всмоктування ліків з травного каналу уповільнено» при важких станах малим дітям ліки вводять у вену, тому що м’язовий ті жировий шар недостатньо розвинений. Розподіл ліків в дітей різних вікових груп залежить від вмісту води, стану кровообігу. Печінка та нирки до року недорозвинені, тому дози препаратів відповідно зменшені.
У хворих після 65р змінюється стан організму, збільшується кількість захворювань що вилому змінює реактивність організму. Зменшується активність ферментів печінки і звичайні дози викликають отруєння, тому їх зменшують на 1/3 та ½.
Стать – У чоловіків біотрансформація відбувається у 2-3 рази скоріше ніж у жінок. Жінки більш чутливі до морфіну, нікотину, стрихніну. Обережно слід призначати ліки вагітним жінкам і тим що годують груддю.
Патологічний стан – впливає на фармакокінетику та фармакодинаміку препаратів. При хворобах печінки метаболізм ліків сповільнюється. При алкоголізмі спотворюється дія: снодійних, транквілізаторів, антигістамінних, гіпотензивних.
Психологічний стан – віра в допомогу ліків працює як placebo.
Циркадні ритми.
Це добові ритми – це коливання активності метаболічних ферментів печінки, чутливості ЦНС, ниркової екскреції, функції надниркових залоз. Глюкокортикоїди по активності наднирників призначають 70-80% добової дози – о 7-8год ранку, решту - до 14 год.
Режим харчування і склад їди – ( проти діабетичні – спец. дієта, обмеження солі – сечогінні).
Фактори зовнішнього середовища ( в жару атропін сприяє перегріву організму.
Залежність фармакотерапевтичних ефектів від екзогенних факторів.
Фізичні властивості ліків: хімічна будова, агрегатний стан, розчинність у воді, ліпідах, ступень дисоціації визначають характер і швидкість дії ліків.
Хімічна структура : речовини близькі за хімічною структурою, виявляють подібну дію.( похідні барбітурової кислоти пригнічують ЦНС.
Лікарська форма: спиртові розчини всмоктуються швидче водного; порошки – скоріше всмоктуються за капсули.
Шлях введення - у вену – ефект одразу, таблетки – ефект повільно але тривало.
Від дози.
Доза – це кількість речовини, яка потрапила в організм.
Види доз:
Терапевтична (лікувальна) – доза, яка викликає лікувальний ефект. Вона буває: мінімальної, середньої + 1/8 – 1/3 від вищої, і максимальна (вища).
Токсична – доза, яка викликає отруєння. Буває мінімальна ( у 50% хворих) і максимальна для 100% хворих.
Летальна ( смертельна ) буває мінімальна і максимальна.
Терапевтична широта – це діапазон доз між мінімальної терапевтичної та мінімальної токсичної. Чим вона більше – тім безпечніший препарат і краще підібрати хворому індивідуальну дозу.
Разова – на один прийом, добова – доза на добу, курсова – доза на курс лікування, ударна доза – вона дорівнює двом разовим, для швидкого створення в крові високої концентрація препарату (сульфаніламидні препарати).
Повторне введення лікарських засобів.
Унаслідок тривалого призначення препаратів може відбуватися посилення або послаблення ефекту.
Посилення ефекту пов’язано з здатністю препарату до кумуляції.
Матеріальна кумуляція – це накопичення препарату в тканинах, яци повільно виводяться з організму, або міцно зв’язуються з тканинами ( препарат наперстянки – діоксин ).
Фізіологічна кумуляція – це накопичення ефекту внаслідок тривалого вживання ( алкоголь).
Зниження ефекту: це толерантність, тахіфілаксія, наркоманія.
Толерантність – ( звикання) – зниження ефекту при тривалому призначенні пов’язано із зменшенням швидкості всмоктування, збільшенням швидкості інактивації і посиленням виділення з організму. ( снодійні, анальгетики).
Тахіфілаксія – звикання розвивається дуже швидко ( симпатоміметик – ефедрин, нафтизин).
Наркоманія – зниження ефекту з формуванням психічної та фізичної залежності, з ейфорією, абстиненцією і синдромом відміни.