Тема лекції: Загальна фармакологія.

Актуальность теми:

У наш час роль фармакотерапії в медичної практиці не зменшилась, а навпаки, різко зросла. Тому знання загальної фармакології, механізму дії та появи побічних ефектів потрібні і лікарям і медичним сестрам. Середній медичний персонал, який контролює призначення ліків, робить аналіз терапевтичних та побічних ефектів, знає заходи щодо запобігання їм.

Мета заняття:

Знати:

• Механізм дії та фармакологічні ефекти груп препаратів;

• Види дії ліків на організм;

• Побічні ефекти;

• Можливість токсичної дії та заходи щодо запобігання її розвитку;

• Фактори, що впливають на дію лікарських речовин, залежність від властивостей і хімічної будови ліків, дози, біодоступності, режиму харчування, біоритму, віку, статі хворого, патологічних станів, особливостей організму;

• Значення особливостей взаємодії ліків для фармакотерапії.

Вміти:

-. Розраховувати дози і концентрації лікувальних засобів;

- надавати невідкладну долікарську допомогу в разі гострих станів та оруєнь.

План:

1. Шляхи введення ліків.

2. Фармакокінетика лікарських речовин.

3. Основні поняття фармакодинаміки

4. Взаємодія лікарських засобів.

5. Види небаженої дії ліків

6. Токсичні ефекти.

Шляхи введення ліків.

Усі шляхи введення поділяються на: ентеральний – через травний канал та парентеральний – минаючи травний канал.

Ентеральні шляхи: сублінгвальний, пероральний та ректальний.

Сублінгвальний – під’язиковий – таблетка, капсула, краплі розчину тримають під язиком або за щокою, слину затримують в роті, ефект – через 1-3хв.Ліки добре всмоктуються і надходять у велике коло, не проходять через печінку і не руйнуються шлунковими ферментами.

Пероральний – через рот, поширений шлях введення, зручний для хворого, вводяться усі тверді та рідкі лікарські форми. Ліки всмоктуються у травному каналі ( у тонкої кишки), надходять у печінку, а потім у кров, тому ефект – через 30-60 хв. Ліки частково руйнуються травними ферментами та ферментами печінки і це враховано дозою препарату, тому, хворим на печінку, малим дітям та літнім дозу зменшують на 30%-50%. Пероральний шлях не застосовують при невідкладних станах, при непритомному стані, судомах, захворюванні органів травлення.

Ректальний – через пряму кишку. Вводять водні, олійні розчини, настої, відвари, емульсії, слизи ( 50-100мл) та супозиторії. Ліки добре всмоктуються і потрапляють у кров минаючи печінку, ефект через 5 - 10хв. сила дії препарату висока. Призначаємо у непритомному стані, при судомах, малим дітям, при хворобах кишечнику, але не завжди зручно для хворого.

Парентеральний шлях: через голку, через дихальні шляхи (інгаляційний), через шкіру ( нашкірний).

Парентеральний через голку:уводять тільки стерильні розчини. Поширені: підшкірно, внутрішньом’язово, внутрішньовенно, внутрішньо шкіряний. Усі інші: в артерію, суглоб, серце, плевру, спинний мозок – це лікарські маніпуляції.

Підшкірно: вводять водні та олійні розчини, ново галенові препарати, не вводять спиртові, подразнювальні препарати, гіпертонічні розчини,не доцільно – суспензії. Ефект через 10 – 15хв.

Внутрішньом’язово вводять водні, олійні розчини, суспензії, не можна вводити спиртові розчини, які викликають некроз або подразнення тканин, гіпертонічні розчини. Ефект через 5 – 15хв.

Внутрішньовенно вводять водні та гіпертонічні розчини, не можна спиртові та олійні розчини, суспензії – викликають емболію судин. Ефект – одразу, вводять струменевим або крапельним методом.

Інгаляційний – через дихальні шляхи, вводять газоподібні, рідини й аерозолі. Ліки швидко всмоктуються в альвеолах, ефект – одразу. Використовують для місцевої дії ( антибіотики) та резорбтивної (наркоз).

Трансдермально ( нашкіряний) вводять м’які форми ( крім супозиторій), розчини, настої, відвари. Ліки добре всмоктуються крізь шкіру та слизові оболонки, зручний для хворого. Ефект розрахований на місцеву та рефлекторну дію.

Фармакокінетика лікарських речовин.

Це рух ліків в тканинах організму (всмоктування, розподіл, зв’язування, перетворення та виведення ліків).

Адсорбція ліків.

Щоб проявився фармакологічний ефект, лікам потрібно всмоктатися у кров, тобто подолати біологічні бар’єри – біологічні мембрани шкіри та слизових оболонок.

Механізми транспорту ліків крізь біологічні мембрани:

1. Пасивна дифузія – в бік меншої концентрації, за градієнтом концентрації, через навпіл проникнену мембрану. (Аспирин, спирт)

2. Полегшена дифузія – зо допомогою носіїв без втрати енергії за градієнтом концентрації (глюкоза, гліцерин).

3. Фільтрація ліків – через пори в мембрані для сполук, які мають малу молекулярну масу (вода, сечовина).

4. Активний транспорт – за допомогою специфічних транспортних систем клітин з витратою енергії ( глюкокортикоїди, серцеві глікозиди)

5. Піноцітоз – поглинання ліків з утворенням везикул – інвагінація біомембрани , яка обіймає молекулу лікарської речовини з утворенням пухирця і переносить через мембрану ( білки, жиророзчинні вітаміни).

Адсорбція залежить від наступних факторів:

1. Розчинність препаратів – жиророзчинні краще проникають крізь мембрани ніж водорозчинні.

2. Особливості лікарських форм – захисне покриття, капсула – затримує всмоктування.

3. Кровообіг у місці адсорбції – тепло, масаж – прискорює, холод – сповільнює).

4. Кислотно-основний стан середовища: краще всмоктуються не йонізовані розчинні в ліпідах кислотні препарати – у шлунку, а йонізовані водні кислотні препарати – у кишечнику.