
- •Завдання:
- •Методика виконання самостійної роботи
- •Гігієнічна оцінка устаткування та утримання
- •Навчально-виховних установ для дітей та підлітків
- •Гігієнічна оцінка навчальних меблів
- •Особливості розподілу меблів серед школярів різного віку
- •Основні розміри шкільної парти
- •Основні розміри парт, столів та стільців для школярів ( дст 11015, 11016–77)
- •Методика виготовлення універсального парто-ростоміра (лінійки Нікітіна–Флерова)
- •Ситуаційні задачі
ТЕМА №30. Методи гігієнічної оцінки устаткування та утримання навчально-виховних установ для дітей та підлітків. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ДИТЯЧИХ МЕБЛІВ
МЕТА ЗАНЯТТЯ:
Закріпити теоретичні знання про значення забезпечення оптимальних гігієнічних умов організацій навчально-виховного процесу для збереження здоров’я учнів та профілактики виникнення „шкільних хвороб”.
Ознайомитися з методами гігієнічної оцінки устаткування та утримання дітей в навчально-виховних установах.
Оволодіти методиками гігієнічної оцінки шкільних меблів та розсаджування учнів.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
Чинники та умови навколишнього середовища і навчально-виховного процесу що впливають на здоров’я дітей та підлітків, методи вивчення їх дії на організм дитини.
Гігієнічні вимоги до планування, устаткування і санітарно-технічного благоустрою земельної ділянки, будівлі навчальних закладів та шкільного класу.
Гігієнічні вимоги до конструкцій та окремих параметрів навчальних меблів та їх фізіологічне обґрунтування.
Правила маркування парт і розсаджування учнів у класі.
Зміни в стані здоров'я та захворювання, що можуть виникнути у дітей в результаті використання меблів, які не відповідають гігієнічним вимогам.
Завдання:
Провести санітарне обстеження шкільної парти та дати гігієнічну оцінку.
Виготовити лінійку Нікітіна-Флерова та оволодіти методикою її використання.
ЛІТЕРАТУРА:
Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. – К.: Вища школа. 1983. – С. 265-275.
Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова Книга, 2006. – С. 432-456.
Загальна гігієна. Посібник до практичних занять. За ред. І.І. Даценко. – Львів : Світ. 2001. – С. 187-207.
Общая гигиена // Румянцев Г.И., Воронцов М.П., Гончарук Е.Г. и др. – М.: Медицина, 1990. – С. 331–354.
Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни: Підручник / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін. / За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 512-530.
Руководство к лабораторным занятиям по гигиене // Под ред. Ю.П. Пивоварова. – М.: Медицина, 1983. – С. 217–222.
Гигиена детей и подростков // Под ред. В.Н.Кардашенко. – М.: Медицина, 1988. – С. 130–145.
I.В.Сергета Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – 96 с.
Методика виконання самостійної роботи
У ході практичного заняття студенти вивчають методи гігієнічної оцінки устаткування та утримання навчально-виховних установ для дітей та підлітків, проводять санітарне обстеження шкільної парти, обґрунтовують гігієнічний висновок про її відповідність гігієнічним вимогам та виготовляють універсальний парто-ростомір (лінійку Нікітіна-Флорова).
Гігієнічна оцінка устаткування та утримання
Навчально-виховних установ для дітей та підлітків
Методика це сукупність або система конкретних засобів, прийомів доцільного виконання якого-небудь завдання, наукового дослідження, складова частина предметної методології.
Дані про захворюваність, смертність, інвалідність, фізичний розвиток дітей та підлітків можна отримати з різних джерел інформації. Здоров’я дітей та підлітків є інтегральним критерієм оцінки стану навколишнього середовища. Для вивчення цього питання потрібно звертатись до таких груп документів:
офіційні звіти лікувально- і санітарно-профілактичних закладів, органів охорони здоров’я, соціального забезпечення, державної статистики, бюро ЗАГСів;
спеціально організований облік випадків захворювань і смертності у лікувально-профілактичних закладах;
ретроспективна інформація облікових документів за минулі періоди часу;
дані лікарських оглядів дітей та підлітків;
результати медико-соціологічних досліджень;
результати математичного моделювання та прогнозування.
Гігієна дітей та підлітків (ГДП) вивчає вплив умов виховання, навчання, оволодіння фахом, навколишнього середовища на здоров’я дітей та підлітків.
Головні завдання ГДП – вивчення стану їх здоров’я залежно від соціально-побутових умов, навколишнього середовища, умов виховання, харчування, навчання та професійної підготовки, організації медичного обслуговування.
Ступінь впливу на рівень здоров’я дітей та підлітків кожного конкретного чинника середовища у навчально-виховних установах визначають за допомогою наступних методів:
Санітарного дослідження – суть методу полягає в тому, що на підставі власних спостережень, опитування населення або обслуговуючого персоналу за спеціально розробленими картами здійснюється санітарний опис досліджуваного чинника і складає висновок про санітарний стан обстежуваного об’єкта. Санітарне обстеження навчально-виховного закладу завершується складанням акта санітарного обстеження за установленою формою з конкретним викладенням виявлених санітарних порушень і недоліків та пропозиціями щодо негайного їх усунення. Розрізняють два види методу санітарного обстеження об’єкта: санітарний опис і поглиблене санітарне обстеження із застосуванням інструментально-лабораторних чинників навколишнього середовища.
Метод анкетування – дозволяє виявити загальні закономірності досліджуваного чинника. Суть методу анкетування полягає в тому що за допомогою спеціально поставлених питань отримується суб’єктивна оцінка впливу навколишнього середовища на стан здоров’я дітей та підлітків.
Фізичні методи – за їх допомогою визначають температуру, вологість, швидкість руху повітря, ІЧ, видиме та УФ випромінювання, шум, вібрацію, іонізуюче випромінювання та інші фізичні чинники зовнішнього середовища.
Хімічні методи – застосовують при визначенні хімічного складу природного та антропогенного походження в харчових продуктах, ґрунті, воді, повітрі. За допомогою цих методів визначають наявність забруднювачів об’єктів навколишнього середовища.
Фізико-хімічні методи – за допомогою цих методів визначають або фізичні, або хімічні компоненти. До їх числа належать полярографія, спектрографія, методи мічених атомів та ін.
Біологічні методи – до них належать мікробіологічні, гельмінтологічні, вірусологічні, гідробіологічні методи дослідження, які визначають наявність та кількість біологічних об’єктів в навколишньому середовищі.