- •1. Психологія управління як галузь наукового пізнання.
- •2. Предметне поле психології управління.
- •3. Психологія управління в системі психологічного знання.
- •4. Міждисциплінарні зв'язки психології управління.
- •5. Загальні методологічні принципи психології управління.
- •7. Психологічні методи вивчення особистості в системі психології управління
- •8. Методи спостереження та самоспостереження.
- •9. Метод експерименту в психології управління.
- •10. Метод опитування.
- •11. Метод вивчення документів.
- •12. Метод групового оцінювання особистості.
- •13. Експертні оцінки в психології управлінні. Метод Дельфі.
- •14. Метод мозкового штурму.
- •15. Метод соціометрії та межі його застосування.
- •16. Основні етапи формування наукових поглядів щодо управлінської праці.
- •17. Школа наукової організації праці та її представники (ф. Тейлор)
- •18. Психотехніка і психологія управління.
- •19. Школа адміністративного менеджменту та її представники. А. Файоль і його принципи управління.
- •20. Школа людських відносин. Хоторнський експеримент.
11. Метод вивчення документів.
У психології управління документами вважають спеціально створені предмети, призначені для передавання та збереження інформації, а також будь-яку інформацію, що містить дані про зміни у змісті праці особистості, обсяг виконаних нею робіт, відносини в організації тощо. Джерелом інформації є протоколи зборів, плани роботи, кадрова документація та ін.
Документи поділяють на типи:
- за статусом: офіційні (урядові матеріали, постанови, статистичні звітні архіви, накази); неофіційні (анкети, скарги, мемуари, листи, фотографії);
- за формою: письмові тексти (друковані, машинописні, рукописні); фонетичні (магнітні записи, платівки, лазерні диски); іконографічні (кіно-, відео-, фотодокументи, твори живопису);
- за джерелом інформації: первинні (створені на основі прямого спостереження чи безпосереднього опитування); вторинні (оброблена й узагальнена первинна інформація);
- за ступенем персоніфікації: особові (автобіографія, особові картки, характеристики, заяви, анкети, скарги); безособові (звіти, протоколи, архівні документи).
Робота з документами потребує від дослідника спеціальної підготовки: вміння визначати достовірність поданої в документах інформації (з'ясувати мету, з якою складено документ, його автора та ініціатора; аналізувати наміри осіб, що склали документ; виокремити опис подій та їх оцінку; з'ясувати, чи був автор документа свідком зафіксованої події, переказав її зі слів тощо). Наприклад, анкетні дані особи, яку приймають на роботу, містять цінну інформацію про її характер, біографію тощо. У подібних ситуаціях передусім звертають увагу на такі параметри:
- зовнішній вигляд заповнення документа (особистого листка з обліку кадрів чи автобіографії);
- розбірливість почерку та чіткість викладу матеріалу;
- пропущені або залишені без відповіді питання;
- перерви в роботі;
- суперечності вказаних у документі даних;
- періодичність зміни роботи (як часто претендент міняв місце роботи);
- причини зміни роботи.
Правильне вивчення анкетних даних дає змогу не тільки отримати загальне враження про працівника, а й підготуватись для бесіди з ним.
Серед методів вивчення документів розрізняють якісні (неформалізовані) і кількісні (формалізовані). В основі будь-якого з них - розуміння тексту та інтерпретації дослідником вміщеної в ньому інформації. На практиці використовують різні методи вивчення документів або їх сукупність. Найпоширеніші з них:
1) контент-аналіз (англ. content - зміст). 2) біографічний метод
12. Метод групового оцінювання особистості.
Цей метод ґрунтується на феномені групових уявлень про кожного як результат взаємопізнання в процесі спільної діяльності, спілкування і дає змогу отримати характеристики особистості через взаємооцінювання. За його допомогою оцінюють якості людини (за поданим переліком) з використанням прийомів: прямого оцінювання; ранжу- вання якостей; попарного порівняння та ін. Зміст якостей, що оцінюються, визначається цілями дослідження, а їхня кількість є різною - від 20 до 150.
Застосування соціально-психологічних методів у психології управління переслідує мету забезпечення зростаючих соціальних потреб учасників управлінського процесу, їх розвитку, підвищення управлінської активності особистості та ефективної діяльності організації.
