7. Психологічні методи вивчення особистості в системі психології управління

Самоспостереження - безпосереднє спостереження людиною за власними психічними процесами.

Самоспостереження, самоаналіз передбачають вияв здатності особистості усвідомлювати себе, свої якості, дії, вчинки, ставлення до суспільства, інших людей, до себе. Однак сучасний розвиток психологічної науки по­казав неспроможність цього методу дослідження психі­ки, неможливість за його допомогою відкрити законо­мірності психічних явищ.

Метод спостереження - навмисне, систематичне й цілеспрямо­ване сприймання і фіксація психічних явищ з метою вивчення їх специфічних змін за певних умов, їх аналізу і використання у практичній діяльності.

Спостереження дає змогу одержати цікаві відомості про людину, манеру її поведінки, характер взаємин з ін­шими людьми, особливості її спілкування, впливу на інших тощо.

Автобіографічний метод у дослідженні особистості працівника. Цей метод є одним із поширених методів науки про людину і організацію, стрижнем якого є вивчення індивідуального життєвого шляху.

Бесіда як метод одержання психологічної інформації. Бесіда дозволяє виявити індивідуально-психологічні особливості особистості: здібності, інтереси, вподобання й інше.

Тестування залишається для керівника одним із найбільше прийнятних засобів одержати близькі до об'єктивного дані про претендента на вакантну посаду. Воно здатне дати прогноз із точністю 80-90 %.

Класична типологія включає: 1) особистісні опитувальники, 2) тести на інтелект, 3) комплексні тести.

Усі тести можна розділити на вербальні (опитувальники) і невербальні (рисункові, проективні) методики.

Метод експерименту. Він є основним методом дос­ліджень у психології, найнадійнішим засобом одержан­ня вірогідної інформації. Перевага його полягає в тому, що дослідник не чекає на явища, які його цікавлять, а викликає їх, організовуючи взаємодію між досліджува­ними та експериментальною ситуацією з метою вста­новлення закономірностей цієї взаємодії та змінних, від яких вона залежить. Метод експерименту більше, ніж інші методи, пов'язаний із теорією і неможливий без знань дослідника про природу досліджуваного процесу, про чинники, що детермінують експеримент

8. Методи спостереження та самоспостереження.

Метод самоспостереження. У психології тривалий час вважали єдиним методом пізнання психічних явищ суб'єктивний метод (інтроспекція, лат. introspecto - заглядаю всередину,), який виявляється у самоспосте­реженні.

Самоспостереження - безпосереднє спостереження людиною за власними психічними процесами.

Самоспостереження, самоаналіз передбачають вияв здатності особистості усвідомлювати себе, свої якості, дії, вчинки, ставлення до суспільства, інших людей, до себе. Однак сучасний розвиток психологічної науки по­казав неспроможність цього методу дослідження психі­ки, неможливість за його допомогою відкрити законо­мірності психічних явищ.

Метод спостереження. Це найпоширеніший із систе­ми об'єктивних методик метод вивчення феноменів уп­равлінської діяльності, особистості керівника.

Метод спостереження - навмисне, систематичне й цілеспрямо­ване сприймання і фіксація психічних явищ з метою вивчення їх специфічних змін за певних умов, їх аналізу і використання у практичній діяльності.

Спостереження дає змогу одержати цікаві відомості про людину, манеру її поведінки, характер взаємин з ін­шими людьми, особливості її спілкування, впливу на інших тощо.

Значення й цінність цього методу полягають у без­посередньому спостереженні за психічною діяльністю людей (у їхніх рухах, діях, вчинках, висловлюваннях). Крім спостереження як наукового методу (воно зав­жди цілеспрямоване, сплановане та систематизоване і є методом психологічного вивчення людей тоді, коли від опису переходить до пояснення психологічної природи явищ), існує і життєве спостереження.

Перевага цього методу полягає в тому, що психіка виявляється в природних умовах, тобто спостереження дає інформацію про дії індивідів незалежно від їх уста­новок на бажану, схвалювану поведінку. Найпоширені­шими його феноменами є включене спостереження (пе­редбачає, що дослідник сам на певний час належить до групи - об'єкта дослідження) та невключене спостере­ження (спостереження «збоку», тобто дослідник не є учасником групи - об'єкта спостереження).

Залежно від позицій спостерігача щодо об'єктів дос­лідження виокремлюють відкрите і приховане спостереження.За регулярністю спостереження поділяють на систе­матичне та епізодичне . Спостереження може також бути суцільним, коли фік­сують всі вияви психологічної діяльності протягом пев­ного часу, і вибірковим, коли реєструють тільки ті яви­ща, які безпосередньо стосуються питання, що вивчаєть­ся (наприклад, стиль відносин працівників і керівника; індивідуальний підхід керівника до підлеглих тощо).

У керівника, який постійно вдається до методу на­укового спостереження, поступово формується психо­логічна спостережливість, а вміння спостерігати за людьми і використовувати дані цих спостережень в уп­равлінській роботі є складовою його професійної май­стерності.