1. Психологія управління як галузь наукового пізнання.

   Психологія управління — галузь психології, яка продукує психологічні знання про управлінську діяльність.

Зародження психології управління припало на початок XXст. і засвідчило зрілість суспільних (передусім психології) та економічних наук. Воно стало результатом управлін­ської практики, психологічних спостережень за розвитком і наслідками керування, відповідних узагальнень. Термін «психологія управління» вперше був використаний в СРСР в 20-і роки минулого століття. На ІІ Всесоюзній конференції з проблем наукової організації праці (НОП) (березень 1924 р.) одна із доповідей була присвячена психології управління й проблемам, які з нею пов’язані. Психологія управління була покликана вирішити дві задачі: підбір співробітників до функцій, які будуть ними виконуватись й один до одного відповідно їхнім індивідуальним особливостям; вплив на психіку працівників через стимулювання.

Предмет психології управління складають факти, механізми, закономірності освоєння людиною управлінського досвіду та зміни в рівні інтелектуального й особистісного розвитку керівника, що викликаються цим процесом, психологічні особливості керівників і виконавців, їх взаємозв’язок в цілісній системі управління, психологічні аспекти здійснення управлінської діяльності.

Об'єктом вивчення дисципліни „Психологія управління” є управлінські відносини в організації та їхні суб'єкти. Управлінські відносини розглядаються як організована діяльність людей, що підкоряються нормам конкретної організації і виконують задану спільну роботу відповідно до економічних, технологічних, правових, організаційних вимог.

Основна задача психології управління – аналіз психологічних умов та особливостей управлінської діяльності для підвищення ефективності і якості роботи в системі управління.

Ефективність діяльності людини зумовлюється не тільки мірою її професійної підготовки, а й психічним станом, в якому знаходиться людина в даний момент. Психологія управління вивчає психіку людини, дає психологічну характеристику її управлінській діяльності, аналізує якості, необхідні для успішного здійснення, цієї діяльності.

Психологія управління вивчає особливості психічних процесів, стан і якості керівника, психологічні особливості його управлінської діяльності і взаємовідносин в колективі, психологічних особливостей виконавців, їх взаємовідносин між собою і з керівниками. На основі цього вивчена психологія управління дає рекомендації з використання психологічних чинників в управлінні, що характеризує її як прикладну науку.

Управління спрямоване на стимулювання необхідної поведінки людини у виробничій чи службовій діяльності за допомогою управлінського впливу. Він зачіпає перш за все психіку, емоційні, пізнавальні та вольові процеси як управлінських працівників, так і працівників різних підрозділів підприємства, організації, установи.

2. Предметне поле психології управління.

Предмет психології управління — психологічні закономірності управлінської діяльності, сукупність психічних явищ і відносин в організації.

На різних етапах розвитку психології управління в її предмет включали наступні аспекти:

• соціально-психологічні питання виробничих груп і колективів, психологічні особливості діяльності керівника, психологічні проблеми добору керівних кадрів, психолого-педагогічні особливості їх підготовки і перепідготовки;

• функціонально-структурний аналіз управлінської діяльності, соціально-психологічний аналіз виробничих і управлінських колективів, психологічні проблеми взаємовідносин в колективі;

• сукупність психічних явищ і відносин в організації (психологічні чинники ефективної діяльності керівників, психологічні особливості прийняття індивідуальних і групових рішень, психологічні проблеми лідерства тощо).

Варіативність розуміння предмета психології управління пояснюється, з одного боку, тим, що він є явищем змінним, яке постійно перебуває під впливом конкретних наукових, історичних, соціально-економічних, психологічних процесів, пов'язаних із інтелектуалізацією праці, підвищенням професійного і освітнього рівня працівників, ростом матеріальних і духовних потреб тощо, а з другого, - наявністю різних підходів у визначенні предмета психології управління. На думку зарубіжних вчених, у 70-х роках двадцятого століття відбулася революція в управлінні, яка спричинила розширення сфери управління як науки за межі економіки і промислових підприємств

Отже, Предметом соціальної психології управління є соці­ально-психологічний аспект різноманітних управлінських відносин, які охоплюють всіх людей як членів трудового колективу. Цю різноманітність управлін­ських відносин можна конкретизувати:

• відносини між управляючою підсистемою і підси­стемою, якою управляють, або окремими її елементами;

• відносини в управляючій підсистемі;

• відносини у підсистемі, якою управляють.

Предмет соціально-психологічного управління також охоплює соціально-психологічні особливості керівника та його діяльності.

Відносини між суб'єктом і об'єктом можна аналізу­вати на чотирьох рівнях:

• окремо взятої особистості;

• первинного колективу;

• колективу цеху, відділу, підрозділу;

колективу підприємства, організації