
- •1. Психологія управління як галузь наукового пізнання.
- •2. Предметне поле психології управління.
- •3. Психологія управління в системі психологічного знання.
- •4. Міждисциплінарні зв'язки психології управління.
- •5. Загальні методологічні принципи психології управління.
- •7. Психологічні методи вивчення особистості в системі психології управління
- •8. Методи спостереження та самоспостереження.
- •9. Метод експерименту в психології управління.
- •10. Метод опитування.
- •11. Метод вивчення документів.
- •12. Метод групового оцінювання особистості.
- •13. Експертні оцінки в психології управлінні. Метод Дельфі.
- •14. Метод мозкового штурму.
- •15. Метод соціометрії та межі його застосування.
- •16. Основні етапи формування наукових поглядів щодо управлінської праці.
- •17. Школа наукової організації праці та її представники (ф. Тейлор)
- •18. Психотехніка і психологія управління.
- •19. Школа адміністративного менеджменту та її представники. А. Файоль і його принципи управління.
- •20. Школа людських відносин. Хоторнський експеримент.
1. Психологія управління як галузь наукового пізнання.
Психологія управління — галузь психології, яка продукує психологічні знання про управлінську діяльність.
Зародження психології управління припало на початок XXст. і засвідчило зрілість суспільних (передусім психології) та економічних наук. Воно стало результатом управлінської практики, психологічних спостережень за розвитком і наслідками керування, відповідних узагальнень. Термін «психологія управління» вперше був використаний в СРСР в 20-і роки минулого століття. На ІІ Всесоюзній конференції з проблем наукової організації праці (НОП) (березень 1924 р.) одна із доповідей була присвячена психології управління й проблемам, які з нею пов’язані. Психологія управління була покликана вирішити дві задачі: підбір співробітників до функцій, які будуть ними виконуватись й один до одного відповідно їхнім індивідуальним особливостям; вплив на психіку працівників через стимулювання.
Предмет психології управління складають факти, механізми, закономірності освоєння людиною управлінського досвіду та зміни в рівні інтелектуального й особистісного розвитку керівника, що викликаються цим процесом, психологічні особливості керівників і виконавців, їх взаємозв’язок в цілісній системі управління, психологічні аспекти здійснення управлінської діяльності.
Об'єктом вивчення дисципліни „Психологія управління” є управлінські відносини в організації та їхні суб'єкти. Управлінські відносини розглядаються як організована діяльність людей, що підкоряються нормам конкретної організації і виконують задану спільну роботу відповідно до економічних, технологічних, правових, організаційних вимог.
Основна задача психології управління – аналіз психологічних умов та особливостей управлінської діяльності для підвищення ефективності і якості роботи в системі управління.
Ефективність діяльності людини зумовлюється не тільки мірою її професійної підготовки, а й психічним станом, в якому знаходиться людина в даний момент. Психологія управління вивчає психіку людини, дає психологічну характеристику її управлінській діяльності, аналізує якості, необхідні для успішного здійснення, цієї діяльності.
Психологія управління вивчає особливості психічних процесів, стан і якості керівника, психологічні особливості його управлінської діяльності і взаємовідносин в колективі, психологічних особливостей виконавців, їх взаємовідносин між собою і з керівниками. На основі цього вивчена психологія управління дає рекомендації з використання психологічних чинників в управлінні, що характеризує її як прикладну науку.
Управління спрямоване на стимулювання необхідної поведінки людини у виробничій чи службовій діяльності за допомогою управлінського впливу. Він зачіпає перш за все психіку, емоційні, пізнавальні та вольові процеси як управлінських працівників, так і працівників різних підрозділів підприємства, організації, установи.
2. Предметне поле психології управління.
Предмет психології управління — психологічні закономірності управлінської діяльності, сукупність психічних явищ і відносин в організації.
На різних етапах розвитку психології управління в її предмет включали наступні аспекти:
соціально-психологічні питання виробничих груп і колективів, психологічні особливості діяльності керівника, психологічні проблеми добору керівних кадрів, психолого-педагогічні особливості їх підготовки і перепідготовки;
функціонально-структурний аналіз управлінської діяльності, соціально-психологічний аналіз виробничих і управлінських колективів, психологічні проблеми взаємовідносин в колективі;
сукупність психічних явищ і відносин в організації (психологічні чинники ефективної діяльності керівників, психологічні особливості прийняття індивідуальних і групових рішень, психологічні проблеми лідерства тощо).
Варіативність розуміння предмета психології управління пояснюється, з одного боку, тим, що він є явищем змінним, яке постійно перебуває під впливом конкретних наукових, історичних, соціально-економічних, психологічних процесів, пов'язаних із інтелектуалізацією праці, підвищенням професійного і освітнього рівня працівників, ростом матеріальних і духовних потреб тощо, а з другого, - наявністю різних підходів у визначенні предмета психології управління. На думку зарубіжних вчених, у 70-х роках двадцятого століття відбулася революція в управлінні, яка спричинила розширення сфери управління як науки за межі економіки і промислових підприємств
Отже, Предметом соціальної психології управління є соціально-психологічний аспект різноманітних управлінських відносин, які охоплюють всіх людей як членів трудового колективу. Цю різноманітність управлінських відносин можна конкретизувати:
відносини між управляючою підсистемою і підсистемою, якою управляють, або окремими її елементами;
відносини в управляючій підсистемі;
відносини у підсистемі, якою управляють.
Предмет соціально-психологічного управління також охоплює соціально-психологічні особливості керівника та його діяльності.
Відносини між суб'єктом і об'єктом можна аналізувати на чотирьох рівнях:
окремо взятої особистості;
первинного колективу;
колективу цеху, відділу, підрозділу;
колективу підприємства, організації