38. Особливості укладення та нотаріального посвідчення договорів позички

За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (ст.827 ЦК України).

Правове регулювання даного договору здійснюється спеціальними правилами, закріпленими в Главі 60 ЦК України. Крім того, до договору позички застосовуються положення Глави 58 ЦК України.

Юридичні ознаки договору: взаємний, реальний або консенсуальний, безвідплатний.

Сторонами договору є позичкодавець та користувач. Позичкодавцем може бути фізична або юридична особа. При цьому, юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю.

Істотною умовою договору є умова про предмет. Так, предметом позички може бути лише індивідуально-визначені не споживні речі як рухомі, так і нерухомі. Однак, підприємство як цілісний майновий комплекс не може бути предметом договору позички, так як з підприємством можна укладати лише правочини з метою одержання прибутку, а за юридичними ознаками договір позички має безоплатний характер. Готівкові гроші, монети можуть бути предметом позички лише для використання як експонатів на виставці.

Договір позички є строковим договором, однак строк не відноситься до істотних умов договору. Це пов’язано з тим, що якщо сторони не встановили строку користування річчю, то він визначається відповідно до мети користування нею.

Форма договору: усна щодо речей побутового призначення між фізичними особами або письмова - між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою. Крім того, договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до ст.793 ЦК України, а щодо транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа, - у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Позичкодавець має право на: а) відчуження речі, яка передана ним у користування. При цьому, до набувача речі переходять права та обов'язки позичкодавця; б) вимагати примусового повернення речі, а також відшкодування завданих збитків, якщо після припинення договору користувач не повертає річ.

Відповідно до ст.833 ЦК України, користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування. При цьому, він зобов'язаний:

1) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі;

2) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором;

3) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Законодавець не наділяє користувача правом переважної перед іншими особами купівлі речі, переданої йому у користування.

Відповідно до Порядку вчинення нот дій

3.1. Договори найму або позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремих частин) строком на три роки і більше, а також договори найму (оренди) транспортного засобу за участю фізичної особи підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

3.2. Посвідчення договорів найму або позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремих частин) провадиться за місцезнаходженням майна.

Договори про найм (оренду) або позичку транспортного засобу посвідчуються нотаріусами незалежно від місця їх реєстрації.

3.3. При посвідченні договору про найм або позичку будівель, інших споруд (їх частин), належних фізичним та юридичним особам на праві власності, нотаріус вимагає для огляду правовстановлюючий документ про належність наймодавцю (позичкодавцю) майна, що здається в найм (позичку).

3.4. На бажання сторін у тексті договору найму (позички) будівлі, іншої капітальної споруди вказуються розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві (користувачу), та умови користування нею. На підтвердження права власності нотаріус може витребувати у наймодавця (позичкодавця) правовстановлюючий документ на земельну ділянку.

3.6. При укладанні згаданих договорів наймодавець (орендодавець, позичкодавець) зобов'язаний повідомити наймача (орендаря, користувача) про всі права третіх осіб на майно, що передається у найм (оренду, позичку).

3.7. При посвідченні договору найму (оренди) або позички транспортного засобу нотаріус вимагає для огляду документ про реєстрацію транспортного засобу за фізичною чи юридичною особою (свідоцтво про реєстрацію, технічний паспорт тощо), а у випадку, коли транспортний засіб не підлягає реєстрації або коли реєстраційне посвідчення не є свідченням права власності на транспортний засіб, - документ, що підтверджує набуття наймодавцем права власності на нього (договори тощо).

3.8. Договори піднайму або договір позички майна, яке є предметом укладеного договору позички, посвідчуються нотаріусами за наявності згоди наймодавця (позичкодавця) про передачу майна в піднайм (наступну позичку).

3.10. У разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи - наймача (орендаря, користувача) за заявою наймодавця (орендодавця, позичкодавця) договір найму (оренди, позички) припиняє свою дію, про що нотаріус робить відповідний напис на всіх примірниках договору та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

3.11. Факт смерті наймача (орендаря, користувача) підтверджується свідоцтвом про смерть або витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть, факт ліквідації юридичної особи підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

39.Припинення договору позички.

Стаття 835. Припинення договору позички

Договір позички припиняється у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи, якій річ було передано в користування, якщо інше не встановлено договором.

1. З об'єктивних причин договір позички припиняється у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи, якій річ була передана у безоплатне користування, якщо інше не встановлено договором (ст. 835 ЦК). Закріплення у ЦК зазначеного правила пов'язано з тим, що за договором позички зазвичай річ передається у силу довірчих відносин між сторонами, безпосередньо пов'язаних із особистістю користувача. Положення ст. 835 ЦК відповідає загальній нормі частини 1 ст. 608 ЦК, якою передбачається припинення зобов'язання смертю боржника, якщо воно нерозривно пов'язано з його особою і внаслідок цього не може бути виконане іншою особою. Однак вказівка у ст. 835 ЦК про припинення договору позички у разі ліквідації юридичної особи, якій річ була передана у безоплатне користування, є зайвою, оскільки ліквідація юридичної особи припиняє зобов'язання, крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи поклада­ється на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 609 ЦК). Сторони можуть встановити у договорі позички, що у разі відчуження позичкодавцем речі договір позички припиняється (частина 2 ст. 770 ЦК). Слід зазначити, що у разі смерті фізичної особи — позичкодавця чи припинення юри­дичної особи — позичкодавця або користувача шляхом злиття, приєднання, поділу чи перетворення договір позички не припиняється. Договір позички припиняється також на загальних підставах, передбачених для припинення зобов'язань. Договір позички може припинятися шляхом його належного виконання (ст. 599 ЦК). Належне виконання договору позички полягає у поверненні користувачем предмету позички у встановлений строк та у стані, в якому він її отримав, з урахуванням нормального зношення чи у стані, указаному в договорі. За договором позички, укладеним на невизна-чений строк, повернення речі має бути здійснено після закінчення строку, достатнього для використання її за призначенням. Оскільки предметом договору позички виступає індивідуально визначена, незамінна річ, то цей договір припиняється у зв'язку із загибеллю речі, що становить предмет договору позички.

Одностороннє розірвання договору позички допускається як на вимогу позичкодавця, так і на вимогу користувача. На вимогу позичкодавця договір позички може бути достроково розірваний у таких випадках:

1) якщо у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому (п. 1 ч. 2 ст. 853). Таке право випливає із деякою мірою особистих дружніх відносин між позичкодавцем та користувачем та безоплатного характеру договору;

2) якщо користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору (п. 2 ч. 2 ст. 853). При цьому не має значення, чи були такі порушення з боку користувача істотними та чи погіршився стан речі в результаті такого користування;

3) якщо річ самостійно передана у користування іншій особі (п. З ч. 2 ст. 853);

4) якщо в результаті недбалого поводження з річчю їй загрожує небезпека знищення або пошкодження (п. 1 ч. 2 ст. 853). При цьому оскільки вказані випадки являють собою порушення обов'язків користувачем, то розірвання договору, як правило, буде супроводжуватися покладенням на нього обов'язку відшкодувати позичкодавцю заподіяну шкоду. Якщо під час перебування у безоплатному користуванні річ була передана у власність іншій особі, вона має право вимагати розірвання договору, який був укладений на не визначений строк (ч. З ст. 892). При цьому користувач має бути про це попереджений за час, який відповідав би меті позички. Часто в договорі визначається не строк, а мета використання речі (будівельний інструмент для здійснення ремонту; плитка для приготування їжі тощо). Тому при передачі права власності на позичену річ третій особі, вона повинна надати користувачеві час для закінчення тих дій, для яких і бралася річ у позичку.

Користувач має право в односторонньому порядку відмовитися від договору позички та повернути річ у будь-який час, не чекаючи закінчення строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов'язаний сповістити позичкодавця про розірвання договору щонайменше як за сім днів до повернення речі (ч. 1 ст. 892 ЦК України). Це правило також випливає із безоплатного характеру договору, оскільки внаслідок цього дострокове повернення речі позичкодавцю не може негативно вплинути на його інтереси. Лише в разі коли зберігання або використання речі потребує створення якихось додаткових умов (автомобіль, тварина тощо), користувач зобов'язаний попередньо по­відомити позичкодавця про намір розірвати договір позички для того, щоб надати йому можливість створити такі необхідні умови.

Слід зазначити, що розірвання договору позички з вищеназваних умов є правом, а не обов'язком сторін. У зв'язку з цим сторони в договорі можуть визначити якісь інші умови розірвання договору на вимогу тієї чи іншої сторони або обмежити позичкодавця чи користувача у реалізації права, передбаченого ЦК України.

40.Форма договорів підрядного типу.

Перелічені та інші можливі умови договору підряду потрібно відповідно оформити. У Цивільному кодексі України безпосередньо не встановлюються спеціальні вимоги до форми договору підряду, тому сторони вправі керуватися загальними правилами про угоди, викладеними у статтях 42—44 ЦК України, якщо інше не встановлене спеціальними нормативними актами, що регулюють окремі різновиди договору підряду.

Таким чином, договір підряду може бути укладений як в усній так і в письмовій формі. Однак в більшості випадків договори підряду укладаються у письмовій формі, оскільки, як правило, їх виконання віддалені від моменту укладення певним часом. Якщо робота виконується в присутності замовника (дрібний ремонт), договір на її виконання не потребує обов'язкового письмового оформлення, незалежно від суми ремонту.

Надання побутових послуг оформляється документом встановленої форми (квитанцією, договором, розпискою тощо). Послуги, виконувані в терміновому порядку в присутності замовника та за методом самообслуговування, можуть оформлятися видачею жетона, талона, касового чека (п.З Правил побутового обслуговування населення).

Договори на ремонт, будівництво жилих будинків з надвірними будівлями, на виконання проектно-пошукових робіт на будівництво жилих будинків з надвірними будівлями, на технічне обслуговування телевізійних антен колективного користування та

інші види підрядних робіт укладаються з дотриманням вимог, передбачених типовими договорами. В них визначаються права і обов'язки сторін, порядок прийняття робіт і пред'явлення претензій.

Наслідки недотримання форми договору підряду визначаються за загальними нормами цивільного права, якщо інше не передбачене спеціальним законом.