20. Як відновити і підтримати вільну прохідність дихальних шляхів.

21. Вентиляційна і паренхіматозна дихальна недостаточність: визначення, причини, зміни в крові

Вентиляційна ГДН–обумовлена недостатньою вентиляцією в легенях (гіповентиляція), що веде до:

• Артеріальної гіпоксемії (зменшення кількості кисню в крові)

• Гіперкапнії (збільшення кількості вуглекислого газу в крові)

Причини:

1. Порушенняпрохідності дих. шляхів (бронхо-легенева ГДН)

2. Порушення центральної регуляції дихання (центрогенна ГДН)

3. Порушення роботи дих. м’язів (нейром’язова, торакоабдомінальна ГДН)

4. Низького вмісту О₂ в повітрі , що ми вдихаємо

5. Високого вмісту СО₂ в суміші газовій, що ми вдихаємо

• При нападі бронхіальної асми :

1. Свинячий звук при видиху

2. Напруження шийних та міжхребетних м’язів

3. Синюшність

• При пневмотораксі, коли внаслідок травми повітря попадає в плевральну порожнину, виникає гострий біль в грудній клітці, наростаюча задишка, ціаноз.

Паренхіматозна ГДН –розвивається при невідповідності між вентиляцією та кровообігом в легенях, проявляється артеріальною гіпоксемією і гіпока пнією ( зменшення кількості СО2 в крові внаслідок компесаторної гіпервентиляції легень

Причини:

1. Порушення кровообігу в малому та великому колі (серцево-судинна ГДН)

2. Функціонування зміни легеневої паранхіми.

22. Причини порушення легеневої вентиляції.

23. Причини порушення транспорту кисню кров'ю.

24. Перша медична допомога при утопленні

Підплисти до потерпілого ззаду, схопити його за волосся або під пахви,повернувши обличчя догори, пливти до берега. Надавати першу медичну допомогу починають негайно після того, як витягли потерпілого з води. Шматком матерії або пальцями видаляють з порожнини рота і глотки землю, пісок, водорослі. Одночасно розстібають і знімають мокрий одяг, пояс, ремінь. Щоб видалити воду з дихальних шляхів, той , хто надає допомогу, стає на одне коліно, кладе утопленика животом на стегно другої ноги так, щоб голова та плечі потерпілого були опущеними, і кілька разів ритмічно натискує руками на спину. Коли з дихальних шляхів потерпілого витече вода і дихальні шляхи стануть вільними потерпілого кладуть обличчям догори і за відсутності дихання проводять штучну вентиляцію, а при зупинці серця –непрямий масаж серця.

25. Рани: визначення, симптоми, види, пмд

РАНИ виникають при механічному пошкодженні тканин, яке супроводжується порушенням цілості шкірних та слизових покривів, глибоких тканин або органів тіла.

Види:

• Різана

• Тупа

• Колота

• Рвана

• скальпована

26. Основні правила накладання пов’язок:

1. Пов’язку накладають з стерильного матеріалу чистими, добре вимитими з милом руками, шкіру навколо рани або вогнища захворювання обробляють антисептиком (спирт, йод, перекис водню).

2. Потерпілий, при накладенні пов’язки повинен лежати чи сидіти у зручній для нього позі, а рятувальник розташовується поруч так, щоб  бачити обличчя хворого (слідкувати – чи не заподіює  він біль) і всю перев’язувальну поверхню.

3. Ногу бинтують в випрямленому положенні, а руку – зігнутою або напівзігнутою в лікті і злегка відведеній від тулуба.

4. Для перев’язки звичайно використовують упакований стерильний бинт. Зручно користуватися для перев’язки індивідуальним перев’язочним пакетом, який містить і стерильну ватно-марлеву подушечку, і бинт для її закріплення.

5. Пов’язка повинна повністю закривати пошкоджену ділянку тіла (рану, виразку і т. п.), щоб запобігти потраплянню мікробів, захистити від подальшої травматизації, забезпечити дію нанесених на неї лікарських препаратів.

6. Пов’язка не повинна здавлювати тканини, викликати їх сильне натягнення. а отже, посилювати біль, ускладнювати дихання і кровообіг.

7. Техніка накладення пов’язки на будь-яку ділянку тіла повинна забезпечувати можливість вільно рухатися, не викликати незручностей. не завдавати потерпілому (хворому) зайвого болю.

8. Правильно накладена пов’язка повинна виглядати акуратно, естетично