Уваги до відмінкових форм іменників другої відміни

І. У родовому відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення -а (-я) (для чітко окреслених предметів і понять) чи -у (-ю) (для нечітко окреслених предметів і понять).

Закінчення -а (-я) мають такі групи іменників:

- назви осіб та істот: абітурієнта, коня, комара, Дмитра;

- назви конкретних предметів, які піддаються лічбі: зошита, ножа, олівця;

- власні назви населених пунктів: Ужгорода, Тернополя;

- назви водних об'єктів з наголошеним закінченням: Дніпра, Дінця;

- назви довжини, площі, ваги, об'єму, часових проміжків: метра, грама, тижня (але року, віку);

- іменники-терміни: атома, квадрата, відмінка;

- назви будівель та їхніх частин: парника, коридора, гаража.

Закінчення у(ю) мають іменники, що позначають:

- матеріали та речовини: цукру, меду, оцту, піску;

- явища природи: вітру, туману, граду;

- сукупність: хору, гурту (але табуна);

- середовище або простір: лугу, простору, горизонту;

- назви держав і територій: Криму, Китаю;

- назви установ, закладів, організацій: парламенту, вокзалу, театру;

- почуття, психічний і фізичний стан: болю, сміху;

- дії, процеси: відходу, переїзду, крику, виступу;

- абстрактні поняття: розуму, миру, характеру, настрою, вантажу.

ІІ. У давальному відмінку однини іменники мають паралельні закінчення.У назвах істот переважають флексії -ові, -еві, а у назвах неістот здебільшого вживаються -у, -ю.

ІІІ. У знахідному відмінку однини деяких іменників (назв неістот) можливі паралельні закінчення: писати лист і листа, зрізати дуба і дуб, дати ніж і ножа, полагодити приймач і приймача, узяти стілець і стільця.

ІV. У називному і кличному відмінках множини деякі іменники мають специфічні форми: комарі, хабарі, пазурі, снігурі, звірі, друзі; вуса і вуси, вівса (і вівси), хліба (і хліби з іншим значенням); очі, плечі.

V. У родовому відмінку множини іменники на -анин, -янин втрачають елемент -ин і мають нульове закінчення: міщанин – міщан, галичанин – галичан (але осетинів, грузинів, мордвинів).

VІ. Деякі іменники в орудному відмінку множини мають паралельні закінчення: гістьми (гостями), кіньми (конями), чобітьми (чоботами, чоботями), коліньми (колінами), крильми (крилами).

VІІ. Чергування:

- голосних -о- та -і-: рік-0 – рок-у;

- приголосних г, к, х та з, ц, с у місцевому відмінку: луг-0 – у луз-і, байрак-0 – у байрац-і, горох-0 – у горос-і.

Уваги до відмінкових форм третьої відміни

І. Форми непрямих відмінків від іменників, що означають абстрактні поняття простору (височінь-0, глибочінь-0, далечінь-0, широчінь-0), крім знахідного та орудного, вживаються рідко; їх замінюють відповідні словоформи першої відміни з суфіксом -ин(а): височин-а, глибочин-а, широчин-а.

ІІ. В орудному відмінку однини іменники третьої відміни мають закінчення -у (графічно -ю), причому:

- якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням цей приголосний подовжується (на письмі подвоюється): височінн-ю, вісс-ю , в'язз-ю, мідд-ю;

- якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, щ, то подовження не відбувається: верф'ю, вісс-ю, матір-ю, радіст-ю.

Це зумовлюється евфонічними законами української мови; поява третього приголосного викликала б складність артикуляції.

ІІІ. Оскільки до третьої відміни належать іменники, що позначають неістоти, то флексія кличного відмінка не була вироблена, а з'явилася за аналогією до флексії іменників першої відміни м'якої групи (земл-е, пісн-е, наді-є): віст-е, смерт-е, любов-е.

ІV. Для розмежування омонімічних форм родового, давального, місцевого відмінків однини, називного, знахідного, кличного відмінків множини, а також називного і знахідного однини необхідно мати хоча б мінімальний контекст: не відмовлятися від подорожі; завдячувати подорожі; бути у подорожі до Італії; подорожі допомагають людині; любити подорожі; о подорожі, ви найкращі ліки.

V. Більшістю відмінкових форм з іменниками третьої відміни збігається іменник мати, у якому при відмінюванні з'являється формотворчий суфікс -ер-, який в закритому складі переходить в -ір-.

VІ. Чергування:

- голосних -о- та -і- в суфіксах іменників: радість-0 – радост-і, сіль-0 – сол-і.

- приголосних:

а) губних (б, п, в, м, ф) та р зі сполученням їх з j: кров-0 – кров-ю;

б) за наявністю-відсутністю подовження: галузь-0 – галузз-ю;

в) за твердістю - м'якістю: галузь-0 – галуз-е.

VІІ. У ряді іменників третьої відміни, що в формі однини та в називному і знахідному відмінках множини мають наголос на корені, в інших відмінках множини наголошується флексія : ніч-0 – ноч-і – ноч-ей – ноч-ам – ноч-ами, але: тінь-0 – тін-і – тін-ей – тін-ям – тін-ями.