Негативний вплив групи на особистість.

Якщо про позитивний вплив групи на індивіда (колективу на особистість) багато і добре написано і педагогічною, соціологічною та психологічної літературі, про фактах негативного впливу відомо трохи. Принаймні, донедавна через певної ідеологізації психологи і педагоги ці факти воліли помовчати. У цьому ми приділимо розгляду та аналізу цих фактів трохи більше уваги, ніж відведено подання впливу групи на індивіда в позитивному світлі. Як багато даних можливий негативний вплив групи на індивіда накопичено у соціальній психології малих груп, започаткована ще було покладено дослідженнями вітчизняних і зарубіжних провідних вчених, проведеними ще на початку XX в.

Спочатку психологи, зацікавлені у вирішенні цього питання, як об'єкт дослідження використовували чималі соціальні спільності типу юрби юнаків і неорганізованою маси покупців, безліч лише для того увагу перемістилося на дослідження малої групи на індивіда.

Французький дослідник Р. Лебон у книзі під коротким назвою "Натовп", що у 1895 р., спробував вивести загальні закони поведінки людини у неорганізованою спільності людей. Він стверджував, що таке середній чоловік у масі людей натовпі виявляє нижчий рівень інтелекту, ніж за її межами. У натовпі він більше довірливий, агресивний, запеклий, нетерплячий, аморальний і навіть здатний поводитися лише на рівні тваринного. Вочевидь, Р. Лебон перебільшував негативний вплив натовпу на індивіда, але з тих щонайменше у його судженнях і висновках містилася певна частка істини. Її підтвердили наступні експериментальні дослідження. Ті специфічні зміни у з психології та поведінці людини під впливом натовпу, куди однією з перших звернув увагу Лебон, уважно досліджено соціальної психології під назвами "знеособлювання" і ">деиндивидуализация".

Було показано, що, коли людина відчуває у собі вплив деякою досить великою соціальною спільності, внутрішньо не організованою, у його з психології та поведінці за більшою мірою проявляється оте загальне, що притаманне цій групі, й у набагато меншою мірою те, що становить власну індивідуальність. Людина перетворюється на натовпі нерідко перестає бути особистістю, а тому цей феномен отримав назву "знеособлювання".

24. Психологічний вплив – це певний вплив на психіку індивіда, за якого він добровільно, свідомо змінює свою поведінку у бажаному соціально – корисному напрямку.

Метод психологічного впливу – це шлях або спосіб організації стимулюючих дій, спрямованих на індивіда або групу з метою створення бажаної поведінки.

Прийом впливу – складова частина методу, певний виокремлений незалежний засіб дії на індивіда.

Схеми психологічного впливу – засвоєні на базі досвіду і навчання стереотипні знання про імовірний розвиток ситуації, можливі реакції об’єкту впливу.

В психології управління найчастіше використаються наступні методи психологічного впливу: переконання, навіювання, примус, деструктивна критика, зараження, самопросування, приклад (пробудження імпульсу до наслідування), ігнорування, маніпуляція, приклад, заохочення й покарання.

В психології управління найчастіше використаються наступні методи психологічного впливу: переконання, навіювання, примус, деструктивна критика, зараження, самопросування, приклад (пробудження імпульсу до наслідування), ігнорування, маніпуляція, приклад, заохочення й покарання.

Переконання - це основний метод психологічний вплив на свідомість, почуття, волю підлеглого через звернення до їх власного критичного судження за допомогою повідомлення, роз'яснення й доказу важливості того або іншого положення, погляду, учинку або їхньої неприпустимості. Мета переконання - змусити підлеглого змінити існуючі погляди, установки, позиції, відносини й оцінки чи розділити думки або уяву керівника. Засобом переконання є аргументація.

Навіювання - метод впливу на психічну сферу підлеглого, який пов'язаний з зниженням свідомості й критичності під час сприйняття та реалізації змісту, що навіюється, з відсутністю цілеспрямованого його розуміння, розгорнутого логічного аналізу й оцінки у відповідності з минулим досвідом й даним станом суб’єкту.

Примус - вимога виконувати розпорядження керівника, підкріплене відкритими чи прихованими погрозами (оголошення жорстко визначених термінів чи способів виконання поставлених завдань без жодних пояснень ). Вказаний метод належить до найбільш жорстких засобів впливу, тому в діяльності органів управління та їх посадових осіб примус застосовується, як правило, у поєднанні з іншими управлінськими прийомами.

Деструктивна критика – суб’єктивний примус, який переживається підлеглим зі сторони керівника (висловлювання зневажливих чи образливих суджень про особистість підлеглого, його осуд, висміювання його дій або вчинків.

Зараження – вид психологічного впливу, який проявляється в процесі передачі емоційного стану від керівника до підлеглого на психофізіологічному рівні контакту повз власне змістовного впливу або додатково до нього. передача свого майна чи добросусідські відносини іншій людині. Передаватися і засвоюватися цей стан може як довільно, мимоволі, так і цілеспрямовано (залучення з елементами інтриги підлеглих до виконання дії, дотик і тілесний контакт тощо).

Самопросування – відкрите пред’явлення свідчень своєї компетентності і кваліфікації, щоб бути оцененном гідно, таким чином отримати переваги у доборі кандидатів (реальна демонстрація своїх фізичних можливостей, пред'явлення своїх сертифікатів і дипломов).

Приклад (пробудження імпульсу до наслідування) - метод психологічного впливу на свідомість, почуття, поведінку підлеглого через наслідування, здатність керівника викликати прагнення бути подібним собі. Ця його здатність, як і прагнення наслідувати та наслідування підлеглим може виявлятися свідомо та підсвідомо. (копіювання чужої поведінки й мислення) (публічна популярність, демонстрація високих зразків майстерності. власного прикладу доблесті, милосердя).

Манипуляція – метод психологічного впливу, який полягає у прихованому від підлеглого спонуканні його до переживання певних обставин, змін відносин до чогось, прийняття рішення та виконання дій, з метою досягнення керівником службово необхідних або власних цілей. При цьому маніпулятору важливо, щоб адресат вважав ці думки, почуття, рішення і дії своїми власними, а не «нав’язаними» ззовні й визнавав себе відповідальних за них (порушення особистого простору, що виражається в занадто тісному наближенні і навіть доторканні, різке прискорення чи, навпаки, уповільнення темпу розмови, омана, замасковані під начебто малозначними і випадковими обмовами, часто наклепами).

Ігнорування – спосіб маніпуляції, який полягає у навмисній неуважності по відношенню до підлеглого, його висловлювань і професійних дій. Найчастіше сприймається як свідчення зневаги і неповаги (демонстративне пропускання слів підлеглого «повз вуха», невербальні прояви поведінки керівника, які вказують на те що, підлеглого не замі чають, наприклад, мовчання і відсутній погляд у відповідь на запитання).

Заохочення - метод психологічного впливу на свідомість підлеглого шляхом матеріального або морального стимулювання його діяльності з метою її активізації та надання нових імпульсів.

Покарання - метод психологічного впливу на свідомість підлеглого, який здійснюється моральними, психолого-педагогічними і юридичними засобами з метою корекції його поведінки в потрібному для керівника напрямі.

Отже, ми можемо підсумувати, що по-перше психологічний вплив на персонал є цілком нормальним механізмом зміни поведінки працівників, метод зміцнення виконавчої дисципліни і зміцнення законності. По-друге, психологічний вплив має різноманітний арсенал методів психологічного впливу: переконання, навіювання, примус, деструктивна критика, зараження, самопросування, приклад (пробудження імпульсу до наслідування), ігнорування, маніпуляція, приклад, заохочення й покарання.