
- •5 Особистість — людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільна значущого та індивідуального — неповторного.
- •Певні види спілкування.
- •7 Спілкуючись, люди обмінюються інформацією, узагальненнями, думками, почуттями. Тому спілкування — це:
- •Фахівці визначають особливості ділового спілкування:
- •8.Воля як характеристика свідомості
- •9. Відчуття, сприймання як початкові рівні пізнання:
- •Причини забування:
- •Види уваги
- •Види уяви
- •1.3. Мова і мовлення, їх значення в спілкуванні
- •Форми переживання почуттів
- •12.1. Поняття про інтелект.
- •15. Діяльність — це спосіб існування і розвитку соціальної дійсності, прояв соціальної активності.Поняття соціальної діяльності
- •Потреба як основа соціальної діяльності
- •16.Темперамент – сукупність індивідуально-психологічних характеристик, що виявляються у силі, швидкості та врівноваженості нервових процесів.
- •17.Характер – це сплав уроджених якостей нервової системи з набутими в житті індивідуальними властивостями.
- •Найвідоміші типології
- •20.Конфлікт — це суперечність, що виникає між людьми у зв’язку з розв’язанням тих чи інших питань соціального чи особистого життя.
- •21.Проблема лідерства і керівництва – одна з кардинальних проблем соціальної психології.
- •Негативний вплив групи на особистість.
- •24. Психологічний вплив – це певний вплив на психіку індивіда, за якого він добровільно, свідомо змінює свою поведінку у бажаному соціально – корисному напрямку.
- •25.Предмет педагогіки - процес спрямованого розвитку і формування людської особистості в умовах її навчання, освіти, виховання.
- •Основні завдання педагогіки :
21.Проблема лідерства і керівництва – одна з кардинальних проблем соціальної психології.
Лідерство і керівництво.
Залежно від особистісних і ділових якостей, участі в спільних справах кожен член групи має певне становище в груповій структурі, яка є своєрідною ієрархією індивідуальних статусів. Вершину цієї ієрархії посідає лідер як найбільш референтна особа в групі.
Лідер — особистість, за якою всі інші члени групи визнають право брати на себе найвідповідальніші рішення, що стосуються їх інтересів і визначають напрям та характер діяльності всієї групи.
Лідер може не бути соціометричною зіркою, може не викликати особливої симпатії в оточуючих, але він має незаперечну референтність. Лідерство є складним процесом групового розвитку, внаслідок якого диференціюється і вдосконалюється групова структура. Його не можна ні ототожнювати з керівництвом, ні протиставляти йому. За своєю природою лідерство пов'язане з регулюванням неформальних міжособистісних стосунків. Лідерство — процес внутрішньої самоорганізації та самоуправління взаємовідносинами і діяльністю групи на основі індивідуальної ініціативи учасників. Керівництво ж є реалізацією функцій і засобом регулювання формальних відносин у межах соціальної організації.
Керівник — особа, що управляє трудовою діяльністю групи на основі адміністративно-правових повноважень і узвичаєних норм співжиття.
Керівник пов'язаний із офіційною структурою групи. Він може справитися з її управлінням тоді, коли члени групи будуть сприймати його як лідера. Проте лідер групи не завжди може впоратися з обов'язками керівника, діяльність якого є ширшою і складнішою. Оптимальним варіантом для групи є збіг в одній особі лідера і керівника. В іншому разі ефективність діяльності групи залежить від того, як складуться стосунки між офіційним керівником і неофіційним лідером. Тому мистецтво керівника включає і вміння координувати роботу лідерів, спиратися на них.
чергу дозволяє гіпотетично припустити існування слідуючи типів лідерів:
1. лідер-натхненник (програміст) – авторитарний – універсальний;
2. лідер-програміст – авторитарний – ситуативний;
3. лідер-програміст – демократичний – універсальний;
4. лідер-програміст – демократичний – ситуативний;
5. лідер-організатор (виконавець) – авторитарний – універсальний;
6. лідер-організатор авторитарний – ситуативний;
7. лідер-організатор – демократичний – універсальний;
8. лідер-програміст – демократичний – ситуативний .
22
22.
Авторитарний лідер (керівник) діє одноосібно, не зважаючи на думки оточуючих. Основними формами управління, якими він послуговується, є інструкція, наказ, покарання, догана і подяка. Вся інформація зосереджується тільки в нього, а тому підлеглі користуються лише догадками і чутками. Він придушує будь-яку ініціативу в групі, вважаючи, що «все знає сам». Тому члени групи не проявляють ні ініціативи, ні творчого підходу під час виконання поставлених завдань. Виявивши помилку в діях підлеглих, авторитарний керівник вдається до висміювання і неконструктивної критики, не пояснюючи, як її можна виправити. За відсутності керівника робота групи сповільнюється або припиняється, оскільки ніхто не хоче брати на себе відповідальність.
Демократичний лідер (керівник) сприймається членами групи як «один із нас».
За такого керівництва нова інформація стає доступною для всіх у групі. Проблеми також широко обговорюються. Кожен член групи може вільно висловлювати свою думку, яка буде ретельно проаналізована. У своїй діяльності керівник спирається на допомогу групи. При розподілі обов'язків і навантажень максимально враховує індивідуальні особливості і можливості виконавців. Заохочує ініціативу і творчий підхід у підлеглих, часто ділиться з групою своїми повноваженнями. Це створює довірливий, спокійний психологічний клімат. Спілкуючись із членами групи, такий лідер переважно вдається до прохань, порад, довірливої інтонації. За його відсутності діяльність групи не сповільнюється і не припиняється. Проблеми, які виникають, група вирішує сама шляхом детального обговорення і прийняття спільного рішення.
Наведені соціально-психологічні характеристики авторитарного і демократичного лідерів (керівників) є дуже стислими і схематичними. У житті такі «чисті типи» трапляються рідко. Залежно від конкретних ситуацій найчастіше лідери виявляють властивості обох типів. Так, у складних критичних ситуаціях демократичний лідер може поводитися авторитарно: брати відповідальність на себе і застосовувати вольові прийоми.
23.2. Особистість групи. Вплив групи на особистість
Позитивне вплив спільності на індивіда.
Позитивне вплив групи для формування й розвиток особистості ось у чому:
1. Серед опитаної індивід зустрічається з людьми, що є йому є основним джерелом духовної культури.
2. Стосунки між людьми, складаються в групах, несуть у собі позитивні соціальні норми і ціннісні орієнтації, які засвоюються особистістю, включеної до системи групових взаємовідносин.
3. Група є місцем, де індивід відпрацьовує свої комунікативні вміння і навички.
4. Від учасників групи індивід отримує інформацію, яка йому правильно сприймати й оцінювати себе, удається зберігати й зміцнювати все позитивне у своїй особистості, позбуватися негативного і повним вад.
5. Група постачає індивіда системою позитивних емоційних підкріплень, необхідні його розвитку.
Лише постійне спілкування індивіда з розвиненішими, що вона сам, особистостями, з цінними знаннями, вміннями і навички, забезпечує можливість прилучення до відповідним духовних цінностей. Майже в кожної людини є чого навчитися в інших покупців, безліч практично у всіх групах він зустрічає таких людей.
Для розвитку в себе тих чи інших достоїнств індивіду необхідні відповідні стимули, позитивні підкріплення. Їх є основним джерелом також є люди, оточуючі їх у групах.
Отже, у розвиток індивіда як особистості група представляється незамінною. Це ж, і навіть у більшою ступеня, стосується високорозвиненої колективу. У житті і забезпечення діяльності кожного окремої людини він грає незамінну позитивну роль, про що писали і казали такі педагоги, як О.С. Макаренка, В.А. Сухомлинський та інших. Проте свою позитивну роль розвитку особистості колектив реалізує буде лише тоді, коли відбувається його й її (цій ролі) ідеологічного спотворення, коли психологічна і педагогічна теорія колективу немає предметом політичних маніпулювань.