35

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………….…………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Економічна та правова сутність електронних грошей

1. Поняття та класифікація електронних грошей……………………………..5

2. Економічна природа електронних грошей і загальні схеми обігу…….…12

РОЗДІЛ 2. Значення електронних грошей як платіжного інструменту

1. Електронні гроші у світі та їх моніторинг ……………………………….17

2. Вплив електронних грошей на сучасну економіку………………….…...…20

РОЗДІЛ 3. Перспективи розвитку електронних грошей……………………..28

ВИСНОВКИ……………………………………………………...………………..32

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………..………34

ВСТУП

Актуальність курсової роботи полягає у тому, що за останні десятиріччя з'явились нові інноваційні продукти, призначені для здійснення платежів, чому деякою мірою сприяє науково-технічний прогрес, розвиток фінансового, банківського ринку тощо. Внутрішні та зовнішні роздрібні платежі здійснюються з використанням нових платіжних продуктів та збільшуються в кількісному значенні.

Визначення і характеристика такого явища як “електронні гроші” має і теоретичне, і практичне значення для розвитку товарно-грошових відносин, забезпечення ефективного функціонування платіжних систем та для вдосконалення механізмів грошово-кредитного регулювання. Крім того, розуміння сутності даного явища впливає на визначення політики держави відносно стимулювання чи обмеження нового засобу платежу у порівнянні з іншими.

Аналіз джерел і публікацій свідчить, що у вітчизняній науковій літературі сьогодні мало уваги приділяється теоретичним питанням емісії та використання електронних грошей. Окремі аспекти цієї проблеми висвітлено в роботах Івасіва Б.С., Кравця В.М., Лютого І.О., Міщенка В.І., Мороза А.М., Савлука М.І., Сенища П.М., Смовженко Т.С., Стельмаха В.С., Циганова С.А. та інших. У роботах зарубіжних науковців, зокрема М. Вудфорда, А. Генкіна, Ч. Гудхарда, М. Кінга, С. Кляйна, Б. Коена, Д. Кочергіна, С. Лельевельдта, Р. Селджіна, А. Шамраєва, Б. Шміта, Л. Уайта, Б. Фрідмана поставлено низку питань, пов’язаних з емісією та використанням електронних грошей.

Об’єктом дослідження в даній роботі виступають різноманітні підходи до розуміння електронних грошей, та їх роль в сучасній економіці..

Предметом даної курсової роботи є дослідження різноманітних підходів до відносно нової економічної категорії «електронні гроші», а також аналіз сучасного стану їх використання як платіжного засобу.

Метою даної курсової роботи є аналіз сучасного стану систем електронних грошей у світі, та їх впливу на сучасну економіку, в епоху масштабної інформатизації та комп’ютеризації.

Відповідно до поставленої мети, завданнями дослідження є:

• визначити правову природу та основні види електронних грошей;

• узагальнити міжнародний досвід запровадження та використання електронних грошей;

• здійснити аналіз сучасного стану використання електронних грошей як платіжного засобу;

• визначити подальші перспективи запровадження та використання електронних грошей у світі як нового платіжного засобу для здійснення масових платежів.

Методи дослідження. В даній курсовій роботі використовувалися такі загальнонаукові методи, як порівняння, спостереження, узагальнення, ототожнення, аналіз з метою дослідження наукової літератури для вивчення різноманітних підходів до розуміння «електронних грошей» у світі, а аналізу місця електронних грошей у сучасній економіці.

Економісти називають сучасний період розвитку електронних грошей “дитячим”, підкреслюють віддаленість перспективи їх повсюдного проникнення, вважають, що широке використання електронних грошей – поки ще теоретична концепція. Однак вчені визнають, що електронні гроші мають великий і мало досліджений потенціал, який, завдяки імпульсам інформаційної революції, які важко передбачити, може перетворити їх на реально діючий феномен економічного життя.

Варто відзначити, що представники фундаментальної економічної науки не знайшли консенсусу щодо сутності електронних грошей і тієї ролі, яку вони відіграватимуть у найближчому майбутньому. Термін "електронні гроші" є відносно новим, його досить часто вживають поряд із платіжними інструментами, котрі засновані на інноваційно-технічних рішеннях.

Структура. Курсова робота відповідно до поставленої мети та завдань, складається з трьох розділів та чотирьох підпунктів, вступу, висновків, та списку використаної літератури. Загальний обсяг становить – 35 сторінок.

Розділ 1. Електронні гроші: суть та тенденції розвитку

1.1. Поняття та класифікація електронних грошей

Аналізуючи перспективи і роль Інтернет у сталому розвитку більшості галузей економіки, необхідно звернути увагу на новітні поняття та категорії, що поширюються з запровадженням інформаційних технологій, з допомогою яких відображають перетворення фінансово-економічних процесів. Серед технічних новацій потрібно виділити електронізацію товарно-грошового обміну, ділової практики, побутового зв’язку, запровадження нових засобів обміну, у тому числі так “електронних і грошей”.

Термін «електронні гроші» з’явився у науковій літературі у середині XX сторіччя, коли банківські розрахунки почали набувати електронної форми. Упродовж 1970 – 1990-х років цей термін використовувався як метафора по відношенню до різноманітних технологічних новацій, що запроваджувалися у сфері безготівкових розрахунків. Окремі дослідники відносять до розрахунків електронними грошима безготівкові розрахунки в електронному вигляді, у тому числі і міжбанківські електронні розрахунки. Так, в Енциклопедії банківської справи України під електронними грошима розуміються грошові засоби, «які використовуються їх власниками в електронній системі банківських послуг, для безготівкових платежів і розрахунків через систему електронних міжбанківських платежів Національного банку» [8, с.226].

Термін «електронні гроші» є відносно новим у науковій літературі і часто використовується до широкого спектра різних платіжних інструментів, що ґрунтуються на інноваційних технічних рішеннях у сфері роздрібних платежів. На думку Н. Дмитрика в понятті “електронні гроші”, термін “гроші” або “готівка” умовний, тобто у вигляді матеріальних банкнот або монет електронні гроші не існують. Матеріальне їх втілення існує в двох можливих видах:

- електронна готівка, що зберігається на смарт-картах;

- електронна готівка, що зберігається в спеціальних сферах даних на жорстокому диску [7, с.96].

Умовно виділяють три підходи до визначення електронних грошей, а саме: європейський, американський та азійський. У рамках європейського підходу електронні гроші розглядаються як нова форма грошей, яка потребує особливого режиму регулювання їх емісії та обігу. Виходячи з Директиви Європейського парламенту 2009/110/ЄС “Про електронні гроші” від 27.07.2009 року, електронні гроші – це грошова вартість, що представлена у формі вимоги до емітента, яка зберігаються на електронному пристрої, в тому числі магнітному, та випускається після отримання коштів з метою здійснення платіжних операцій та приймається фізичною або юридичною особою, відмінною від установи-емітента електронних грошей [15, с.103].

Відповідно до американського підходу, електронні гроші не розглядаються як нова форма грошей, а трактуються як новий вид фінансових послуг, що пропонуються кредитними організаціями [16, с.82-85]. У ряді азійський країн сьогодні немає однозначного підходу до визначення електронних грошей, тому дуже часто вони синтезують американський та європейський підходи.

Основні причини розбіжностей суджень полягають, зокрема, у новизні самого платіжного засобу та різноманітності технічних рішень, реалізованих у системах роздрібних розрахунків. Наслідком цього є відсутність на сьогодні визнаного у світі визначення електронних грошей, яке б однозначно розкривало їх економічну та правову сутність, і брак чітких критеріїв віднесення новітніх платіжних продуктів до електронних грошей.

Одне з поширених «технічних» визначень поняття «електронні гроші» наведене в Глосарії термінів, які використовуються в платіжних і розрахункових системах, оприлюдненому в 2001 році Банком міжнародних розрахунків: електронні гроші – це «вартість, яка зберігається в електронному вигляді на таких пристроях як чіпова картка або накопичувач на жорсткому диску персонального комп’ютера».

Відомим є визначення, наведене у 1998 році в документі Європейського центрального банку «Звіт про електронні гроші»: електронні гроші – «грошова вартість, яка зберігається в електронному вигляді на технічному пристрої і може широко використовуватися для здійснення платежів підприємствам іншим, ніж емітент, без необхідності використання при цьому банківських рахунків, але яка діє як наперед оплачений інструмент на пред’явника». Таке визначення порівняно з попереднім суттєво уточнює перелік продуктів електронних грошей. До нього не включені одноцільові платіжні засоби, які також містять грошову вартість. Електронні гроші розглядаються як один із наперед оплачених платіжних інструментів, тобто відмічається їх зв’язок з традиційними грошима. Водночас підкреслюється, що електронні гроші мають окремий обіг, відмінний від банківського обігу грошей, і є неперсоніфікованим платіжним продуктом.

Різноманітність технічних та організаційних рішень, реалізованих у системах електронних грошей, а також перманентність процесу згортання одних систем і появи інших, які дозволяють реалізувати досягнення науково-технічного прогресу та вдосконалені платіжні технології, ускладнює класифікацію основних видів електронних грошей та систем електронних грошей. Оскільки сьогодні не існує єдиної класифікації електронних грошей, тому наведемо найбільш розповсюджену.

1. За типом носія виділяють:

а) електронні гроші на базі фізичного пристрою – це електронні гроші, які зберігаються на спеціальному пристрої (на чіпі, вбудованому в смарт-карту);

б) електронні гроші на базі програмного забезпечення (онлайн-гроші) – зберігаються на накопичувачах інформації у формі файлів бази даних.

2. За типом технології зберігання:

а) із централізованим веденням рахунків, коли всі транзакції записуються та авторизуються через централізовану систему рахунків, управління якою здійснює система електронних грошей;

б) із використанням електронних записів/символів, коли транзакція не потребує авторизації, а електронні гроші існують у формі електронних символів, які обертаються всередині комп’ютерної чи телекомунікаційної мережі або шляхом прямого приєднання пристроїв до такої мережі електронних пристроїв (електронних чіпів у старт-картах або RFID-модулів у смартфонах).

3. За ступенем анонімності електронні гроші в системах електронних грошей поділяються на:

а) анонімні, якщо ідентифікація користувача не вимагається ані при придбанні ним електронних грошей, ні при здійсненні ним транзакцій, тому в даному випадку ідентифікація і відстеження операцій між платником і отримувачем є неможливою;

б) ідентифіковані, якщо платник та отримувач мають ідентифікувати себе;

в) частково ідентифіковані, якщо здійснюється мінімальна ідентифікована клієнта (дані паспорту). Доступ до такої інформації та інформації про угоди можуть мати лише чітко визначені державні органи.

4. За розміром платежу:

а) системи пікоплатежів (англ. picopayments), якщо можуть здійснюватись платежі розміром від 1 євроценту до 1 євро;

б) системи мікроплатежів, якщо можуть здійснюватись платежі розміром від 1 євро до 10 євро, причому здійснення платежів такого розміру із використанням чеків чи платіжних карт часто не є економічно вигідним;

в) системи макроплатежів, якщо можуть здійснюватись транзакції більшого розміру [17, с.73].

Розрізняють також електронні “фіатні” гроші (від англ. fiat – директива, норматив, указ, іноді можна зустріти визначення “неприватні” або директивні електронні гроші) та електронні “нефіатні” гроші [16, с.85].

Електронні “фіатні” гроші обов’язково виражені в одній із державних валют і є різновидом грошових одиниць платіжної системи однієї з держав. Держава законами зобов’язує всіх громадян приймати до оплати “фіатні” гроші. Відповідно емісія, обіг та погашення електронних “фіатних” грошей відбуваються за правилами національних законодавств, центральних банків або інших державних регуляторів. Електронні “нефіатні” гроші є електронними одиницями вартості недержавних платіжних систем. Відповідно емісія, обіг та погашення (обмін на “фіатні” гроші) електронних “нефіатних” грошей відбуваються за правилами недержавних платіжних систем.

Сьогодні більшість дослідників виділяють два основних види електронних грошей: на основі карток (card-based e-money); на програмній основі (software-based electronic money). Поділ електронних грошей на два основних види знайшов відображення і в Директиві 2000/46/ЄС, і у звітності, яка надається центральними банками ЄС Європейському центральному банку [10, с.65-67].

Перший, найбільш поширений сьогодні вид електронних грошей представлений смарт-картками (smart-cards) або картками зі збереженою вартістю (srored-value cards, SVС), в які вбудований чіп, що містить грошовий еквівалент як результат попередньої оплати. Це те саме, що й наперед оплачені картки (prepaid cards) або карткові електронні гаманці (e-purses). Зауважимо, що до електронних грошей відносять лише наперед оплачені картки багатоцільового використання (multipurpose prepaid cards), які застосовуються держателем для розрахунків не тільки з емітентом, а й з «третьою стороною». Таким чином, картки зі збереженою грошовою вартістю, які випускаються телефонними компаніями, операторами мобільного зв’язку, транспортними фірмами, Інтернет–провайдерами й іншими підприємствами і які приймаються до оплати виключно їх емітентами, електронних грошей не містять. Інша річ, якщо грошову вартість таких карток починають приймати інші підприємства, як це, наприклад, сьогодні відбувається з картками Управління міського транспорту Нью-Йорку або з картками певних телефонних компаній в Японії [17,с.79].

Другий вид електронних грошей представляє собою грошову вартість, яка за допомогою програмного забезпечення зберігається в пам’яті комп’ютерів, наприклад на жорстких дисках. Розрахунки такими електронними грошима відбуваються з використанням телекомунікаційних мереж, здебільшого відкритої мережі Інтернет.

Аналіз систем електронних грошей, які є поширеними в регіоні СНД, а також новітніх схем електронних грошей, які не підпадають під наведені вище класифікації, приводить до висновку, що розподіл множини електронних грошей доцільно здійснювати за ознакою трансферабельності, яка означає властивість електронних грошей вільно передаватися між держателями і торговцями, та виділяти такі класи:

• нетрансферабельні електронні гроші;

• трансферабельні електронні гроші (таблиця 1.).

Таблиця 1.