2. Правове забезпечення та координація дій транспортних служб під час ліквідаціїї надзвичайної ситуації

Об'єкт господарювання (підприємство, установа, організація) є основною ланкою в системі цивільного захисту (ЦЗ) держави. На об'єкті, де зосереджені людські і матеріальні ресурси, здійснюються економічні і захисні заходи.

У відповідності до законодавства, керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, місцем в захисних спорудах, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їх готовність, виконує інші заходи з ЦЗ і несе пов'язані з цим матеріальні та фінансові витрати.

Власники потенційно небезпечних об'єктів відповідають також за оповіщення і захист населення, що проживає в зонах можливого ураження від наслідків аварій на цих об'єктах.

Транспортна служба створюється на базі транспортного відділу, гаражу об'єкта. Вона розробляє іздійснює заходи ззабезпечення перевезень, пов'язаних із розосередженням працівників та доставкою їх до місця роботи, проведення рятувальних робіт. Кожна служба створює, забезпечує, готує формування служби (команди, групи, ланки) і керує ними при виконанні робіт[58, с.155].

Правовою основою створення та діяльності транспортних служб є Закон України "Про Цивільну оборону України", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру", Положення про цивільну оборону України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.94 N 299, та інші нормативно – правові акти.

Зокрема, для транспортного забезпечення запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і забезпечення зменшення збитків і витрат у разі стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів і великих пожеж, залучається у мирний час весь транспорт, що є на відповідній адміністративній території, а у воєнний час - той, що не поставляється до Збройних Сил України[13].

На Міністерство інфраструктури України при надзвичайній ситуації техногенного та природного характеру покладається ряд завдань, серед яких наступні.

Організація і проведення заходів щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації на транспортних засобах і комунікаціях, включаючи терміновий ремонт і розширення магістралей, злітно-посадкових смуг, причалів, залізничних станцій тощо.

Здійснення функцій компетентного державного органу з перевезення небезпечних вантажів залізничним, автомобільним, повітряним, морським і річковим транспортом.

Забезпечення перевезення сил і засобів, матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення заходів реагування на надзвичайні ситуації.

Управління і координація дій транспортних служб, включаючи контроль за переміщенням і використанням транспортних засобів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій загальнодержавного рівня.

Забезпечення участі сил і засобів підлеглих формувань (у межах їх тактико-технічних можливостей) у проведенні аварійно/пошуково/-рятувальних та інших невідкладних робіт у районах впливу наслідків надзвичайних ситуацій.

Управління створенням і діяльністю таких функціональних підсистем єдиної державної системи:

транспортне забезпечення заходів реагування на надзвичайні ситуації;

сили і засоби пошуку і рятування на морі та судноплавних річках;

безпека польотів цивільної авіації;

сили і засоби реагування на надзвичайні ситуації на транспорті;

безпека судноплавства[12, п.33].

Крім того, створена державна спеціальна служба транспорту, яка є спеціалізованим державним органом транспорту у системі центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в умовах воєнного і надзвичайного стану[11, ст.1].

Основними завданнями Державної спеціальної служби транспорту є:

технічне прикриття, відбудова, встановлення загороджень на об'єктах національної транспортної системи України з метою забезпечення діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;

будівництво та ремонт у мирний час і в умовах воєнного стану нових та підвищення строку експлуатації і пропускної спроможності діючих об'єктів національної транспортної системи;

відбудова транспортних комунікацій, порушених унаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, аварій і катастроф;

охорона об'єктів національної транспортної системи України в мирний час і в особливий період;

виконання інших завдань, пов'язаних із участю в обороні держави та забезпеченням ефективного функціонування національної транспортної системи України.

Кабінет Міністрів України здійснює управління відповідно до Конституції і законів України Державною спеціальною службою транспорту та контроль щодо її функціонування і забезпечення постійної готовності до виконання завдань у мирний час та особливий період[11, ст.8].

Державна спеціальна служба транспорту має таку загальну структуру: орган управління Державною спеціальною службою транспорту в системі центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури;

об'єднані загони, загони, окремі загони;

підрозділи охорони;

органи забезпечення;

навчальний центр;

заклади, підприємства та установи.

Загальна чисельність Державної спеціальної служби транспорту визначається обсягами виконуваних робіт та підготовки резерву навчених людських ресурсів на особливий період і затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури, погодженим з Генеральним штабом Збройних Сил України[11,ст.4].

Мобілізаційне розгортання і приведення у готовність Державної спеціальної служби транспорту для функціонування в особливий період здійснюються в порядку, передбаченому планами, що розробляються Державною спеціальною службою транспорту, погоджуються з Генеральним штабом Збройних Сил України та затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури[11,ст.7].

Забезпечення Державної спеціальної служби транспорту матеріально-технічними засобами, спеціальною технікою, іншим майном, а також квартирно-експлуатаційне, медичне, фінансове та інше забезпечення здійснюються за нормами та в порядку, що встановлені законодавством України.

Забезпечення спеціальною залізничною, дорожньо-будівельною та автомобільною технікою в мирний час здійснюється за нормами, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури, в особливий період - Генеральним штабом Збройних Сил України.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяють Державній спеціальній службі транспорту, її органам у розв'язанні житлових та інших соціально-побутових проблем, забезпеченні транспортними засобами і зв'язком.

Державна спеціальна служба транспорту має службові приміщення та інші споруди, об'єкти охорони здоров'я, навчального, науково-дослідного, господарського та соціально-культурного призначення, житловий фонд[11,ст. 18].

Контроль Верховної Ради України за діяльністю Державної спеціальної служби транспорту здійснюється відповідно до Конституції і законів України.

Президент України здійснює контроль за діяльністю Державної спеціальної служби транспорту відповідно до своїх повноважень, визначених Конституцією України.

Генеральний штаб Збройних Сил України спільно із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури здійснює контроль за станом здатності та готовності Державної спеціальної служби транспорту до виконання покладених на неї обов'язків в особливий період[11, ст.22].