Міністерство аграрної політики України

Нікопольський коледж

Дніпропетровського державного аграрного університету

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

„Основи картографії”

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Номінація: „Навчально-методичні матеріали для

забезпечення самостійної роботи студентів

2006

Розроблено викладачем Перепадею Л.М.

Рецензент: викладач вищої категорії Сухарникова Г.О.

Анотація

Мета: навчити студентів читати географічні карти і користуватися ними в науковій і практичній діяльності; ознайомити із процесами виготовлення карт; розкрити значення картографії в сучасному світі.

ЗМІСТ:

сторінки

1. План 3

2. Вступ 4

3. Хід лекції 5

4. Висновок 10

5. Список літератури 11 6. Рецензія 12

План

1. Мета вивчення предмету. Основні поняття і визначення в картографії.

2. Математична основа карти.

3. Картографічні знаки, способи їх зображення.

4. Картографічна генералізація.

5. Картографічні джерела.

Вступ

Пізнавальна властивість географічних карт цілком зрозуміла при погляді на картографування (комплекс процесів по створенню географічних карт) як на один із видів моделювання, який має за мету вивчення реально існуючих явищ – їх розміщення, властивість і взаємозв’язок за допомогою моделей, тобто побудов, які відтворюють деякі сторони дійсності у спрощеній, схематизованій, доступній огляду формі.

Легко переконатися, що карти дають просторовий образ явищ, використовуючи картографічні символи як особливий язик картографічної науки. Карти будують за визначеними математичними правилами, з відбором і узагальненням картографованих явищ (їх елементів, властивостей і відношень) у відповідності із призначенням конкретних творів. Вони створюють просторові образно-знакові моделі, які фіксують накопичені знання і слугують для придбання нових знань. Другі картографічні зображення – рельєфні карти, блок-діаграми і глобуси також належать до просторових уявно-знаковим моделей; природно, що їх розробка відноситься до клопотів картографії.

Сучасна картографія заключається у швидкому збільшенні просторових меж її дії.

Лекція 1 тема: основні поняття і визначення в картографії.

План

1. Поняття картографії.

2. Особливості карт і картографічного зображення.

3. Елементи географічних карт.

ХІД ЛЕКЦІЇ

1. Поняття картографії.

Картографія – область науки, техніки і виробництва, що вивчає створення і використання картографічних матеріалів. Картографія вивчає суть, методи передачі і відображення інформації про природні і соціальні явища картографованої території.

Карти застосовують майже у всіх галузях науки і техніки. Особливо широко використовують карти при вишукуваннях, проектуванні і будівництві промислових споруд, доріг, нових міст і сіл, при землевпорядкуванні, розвідці корисних копалин та ін.

Карти є надійним джерелом інформації, які дають свідчення про поверхню Землі, мають велике значення для наукових досліджень, а інколи грають роль юридичних документів.

Карти необхідні для перспективного планування і виконання задач сільського господарства. На них відображають економіку, галузі сільського господарства, розміщення сільськогосподарських підприємств, виробничі сили, площі, урожайність і другі елементи.

Карти будують за математичними правилами, з відбором і узагальненням картографічних явищ, вони відображають переміщення явищ, їх просторові зміни і розвиток у часі.

В картографію входять:

• картоведення – загальне вивчення карт, їх зміст, картографічні матеріали і історію картографії.

• Математична картографія – теорія картографічних проекцій, методи вичислення сіток, вимірювання по картам.

• Складання і редагування карт – методи виготовлення оригіналів карт і їх оформлення.

• Видавництво карт – методи і процеси виробництва і механічного розмноження карт.

2. Особливості карт і картографічного зображення.

Карта – побудоване в картографічній проекції зменшене узагальнене зображення поверхні Землі, поверхні другого небесного тіла, що показує на них розміщення об’єктів у визначеній системі умовних знаків.

Особливості карт:

• математично визначена побудова;

• застосування особливих знакових систем;

• вибір і узагальнення зображених явищ.

Математично визначена побудова географічних карт встановлює чітко визначену функціональну залежність між географічними координатами земної поверхні і прямокутними координатами тих самих точок на карті. Ця побудова включає дві дії для переходу від фізичної поверхні Землі до її зображення на площині.

Перша дія – це проектування земної поверхні з її складним рельєфом і картографованими явищами на поверхню еліпсоїда або на поверхню шару (меньш точно).

Друга дія – це зображення поверхні еліпсоїда або кулі на площину. Для цього застосовують картографічні проекції.

Географічні карти відображають явища за допомогою спеціальних знакових систем, що показують різні природні і соціальні явища у формі зручної для просторової локалізації і передачі їх кількісної і якісної характеристик.

Використання умовних знаків дозволяє:

1. дуже зменшити картографічне зображення;

2. показати на карті рельєф земної поверхні;

3. не обмежуватись відображенням на карті тільки зовнішнім виглядом предметів чи явищ, а вказувати їх внутрішні властивості (наприклад, морські карти показують підводний рельєф, температуру; глибини та інше;

4. відобразити розповсюдження явищ, які не сприймаються нашими органами чуттів (наприклад, магнітне відхилення, аномалії сили тяжіння і т. д.).

5. виключати малозначні сторони, і деталі, властиві одиничним предметам, і виділяти їх загальні і значні ознаки (наприклад, характеризувати населені пункти по кількості населення і адміністративному значенню).

До картографічних зображень Землі належить також топографічні плани, рельєфні карти, глобуси і блок-діаграми. Вони відрізняються від географічних карт тим, що замість картографічних проекцій для них застосовують інші способи математичної побудови.

Топографічні плани готуються в крупних масштабах для обмежених ділянок місцевості в ортогональному зображені без врахування кривизни поверхні.

Рельєфні карти відображають земну поверхню як трьохмірну об’ємну модель. Глобуси – об’ємні у вигляді кулі моделі Землі – використовують картографічні знаки і генералізацію; зображення земної поверхні на глобусі зберігає постійність масштабу, співвідношення площ і геометричну подібність фігур.