Глосарій

Аварійний комісар – фахівець, який за дорученням страховика визначає причину, характер і розмір збитків і видає аварійний сертифікат.

Аварійний сертифікат – документ, що видається страхувальникові аварійним комісаром, агентом або іншим уповноваженим представником страховика на підставі наслідків огляду пошкодженого майна.

Агент страховий – фізична або юридична особа, яка діє від імені страховика і в межах наданих ним повноважень.

Аквізиція – укладання нових договорів страхування.

Актуарій – офіційно уповноважена особа, фахівець, яка з допомогою методів математичної статистики розраховує страхові тарифи.

Андеррайтер – висококваліфікована і відповідальна особа, уповноважена виконати необхідні процедури по розгляду пропозицій і прийняттю ризиків на страхування (перестрахування).

Ануїтет – договір страхування пенсій або ренти, за яким виплачується визначена річна сума доходу протягом життя застрахованого замість попередньої сплати одноразової страхової суми.

Бенефіціар – особа, на користь якої страхувальник уклав договір страхування (вигодонабувач за страховим полісом).

Бонус-малус – система підвищень і знижок, що застосовується у страхуванні.

Бордеро – перелік ризиків, прийнятих на страхування у частині, що передається цементом у перестрахування.

Брокер страховий – юридична або фізична особа, що має дозвіл на здійснення посередницької діяльності на страховому ринку.

Вид страхування – страхування однорідних об’єктів від характерних для них небезпек.

Викупна сума – сума, на яку може претендувати власник полісу зі страхування життя в разі припинення дії полісу.

Ексцедент – залишок страхової суми, що створюється зверх власного утримання страховика і передається у перестрахування.

Зароблена премія – та частина страхової премії, яка припадає на час, що минув після початку страхового періоду.

Застрахований — особа, яка бере участь в особистому страхуванні, чиє життя, здоро­в'я та працездатність виступають об'єктом страхового захисту. Якщо застрахований сам сплачує страхові внески, то він водно­час є і страхувальником. За деякими вида­ми особистого страхування ці суб'єкти можуть не збігатися. Наприклад, при страху­ванні дітей страхувальниками є батьки, а застрахованими — діти.

Збиток – втрата (шкода), що підлягає відшкодуванню страховиком.

Коефіцієнт збитків – показник, що розраховується як відношення оплачених претензій і тих, що підлягають оплаті, до величини зароблених премій.

Незароблена премія – частина премії, що по договору страхування припадає на ще непочатий період страхування.

Об’єкт страхування – конкретний майновий інтерес страхувальника або застрахованої особи, якому може бути завдано шкоди стихійним лихом, нещасним випадком або іншою страховою подією.

Отримувач страхового відшкодуван­ня, або страхової суми — фізична або юридична особа, яка за умовами страхування має право на отримання відповідних грошових засобів. У майновому страхуванні — це стра­хувальник, в особистому— страхувальник або застрахований (страхування на дожит­тя, втрату здоров'я, від нещасного випадку), а з настанням смерті — особа, котрій запові­дав страхувальник отримати страхову суму на випадок його смерті.

Портфель відповідальності – загальна сума відповідальності страховика або перестраховика за всіма діючими полісами.

Регрес – право страховика на висунення у межах фактично сплаченої страхувальникові суми відшкодування збитку претензії до третьої сторони, яка винна у страховому випадку, з метою отримання від неї компенсації за нанесену шкоду.

Страховий захист — сукупність розподільчих та пере розподільчих відносин з приводу відшкодування збитків та надання матеріальної допомоги громадянам при загибелі або ушкодженні матері­альних об'єктів, або втратах у сімейних доходах населення у зв'язку з втратою здоро­в'я, працездатності та іншими подіями.

Страховий інтерес — усвідомлена по­треба в захисті майна, доходів, життя, здоро­в'я, працездатності і т. ін. шляхом страху­вання.

Страхова сума — сума, на яку стра­хується об'єкт за законом (обов'язкове стра­хування) або за договором (добровільне стра­хування). У майновому страхуванні вона визначається, як правило, на одиницю об'єк­ту, що підлягає страхуванню (будівля, спору­да, автомобіль, голова ВРХ тощо), або в ціло­му за конкретним вибором майна (основні фонди, домашнє майно громадян і т. ін.). Страхова сума в майновому страхуванні не може перевищувати вартості об'єкту, що підлягає страхуванню.

В особистому страхуванні страхова сума визначається на кожного застрахованого, закон не встановлює для неї верхньої межі, а встановлюється вона за угодою сторін (страховика і страхувальника).

Страховик — юридична особа, яка здійснює страхування на підставі отриманої від певних державних органів ліцензії.

Страхувальник — юридична або фізич­на особа, яка вступила в страхові відносини із страховиком, сплачує страхові внески і пре­тендує на страхове відшкодування збитків за застрахованими подіями.

Страховий випадок — подія, з настан­ням якої страховик зобов'язаний за законом (обов'язкове страхування) або за дого­вором (добровільне страхування) виплати­ти страхове відшкодування (страхову суму).

Страхове відшкодування — сума, яку повинен виплатити страховик за майновим страхуванням та страхуванням відповідаль­ності з настанням страхових випадків для покриття збитків.

Страхова відповідальність (страхове покриття) — зобов'язання страховика сплачувати страхове відшкодування або страхову суму за передбаченої умовами стра­хування сукупності подій або окремої події.

Страхове свідоцтво (страховий поліс) — документ, що засвідчує факт страхування відповідно до правил страхування.

Страхове поле – максимальна кількість об’єктів, котрих можна застрахувати на добровільних засадах.

Страховий внесок (премія, платіж) – плата за страхування, сума, що її сплачує страхувальник страховикові за зобов’язання відшкодувати збитки в разі настання страхового випадку.

Термін страхування – період дії договору страхування.

Форми страхування – страхування може бути обов’язковим і добровільним. Обов’язкове страхування запроваджується Законами України. Добровільне страхування здійснюється на основі правил, що розробляються страховими компаніями.

Франшиза – передбачена договором частина збитків, що в разі настання страхової події не відшкодовується страховиком.

Цедент (перестрахувальник) - страховик, що передає за плату частину прийнятого за договором зі страхувальником ризику на перестрахування пере страховикові.

Цесія – процес передання застрахованого ризику в перестрахування.

Цесіонер – страхова компанія, що приймає ризик у перестрахування.

Шкода – наслідок порушення прав, що охороняються законом, та інтересів суб’єктів цивільних правовідносин (держави, організацій або громадян).

Сутність, принципи і роль страхування. Класифікація страхування

План лекції:

1. Необхідність страхового захисту від ризикових обставин.

2. Місце страхування в системі економічних категорій і його функції.

3. Принципи страхування.

4. Суб’єкти та об’єкти страхування. Системи страхування.

5. Класифікація страхування.

1. Необхідність страхового захисту від ризикових обставин.

Необхідність страхового захисту має кілька аспектів: природний, економічний, соціальний, юридичний, міжнародний.

Страхування – це спосіб захисту майнових інтересів громадян в умовах ринкової економіки.

Закон України “Про страхування” дає визначення: “Страхування – вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.”

Предметом даної дисципліни є страхова діяльність як система економічних відносин. Вона охоплює комплекс питань, пов’язаних з визначенням основних понять та встановленням їх зв’язку, а також проблеми, що виникають у зв’язку з необхідністю державного регулювання страхової діяльності.

2. Місце страхування в системі економічних категорій і його функції.

Страхування є економічною категорією, перебуває в тісному взаємозв’язку з категорією фінансів і входить в економічну систему держави. Як і фінанси страхування зумовлено рухом грошових форм вартості при формуванні і використанні цільових фондів грошових коштів у процесі розподілу та перерозподілу грошових доходів і накопичень.

Специфічність страхування як економічної категорії обумовлюється трьома основними ознаками:

1. випадковим характером настання страхової події;

2. надзвичайністю нанесеного збитку в натуральному та грошовому вираженні;

3. об’єктивною необхідністю попередження та подолання наслідків вказаної події, відшкодування втрат.

Зміст, сутність і призначення страхування найяскравіше та найповніше проявляється через його функції. Найважливішими серед них є такі: відновлювальна, попереджувальна, ощадна та контрольна.