3. Головні члени речення і способи їх вираження

ПІДМЕТ (суб’єкт) – головний член речення, який позначає предмет думки й перебуває в предикативному зв’язку з іншим головним членом – присудком.

Простий підмет – підмет, виражений одним словом. Найчастіше простий підмет виражається формою називного відмінка іменника. Проте для вираження підмета можуть використовуватися й займенники (Спали вони всі в сінцях, на вогкій і холодній долівці, прокинувши рядна, а в хату не заходили (Панас Мирний)), а також інші частини мови, коли вони вжи­вані в значенні іменника й відповідають на питання хто? або що? (Першою думкою в Остапа було тікати (М. Коцюбинський); Тільки «так» чи «ні», «за» чи «про­ти» мало сьогодні сенс... (П. Загребельний); Сім – непар­не число тощо).

Складений підмет – підмет, виражений сло­восполученням, утвореним з двох або кількох повнознач­них слів. У ролі цього типу підмета можуть виступати: сполучення іменника, що має значення сукупності, з іменником у родовому відмінку (гурт хлопців), сполучення іменника у формі називного відмінка з іменником в орудному відмін­ку з прийменником (брат із сестрою), сполучення числів­ників з іменником у називному або родовому відмінку (троє студентів, два човни), сполучення іменника або чис­лівника чи займенника у формі називного відмінка й іменника (або займенника) в родовому відмінку з прий­менником з (із) (кожен з нас).

ПРИСУДОК (предикат) – головний член двоскладного речення, який позначає дію, стан, якість або властивість, преди­кативну ознаку, носієм якої є підмет. Присудок синтаксично пов’язаний з підметом предикативним зв’язком. Урахо­вуючи граматичне вираження присудка, розрізняють діє­слівні й іменні присудки. Дієслівні можуть бути простими й складеними, а іменні – тільки складеними.

Прос­тий дієслівний присудок виражається дієсловом у формі дійсного, умовного або наказового способу. Напр.: Осінь палає холодним вогнем, Осінь чужа і зайва (Є. Маланюк); Ще б плакала Катерина, та сліз більш немає (Т. Шевченко); Не клич мене, весно, не чаруй і не ваб! (Леся Українка).

Складений дієслівний присудок ви­ражається інфінітивом повнозначного слова та особови­ми формами модальних дієслів (дієслів зі значенням по­чатку, кінця, продовження дії) або прикметником з мо­дальним значенням. Напр.: Почало рясно осипатися на бульварах Києва жовтогаряче листя (С. Скляренко); Що може душу сколихнуть рабу? (Л. Костенко); Я змушений швидко зробити вибір.

Іменний складений присудок ви­ражається іменною частиною мови (іменником, прик­метником, займенником) або дієприкметником у поєд­нанні з дієсловом-зв’язкою. Напр.: Будь мені зятем (Г. Квітка-Основ’яненко); Мені осіння ніч короткою зда­лася (Леся Українка); Поля й толока лежали покриті гру­бою верствою снігу (М. Коцюбинський). Іменний складений присудок з нульовою зв’язкою вжива­ний тоді, коли дія відбувається в теперішньому часі. Напр.: Його слово – закон (Ю. Збанацький). Предикативний член може приєднуватися до присудка за допомогою часток це, то, ось, як, ніби, мов тощо. Напр.: Ніч наче озеро в берегах неба (М. Коцюбинський).

Складний (ускладнений) присудок утворюють два, три або чотири компоненти, які об’­єднують ускладнену зв’язкову частину та призв’язковий член: Поезія повинна бути чиста (Ю. Збанацький).

Виражається: 1) словосполученням, у якому головним членом є інфінітив, а залежним — іменна частина мови, у поєднанні з допоміжним словом. Наприклад, у реченнях: Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну (Леся Українка). Надія не могла лишатись байдужою (Я. Баш); 2) прикметником у поєднанні з повнозначним дієсловом (такий присудок називають ще подвійним). Наприклад: Черешні тут росли високі й розкішні (О. Гончар). Шлях стелився їм далекий (З. Тулуб). Вони сиділи мовчазні (Ю. Смолич).